Постанова № 25821776, 18.07.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

13:05 год.

18.07.2012 р. справа № 2а-7977/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Камінського В.І., довіреність б/н від 21.10.11 р.,

представників відповідача: Шевчука І.М., довіреність № 18/10/10-012 від 22.03.12 р., Манюти В.В., довіреність № 4785/10/10-031 від 14.06.12 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФГ "Іванов", вул. Гетьманцева, 1-а, с. Себине, Новоодеський район, Миколаївська область, 56653

доВознесенської об'єднаної ДПІ Миколаївської області ДПС, пров. Бр. Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.11 р. № 0000252301, № 0000262301, № 0000272301 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось фермерське господарство "Іванов" (далі - позивач, ФГ "Іванов") до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення. У зв'язку із допущеними технічними помилками при визначені номерів податкових повідомлень-рішень, позивач подав заяву редакційного характеру, в якій вірно вказав номери спірних рішень та суми податкових зобов'язань і штрафних санкцій за кожним з них (а. с. 80-83). З урахуванням цієї заяви позивач просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 жовтня 2011 р. № № 0000252301, 0000262301, 0000272301.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ним були укладені договори з ТОВ "Оніс", ТОВ "Юні Трейд компані" і ТОВ "Моно консалтінг", умови яких сторонами повністю виконані, а тому висновок податкового органу про безтоварний характер цих договорів безпідставний, при цьому позивач посилається на наявність у нього всіх первинних бухгалтерських документів.

Під час розгляду адміністративної справи, судом допущено процесуальне правонаступництво Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією у Миколаївській області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) (а. с. 193-194).

Відповідач позов не визнав, подав суду письмові заперечення (а. с. 68-70), в яких навів такі доводи. Під час перевірки позивача, податковими інспекторами був зроблений висновок про відсутність дійсного постачання товару від вищенаведених контрагентів. Крім того, постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області ОСОБА_5, який є засновником і власником ФГ "Іванов", притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку.

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, в судовому засіданні 18 липня 2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

З 15 серпня до 12 вересня 2011 р. ОДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2010 р. до 30 червня 2011 р., валютного та іншого законодавства за той же період. Результати перевірки оформлені актом від 26 вересня 2011 р. № 1245/23-0121/23616169 (далі - акт перевірки) (а. с. 12-58).

Як зазначено у висновку акту перевірки, позивачем порушено:

- ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.3., п. 5.3. пп. 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 138 п. 138.1. пп. 138.1.1., п. 138.2. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 32871,0 грн.;

- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за травень 2010 р.-червень 2011 р. на суму 4003,46 грн.;

- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.4. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму ПДВ, яка спрямовується на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за травень-грудень 2010 р., на суму 5384,40 грн.;

- ст. 198 п. 198.1., 198.3. ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає перерахуванню до спеціального фонду державного бюджету в розмірі 18559,0 грн.

Обставини, якими ОДПІ обґрунтовує порушення позивачем як Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Закону України "Про податок на додану вартість", а також ПК України щодо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ, є її висновок про фактичне неотримання позивачем товару від своїх контрагентів.

На підставі висновків акту перевірки, 7 жовтня 2011 р. відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000252301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 32871,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1884,0 грн. (а. с. 8);

- № 0000262301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах на суму 4003,46 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 133,19 грн. (а. с. 9);

- № 0000272301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочні продукти на суму 18559,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн. (а. с. 10).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач уклав наступні договори:

- 1 січня 2010 р. і 1 січня 2011 р. договір купівлі-продажу і договір поставки відповідно з ТОВ "Оніс", за умовами яких придбав сухе молоко, яєчний порошок, мускатний горіх (а. с. 98-100);

- 20 червня 2011 р. з ТОВ "Юні Трейд компані" договір купівлі-продажу, за умовами якого придбав у контрагента гов'яжі черева (а. с. 91);

- а також усний договір з ТОВ "Моно консалтінг" на поставку сосисочної оболонки.

Суд відзначає, що характер отриманого позивачем товару цілком узгоджується з видами його діяльності за КВЕД, які зазначені у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема: 15.13.0. - виробництво м'ясних продуктів, 15.11.0 - виробництво м'яса (а. с. 73-74). З цього приводу представник позивача пояснив суду, що основним видом діяльності ФГ "Іванов" є виробництво м'ясних продуктів, а товар, який був закуплений у контрагентів (сухе молоко, яєчний порошок, мускатний горіх, черева гов'яжі, сосисочна оболонка), використовується і повністю споживається під час виробничого циклу.

Оплата позивачем товару здійснена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями і виписками з банківського рахунку ФГ "Іванов" (а. с. 96-97, 110-121, 123). Позивач також має первинні бухгалтерські документи, якими оформлюються господарські операції: видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури (а. с. 94-95, 101-109, 122).

Таким чином, позивачем дотримані вимоги Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та ПК України, які вимагають від платника податків мати підтверджуючи документи, однак суд відзначає, що наявність у позивача таких документів є обов'язковою умовою включення до складу валових витрат коштів, сплачених постачальникам, і формування податкового кредиту, але вони не можуть беззаперечно свідчити про дійсне отримання позивачем товару, а тому суд в першу чергу досліджує фактичні обставини виконання сторонами правочинів своїх обов'язків.

Висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються тільки на висновках актів перевірок ТОВ "Оніс", ТОВ "Юні Трейд компані" і ТОВ "Моно консалтінг".

В свою чергу в акті перевірки ТОВ "Оніс" (а. с. 136-148) висновок про порушення цим підприємством податкового законодавства зроблено на підставі актів перевірок ТОВ "ДП Ост-Тон" і ТОВ "Пі.Джі.Інт-Груп". Разом з тим, суд відзначає, що в цьому акті перевірки відзначено, що єдиним видом діяльності ТОВ "Оніс" є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, що узгоджується із товаром проданим ТОВ "Оніс" позивачу. Крім того, в акті перевірки ТОВ "Оніс" відображені взаємовідносини товариства із ФГ "Іванов": описано умови договору, його предмет, накладні, їх номер, оплата товару, що свідчить про те, що ТОВ "Оніс" відобразило в бухгалтерському і податковому обліку господарську операцію із позивачем (а. с. 145 зворот-146).

Акти перевірок ТОВ "Юні Трейд компані" і ТОВ "Моно консалтінг" суд не може розцінити як докази безтоварності операцій цих суб'єктів господарювання із позивачем, оскільки вони фіксують тільки неможливість проведення їх зустрічних перевірок (а. с. 149-162).

Як слідує з акту перевірки ТОВ "Юні Трейд компані", неможливість проведення перевірки обумовлена прийняттям засновником рішення про припинення товариства з 19 серпня 2011 р. Господарські взаємовідносини позивача із ТОВ "Юні Трейд компані" виникли в червні 2011 р. і як слідує із первинних документів, сторони правочину виконали його умови в червні-липні 2011 р. - до прийняттям засновником рішення про припинення товариства. Крім того, суд відзначає, що прийняття засновником рішення про припинення суб'єкта господарювання тільки розпочинає процедуру ліквідації, під час якої підприємницька діяльність може тривати. Також судом враховано наявність у позивача державних реєстраційних документів ТОВ "Юні Трейд компані" - свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи і свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (а. с. 92-93), що свідчить про вжиття позивачем в межах його компетенції заходів для встановлення стану його постачальника.

Відкидаються судом і доводи представників відповідача, якими вони доповнили письмові заперечення про проведення відносно ТОВ "Юні Трейд компані" слідчих дій Миколаївською транспортною прокуратурою.

З приводу можливості врахування адміністративним судом обставин, які встановлюються під час оперативно-розшукових заходів або досудового слідства у кримінальній справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Такі обставини встановлюються органом дізнання або досудового слідства під час розслідування кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України. В подальшому оцінка зібраним доказам та їх сукупності надається вироком суду, що розглядатиме кримінальну справу. До вироку у кримінальній справі та набрання ним законної сили, адміністративний суд позбавлений можливості надавати оцінку окремим доказам у кримінальній справі або враховувати обставини, встановлені під час її розслідування. Такі доводи суду щодо можливості врахування під час розгляду адміністративної справи лише вироку і неможливості прийняття до уваги доказів, яким не надана оцінка вироком кримінального суду, підтверджуються і положеннями ст. 72 ч. 4 КАС України, згідно яких вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до акту перевірки ТОВ "Моно консалтінг", неможливість проведення перевірки обумовлена відсутністю підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням. На переконання суду, неможливість встановити місцезнаходження платника податків, не може бути покладена в основу висновку про безтоварність операцій такого платника податків.

Відповідно до п. п. 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (далі - Порядок № 984), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті обставин перевірки позивача, зазначені норми Порядку № 984 слід розуміти таким чином, що під час перевірки відповідач мав досліджувати обставини виконання позивачем та його контрагентами - ТОВ "Оніс", ТОВ "Юні Трейд компані" і ТОВ "Моно консалтінг" умов договорів, отримання позивачем товару, зміну активів сторін договорів. В той же час, аналіз акту перевірки позивача свідчить, що відповідач фактично підмінив перевірку господарської діяльності позивача висновками актів перевірок ТОВ "Оніс", ТОВ "Юні Трейд компані" і ТОВ "Моно консалтінг", механічно перенісши висновок про порушення податкових зобов'язань цими підприємствами на позивача, але суд вважає, що сам по собі факт господарських взаємовідносин позивача із суб'єктами господарювання, які у ланцюгах постачальників мають підприємства з ознаками фіктивності, або які податковий орган не має можливості перевірити, не означає "автоматичне" порушення податкових зобов'язань позивачем.

Вищенаведені висновки суду спростовують доводи ОДПІ про безтоварний характер правочинів позивача із ТОВ "Оніс", ТОВ "Юні Трейд компані" і ТОВ "Моно консалтінг".

Щодо притягнення засновника ФГ "Іванов" до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 72 ч. 4 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На думку відповідача, постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області (а. с. 71) вже вирішено питання про порушення позивачем порядку проведення розрахунків та порядку ведення податкового обліку.

Разом з тим, у рамках даної адміністративної справи розглядаються не правові наслідки дій засновника ФГ "Іванов", щодо якого прийнято постанову суду, а правові наслідки дій відповідача - податкового органу, а тому в даному випадку адміністративній суд не пов'язаний висновками місцевого суду, викладеними у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності. Якщо ОДПІ встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача або постачальників останніх, негативні наслідки у вигляді визначення ОДПІ податкових зобов'язань повинні наставити саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, тобто ОДПІ не може пов'язувати порушення податкового законодавства, допущені іншими платниками податків, із позивачем. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку обізнаності позивача про протиправні дії своїх контрагентів, він не має встановлених законодавством повноважень для того щоб впливати на сплату такими суб'єктами господарювання податків.

Як визначено ст. 8 ч. 2 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

22 січня 2009 р. Європейським Судом з прав людини була розглянута справа "Булвес"АД проти Болгарії".

У п. п. 69-71 рішення в цій справі зазначено: "Суд окремо зазначає, що компанія заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов'язання за подання звітності з ПДВ постачальник.

І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії".

Також, у справі "Інтерсплав проти України", Суд, у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.".

Суд відзначає, що останнє рішення Європейського Суду з прав людини - "Інтерсплав проти України" не набрало статусу остаточного, але, як і попередні рішення, дозволяє судити про послідовність правової позиції Європейського Суду з прав людини у справах з приводу спорів заявників з податковими органами щодо сплати і відшкодування ПДВ.

З наведених прикладів рішень Європейського Суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський Суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходи для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та його бюджетного відшкодування, але нарахування податкових зобов'язань і штрафу добросовісному платнику податків, який виконав всі вимоги податкового законодавства, тільки на підставі того, що податковим органом встановлені протиправні дії його контрагентів та за умови необізнаності платника податків про такі протиправні дії своїх контрагентів, на думку Європейського Суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Відповідач не надав суду доказів, які б доводили обізнаність позивача про протиправні дії контрагентів, заперечення ОДПІ ґрунтуються виключно на припущеннях щодо порушень, які допущені не позивачем, а його постачальниками, а тому суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів перед судом порушення позивачем податкового законодавства і з огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення, як в частині визначення податкових зобов'язань, так і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій підлягають скасуванню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 1336 від 21 жовтня 2011 р. на суму 8,50 грн. (а. с. 3) і платіжне доручення № 220 від 17 лютого 2012 р. на суму 575,0 (а. с. 124) документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в загальному розмірі 583,50 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення № 0000252301, № 0000262301, № 0000272301, прийняті 7 жовтня 2011 р. Вознесенською об'єднаною ДПІ Миколаївської області, визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати ФГ "Іванов" судовий збір в сумі 583,50 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

20 липня 2012 р.

Суддя А. О. Мороз