Ухвала суду № 25820033, 14.08.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-777/12/2770

14.08.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Редут"- Іванова Анжеліка Вікторівна,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Дерябкіна Вікторія Любомирівна,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Дудкіна Т.М.) від 06.06.2012 у справі № 2а-777/12/2770

за позовом Приватного підприємства "Редут" (вул. 1-я Бастионная, 3, кв. 9, м. Севастополь, 99004)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74, м. Севастополь, 99001)

про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06.06.2012 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя № 0000882310 від 13.12.2011 про зменшення Приватному підприємству "Редут" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1748,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі списати у безспірному порядку з рахунку Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби на користь Приватного підприємства "Редут" судовий збір у розмірі 107,30 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06.06.2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 14.08.2012, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Приватне підприємство "Редут", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби про визнання неправомірними дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Редут»з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Імпульс Плюс 2010»ЄДРПОУ 37363648 за період липень 2011 та ЗАТ «Птахофабрика Київська»ЄДРПОУ 05513187 за період серпень 2011; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2011 №0000882310 про зменшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1748,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що перевірку проведено за відсутності передбачених законодавством підстав; висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок нікчемності правочинів з контрагентом -постачальником -Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс Плюс 2010», та контрагентом -покупцем -Закритим акціонерним товариством «Птахофабрика Київська», засновані на припущеннях; цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення; контрагент позивача у встановленому законом порядку не припинений, тобто володіє необхідною правоздатністю; товари та послуги по укладених договорах фактично передані від ТОВ «Імпульс Плюс 2010»до ЗАТ «Птахофабрика Київська»; на підтвердження передачі товарів (послуг) та їх оплати у момент здійснення господарських операції складені передбачені законодавством первинні документи, у тому числі акти здавання -приймання робіт, послуг, видаткові накладні та податкові накладні, рахунки, специфікації; товари (послуги) були придбані позивачем з метою використання у господарській діяльності -для подальшого продажу.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведено документальну невиїзну ПП «Редут»з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Імпульс Плюс 2010»за липень 2011 року та ЗАТ «Птахофабрика Київська»за -серпень 2011 року, за результатами якої складений акт №2879/23-123/32629257 від 23.11.2011 (а.с.14-31).

У висновку акту перевірки зазначено, що встановлено порушення Приватним підприємством «Редут»п.3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 р. № 436-ІУ; п.2 ст.З Закону України від 16.07.1999 р. № 996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями); та згідно до ч. 1 та ч. 5 ст.203, ч. 1 та ч. 2 ст.215, ст. 216, 228 Цивільного кодексу України по правочинах здійснених ПП "Редут" з контрагентом - постачальниками, ТОВ «Імпульс Плюс 2010»за липень 2011 року у розмірі 132670,05 грн., ПП «МКПП Горбачі», ТОВ «Імпульс Плюс 2010», ТОВ «Агротанес», ПП ОСОБА_4, ТОВ «Рубатранс»за серпень 2011 року у розмірі 469875,60 грн. та контрагентами - покупцями: з ЗАТ «Птахофабрика Київська»у розмірі у т.ч. за періоди: липень 2011 року у розмірі 132670,05 грн., серпень 2011 року у розмірі 518793,09 грн., угоди ПП «Редут»з вищезазначеними підприємствами є нікчемними., що призвело до завищення податкових зобов'язань за липні 2011 року. у розмірі 132670,05 грн., за серпень 2011 року у розмірі 518793,09 грн. та податкового кредиту за липень 2011 року у розмірі 132670,05 грн., за серпень 2011 року у розмірі 469875,60 грн.

На підставі акта перевірки №2879/23-123/32629257 від 23.11.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2011 №0000882310 про зменшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1748,00 грн. (а.с.32).

Згідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу -Податок на додану вартість.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні робіт сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

При цьому згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що підставою висновку відповідача щодо завищення податкового кредиту позивачем послугували дані акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 27.09.2011 №560/2302/37363648 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Імпульс плюс 2010" за адресою реєстрації ТОВ "Імпульс плюс 2010" не знаходиться. Весь податковий кредит ТОВ "Імпульс плюс 2010" сформовано від ТОВ "Об'єднання вантажних перевізників Харківщини" і ТОВ "Доміно-2010", які мають ознаки фіктивності. Проведеними заходами місцезнаходження зазначених підприємств, а також їх посадових осіб не встановлено. Згідно з висновком почеркознавчого дослідження від 23.09.2011 №307 в податковій звітності з ПДВ та фінансово-господарських документах ТОВ "Імпульс плюс 2010" підписи від імені ОСОБА_6 виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.

Відносини ПП «Редут»з ТОВ "Імпульс плюс 2010" виникли на підставі договору купивли -продажу №110711 від 11.07.2011 (а.с.42-43).

Відносини ПП «Редут»з ЗАТ «Птахофабрика Київська»виникли на підставі договору поставки товарів №С/1 від 04.01.2010 (а.с.71-74).

Відносини ПП «Редут»з Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 виникли на підставі договору на надання послуг з перевезення товарів №1/11 від 04.01.2011 (а.с.138-139).

Відносини ПП «Редут»з ТОВ «Рубантранс»виникли на підставі договору на надання послуг з перевезення товарів №1 від 05.01.2011 (а.с.215).

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що документами первинного бухгалтерського обліку підтверджено отримання позивачем товарів від ТОВ «Імпульс плюс 2010»та послуг від ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Рубантранс», а також оплата поставленого товару і подальше його використання з метою отримання доходу від реалізації даного товару. Як встановив суд першої інстанції, факт зарахування коштів від покупця товарів позивача -ЗАТ «Птахофабрика Київська», й факт відвантаження покупцеві товарів є підставою для відображення відповідних показників у податковій звітності, утому числі, віднесення сум до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах.

На підтвердження виконання умов договорів матеріали справи містять: накладні на поставку товарів з відміткою про отримання товару, довіреності на уповноваження відповідальної за здійснення господарської операції (отримання товарів) особи, специфікації на товар, акти прийому - передачі виконаних робіт (послуг) та податкові накладні, належним чином оформлені, підписані повноважними особами підприємств та засвідчені печатками.

При цьому слід вказати, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Це узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

Слід зазначити, що згідно матеріалів справи, позивачем був зроблений запит щодо реєстрації ТОВ "Імпульс плюс 2010". Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.11.2011 статус відомотей про юридичну особу (ТОВ "Імпульс плюс 2010") підтверджено, стан юридичної особи - зареєстровано (т. 1 а.с. 169-170).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Чинним законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента, також на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента - це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Посилання відповідача на підписання податкової звітності з ПДВ та фінансово-господарських документах ТОВ «Імпульс плюс 2010»від імені ОСОБА_6 іншою особою, на думку судової колегії, є неспроможним, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України «Про судову експертизу»та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописних тексту, цифрових записів і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком). Тобто, експертному дослідженню підлягає виключно рукописний текст та підпис.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що згідно з почеркознавчим дослідження від 23.09.2011 №307 в податковій звітності з ПДВ та фінансово-господарських документах ТОВ «Імпульс Плюс 2010»підписи від імені ОСОБА_6 (директор та засновник) виконані не ОСОБА_6, а іншою особою. Однак, з матеріалів справи (акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) свідчить, що проведеними заходами директора ТОВ «Імпульс Плюс 2010»не встановлено, опитати його з питань реєстрації та діяльності підприємства не надалось можливим. За цих обставин почеркознавче дослідження викликає сумнів, оскільки якщо ОСОБА_6 не встановили та не допитали, тому, відповідно, й не відібрали її власноручний рукописний текст та підпис. Тобто відсутній об'єкт, який може бути переданий на експертне дослідження, а тому почеркознавче дослідження від 23.09.2011 №307 проведено з порушенням вимог діючих законодавчих актів в галузі почеркознавчих досліджень.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що по даному факту відкрито кримінальну справу та винних осіб притягнуто то кримінальної відповідальності.

Отже, висновок відповідача щодо підписання податкової звітності з ПДВ та фінансово-господарських документах ТОВ «Імпульс плюс 2010»від імені ОСОБА_6 іншою особою заснований на припущеннях, та не може бути взятий до уваги судовою колегією в якості доказу при розгляді даної справи.

До того ж, судова колегія не погоджується з висновком відповідача щодо порушення позивачем ст. 203,215, 216, 228 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. При цьому вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно п.п. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Зазначене узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, що є обов'язковою для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС'АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо операцій позивача з контрагентами -постачальниками, про яких йдеться у Акті перевірки - ПП «МКПП Горбачі», ТОВ «Агротанес», окрім того, що вони є постачальниками, у Акті перевірки не міститься жодного посилання на наявність яких-небудь документів, що підтверджують існування фінансово-господарських відносин між вказаними особами та позивачем. Відповідачем відповідні документи суду також не надані, у зв'язку з чим надати правову оцінку взаємовідносинам (якщо такі були) між ПП «Редут»та ПП «МКПП Горбачі», ТОВ «Агротанес», не є можливим.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06.06.2012 у справі № 2а-777/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 серпня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська