Ухвала суду № 25820440, 21.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5718/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Геофізична компанія «Надра»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування акту від 26.01.2012, направлення від 28.12.2011 №№4029/23, 4028/23 та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 червня 2012 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення -рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва №0000182302 від 14.02.2012 року та №0000192302 від 14.02.2012; судові витрати в сумі 2 146, 00 грн. присуджено на користь Приватного акціонерного товариства «Геофізична компанія «Надра»за рахунок Державного бюджету України.

Рішення суду вмотивовано тим, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними актами виконаних робіт та податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення витрат, понесених ним за відповідними договорами (витрат на оплату робіт) до складу валових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції при розгляді справи було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: ст. ст. 92, 202, 203, 206, 216, 215 ЦК України, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2, ст. 200, ст. 201 ПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Приватне акціонерне товариство «Геофізична компанія «Надра» зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.07.1997 р. і є платником податків.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто»за період вересень 2011 року, ТОВ «Карбонові технології»за період вересень 2011 року, ТОВ «Ельверіс»за період червень 2011 року, ТОВ «Майвін»за період липень, жовтень 2011 року.

З метою співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів, документального підтвердження господарських відносин (виду, обсягу та якості операцій і розрахунків) позивача з контрагентами ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто», ТОВ «Карбонові технології», ТОВ «Ельверіс», ТОВ «Майвін»та для з'ясування їх реальності і повноти відображення в податковому обліку перевіряємого підприємства відповідачем на адресу ДПІ у Перському районі м. Києва (за місцем реєстрації контрагентів) направлено запити від 02.09.2011 р. № 13051/7/23-206-В, від 22.12.2011 р. № 13052/7/23-206-3, від 22.12.2011 р. № 12311/7/23-206-В та № 509/7/23-206-3 від 12.01.2012 р. щодо взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами протягом червня, липня та вересня 2011 року.

Від ДПІ у Печерському районі м. Києва інформація щодо підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто», ТОВ «Карбонові технології», ТОВ «Ельверіс», ТОВ «Майвін»не отримано.

Крім того, в результаті роботи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно -Західній залізниці отримано висновки щодо проведення дослідження почеркознавчої експертизи посадових осіб зазначених підприємств: згідно висновку № 547 від 19.12.2011 р. встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Карбонові технології»гр. ОСОБА_1. на наданих до експертизи первинних документах виконані різними особами; згідно висновку № 548 від 19.12.2011 р. встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто»гр. ОСОБА_2. на наданих до експертизи первинних документах виконані різними особами; згідно висновку № 549 від 19.12.2011 р. встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Майвін»гр. ОСОБА_3. на наданих до експертизи первинних документах виконані різними особами; згідно висновку № 550 від 19.12.2011 р. встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Ельверіс»гр. ОСОБА_4. на наданих до експертизи первинних документах виконані різними особами.

На підставі зазначеного відповідач дійшов висновку, що документально зустрічними звірками не підтверджено взаємовідносини позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Рідне Місто», ТОВ «Карбонові технології», ТОВ «Ельверіс», ТОВ «Майвін»протягом червня, липня та вересня 2011 року, отже віднесення позивачем до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту відповідних сум по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами є протиправним та призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.01.2012 р. № 53/23-2/24942043, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а саме: п.138.1., п.138.8. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 503 042,00 грн.; п.198.3., п.198.6. ст.198, п.200.1., п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3 039 509,00 грн., а саме: за червень 2011 року -490 000,00 грн., за липень 2011 року -280 000,00 грн., за вересень 2011 року - 2 269 509,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 26.01.2012 р. № 53/23-2/24942043, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, рішенням відповідача від 10.02.2012 р. № 4191/10/23-206, висновки за результатами перевірки, викладені в зазначеному акті, залишаються без змін.

На підставі акта перевірки від 26.01.2012 р. № 53/23-2/24942043 та рішення про розгляд заперечень на акт перевірки від 10.02.2012 р. № 4191/10/23-206, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 14.02.2012 р. № 0000182302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 039 509,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 637 378,25 грн.; від 14.02.2012 р. № 0000192302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 503 042,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 125 760,50 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач використовуючи надане йому ст. 56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргою (вих. № 9 від 22.02.2012 р.) до Державної податкової служби в м. Києві. Рішенням Державної податкової служби в м. Києві про продовження розгляду первинної скарги від 03.03.2012 р. № 999/10/12-114 строк розгляду первинної скарги позивача було продовжено до 23.04.2012 р. Станом на 23.04.2012 р. будь-якого рішення про результати розгляду скарги позивач не отримав.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність оспорюваних рішень відповідача та необхідність їх скасування. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

За положеннями п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними актами виконаних робіт та податковими накладними, що містяться в матеріалах справи, тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення витрат, понесених ним за відповідними договорами (витрат на оплату робіт) до складу валових витрат.

Крім того, Окружний адміністративний суд м. Києва правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача щодо висновків спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці від 19.12.2011 р. №№ 547, 548, 549, 550 про невідповідність підписів керівників контрагентів позивача на первинних документах, наданих до експертизи, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, почеркознавча експертиза судом не призначалась, проводилася не по відношенню до позивача, а також в ході експертизи досліджувалися лише копії первинних документів, що суперечить порядку судових експертиз, визначеному Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1995 р. № 53/5, отже зазначені висновки не можуть бути прийняті судом як докази у справі.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Кучма А.Ю.