КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2012 року 2а-3221/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Луцький Я.І.,
від відповідача -Лузанчук Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод»
до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство «Рокитнянський цукровий завод»з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2012 № 0000232301 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року у сумі 11550,00 грн. та за 4 квартал 2010 року у сумі 20625,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16088,00 грн.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акт перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємств у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат, витрати понесені підприємством за договорами щодо придбання товарів у ТОВ «Укртехномас-Сервіс».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, відносно порушення ним вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними, а спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 3 і 4 квартали 2010 року прийнято податковим органом на підставі помилкового тлумачення норм чинного податкового законодавства України, безпідставно та підлягають визнанню протиправним і скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2008 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт від 22.05.2012 № 10/220-00372434 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки під час її проведення податковим органом встановлено, що у перевірємий період між позивачем та ТОВ «Укртехномас-Сервіс»укладено договори на поставку пасти затравочної.
Вказана перевірка була проведена на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Житомирській області Воловик О.В.
Згідно постанови старшого слідчого, вході досудового слідства встановлено, що директор ТОВ «Полісся»ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами у період 2008-2011 років, з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом незаконного формування податкового кредиту безпідставно включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним отриманим від ряду транзитних та фіктивних підприємств, серед яких зазначено ТОВ «Укртехномас-Сервіс».
У ході проведення документальної виїзної позапланової перевірки встановлено факт формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств ТОВ «Полісся»по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс». Крім того, виявлено, що директор ТОВ «Укртехномас-Сервіс»ОСОБА_4 зареєстрований за адресою в АДРЕСА_1, згідно пояснень матері працює на будівництві в м. Києві, на нього зареєстровано ще близько 15 підприємств.
Згідно протоколу допиту свідка від 27.12.2011 працівниками ГВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ОСОБА_4 пояснив, що ТОВ «Укртехномас-Сервіс»зареєстрував за грошову винагороду 600,00 грн., особистого майна та коштів до уставного фонду не вносив, угоду про оренду офісного приміщення не підписував, на облік підприємство в органах державної податкової служби не здійснював, особистого наміру ведення фінансово-господарської діяльності не мав. Вважає, що підприємство створено з метою приховування коштів від оподаткування, особисто на даному підприємстві не працював, про фінансово-господарську діяльність підприємства йому нічого не відомо, хто здійснював діяльність підприємства та оформлення бухгалтерських, фінансових і звітних документів йому не відомо.
Таким чином за результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що укладені між позивачем та ТОВ «Укртехномас-Сервіс»договори не створюють юридичних наслідків і є нікчемними.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 № 0000232301, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 54188,00 грн., з них 36125,00 грн. -за основним платежем та 18063,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішенням в частині нарахування податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій за 3 і 4 квартали 2010 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про оподаткування прибутку підприємств»та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.
Як вже зазначалось, висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Укртехномас-Сервіс» ґрунтуються на тому, що контрагент позивача зареєстровано на підставних осіб з метою приховування податкових зобов'язань. Крім того, як стверджує податковий орган первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати не мають юридичної сили, оскільки вони підписані не уповноваженою особою ТОВ «Укртехмас-Сервіс», з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 Цивільного кодексу України).
У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.
Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В силу положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами третьою та п'ятою статті 203 Цивільного кодексу передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У разі, якщо від імені юридичної особи правочин вчинено фізичною особою без повноважень або з перевищенням повноважень, такий правочин є оспорюваним і може бути визнаний судом недійсним за певних умов.
Дії фізичних осіб -представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.
Так, в силу статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.
Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.
Відносно правомірності формування позивачем валових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Пунктом 5.1 статі 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду належним чином засвідчені копії видаткових накладних від 16.09.2010 № 160902-1538, від 25.10.2010 № 2511001-1773 та від 30.11.2010 № 30.11.20-2016, згідно з якими позивач придбав у ТОВ «Укртехномас-Сервіс»затравну пасту «Магмас».
Вказана затравна паста облікована позивачем на складі, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії картки складського обліку матеріалів № 79 та вимог за жовтень 2010 року № 63-1537, № 1772 та № 2015.
Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій щодо поставки затравної пасти, позивачем надано суду належним чином засвідчені копії податкових накладних від 16.09.2010 № 160902, від 22.10.2010 № 221004та від 30.11.2010 № 301120, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, які свідчать про облік позивачем поставки затравної пасти, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок по особовому рахунку, дані яких свідчать про перерахування коштів позивачем ТОВ «Укртехномас-Сервіс».
Також позивачем надано суду Правила ведення технологічного процесу виробництва цукру з цукрових буряків № 15.83-37-106:2007, затверджені міністерством Аграрної політики України.
Відповідно до пункту 4.9.3.1.5 даних Правил для утворення центрів кристалізації цукру в вакуум-апараті застосовують спеціально приготовлений для цього затравлювальний матеріал (суспензію або твердо пластичну затравлювальну пасту), що складається з тонко подрібнених «зернят»кристалів високого ступеню рівномірності в органічному наповнювачі.
При цьому, позивачем надано суду довідку від 10.08.2012 № 800 про те, що ВАТ «Рокитнянський цукровий завод»у 2010 році вироблено цукор-пісок у кількості 27020 тон.
Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що придбана позивачем затравна паста використовувалась підприємством безпосередньо у господарській діяльності.
Відносно тверджень податкового органу про те, що позивачем не надано доказів, які підтверджують перевезення придбаного у ТОВ «Укртехномас-Сервіс»товару, суд зазначає наступне.
Під час судового розгляду позивачем надано суду належним чином засвідчені копії посвідчень про відрядження водія від 01.09.2010 № 132, від 01.10.2010 № 160 та від 01.12.2010 № 173.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що затравна паста придбавалась підприємством у маленьких банках по 1 кг, а тому з метою її транспортування на завод не було необхідності у замовленні вантаженого автомобіль.
Таким чином, позивачем надано суду усі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують здійснення підприємством витрат у процесі здійснення власної господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат за третій і четвертий квартали 2010 року є необґрунтованими.
За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення рішення від 11.06.2012 № 0000232301 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року у сумі 11550,00 грн. та за 4 квартал 2010 року у сумі 20625,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 11.06.2012 № 0000232301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 32175,00 грн. за основним платежем та 16088,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод» судовий збір у сумі 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -15 серпня 2012 р.
Судове рішення № 25821617, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 10.08.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-3221/12/1070. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: