Ухвала суду № 25819441, 24.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р.справа № 1170/2а-1673/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів»до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів»»звернулось з вищевказаним позовом до в якому, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції №0000162310 та № 0000172310 від 20 квітня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарські операції з ПП «Заготзерно»в яких приймало участь ДП ДАК «Хліб України» Новоукраїнський КХП», не спричинили реального настання юридичних наслідків, вказані договори є нікчемними. Вважає, що таке рішення податкового органу є безпідставним, оскільки всі зобов'язання між ДП ДАК «Хліб України»Новоукраїнський КХП»та його контрагентом ПП «Заготзерно»виконані у повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року позов задоволений. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції №0000162310 та №0000172310 від 20 квітня 2011 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Новоукраїнська МДПІ у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що правочин укладений ДП ДАК «Хліб України з ПП «Заготзерно»не підтверджується належними документами, що свідчать про реальність операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом була проведена позапланова невиїзна перевірки ДП ДАК «Хліб України «Новоукраїнський КХП»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо відображення правових відносин із ПП «Заготзерно»за грудень 2010 року, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом -Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за грудень 2010 року в сумі 143371,98 грн., а також пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі за текстом -Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 114697,58 грн., про що складено Акт від 05.04.2011р. №11/23-10/00951876.

Зазначеним актом перевірки в тому числі встановлено нікчемність угод по реалізації товарів (послуг) та визнання угод недійсними та укладання їх без мети настання реальних наслідків.

За результатами проведеної перевірки податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2011 року №0000172310, яким ДП ДАК «Хліб України «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 179214,97 грн., в тому числі, 143371,98 грн. -за основним платежем та 35842,99 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000162310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 143371,98 грн., в тому числі, 114697,58 грн. -за основним платежем та 28674,40 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою досліджувались господарські відносини позивача з ПП «Заготзерно», а саме договори купівлі-продажу №800 від 06.12.2010р., №798 від 14.12.2010р. та №799 від 27.12.2010р., згідно яких позивачем протягом грудня 2010 року отримано від ПП «Заготзерно»пластівці пшеничні та ячмінні, гречані відходи, гречану муку, лузгу, мучку, ячмінь мілкої фракції, продовольчий овес на загальну суму 688185,50 грн., в тому числі ПДВ -114697,58 грн.

Факти придбання позивачем у ПП «Заготзерно»вищезазначеного товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме податковими накладними №177 від 10.12.2010р., №178 від 28.12.2010р., №179 від 28.12.2010р., №180 від 30.12.2010р., видатковими накладними №РН-0000201 від 30.12.2010р., №РН-0000200 від 28.12.2010р., №РН-0000199 від 28.12.2010р., №РН-0000197 від 10.12.2010р.

Крім того, матеріали справи містять договір транспортного перевезення №01/10/10-19Н/780 від 01.10.2010р., укладеного між ДП ДАК «Хліб України «Новоукраїнський КХП»та ПП «Транс-Сервіс-1»на послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом а також копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують придбання та транспортування вищезазначеного товару за договорами купівлі-продажу №800 від 06.12.2010р., №798 від 14.12.2010р. та №799 від 27.12.2010р., укладеними з ПП «Заготзерно»(а.с.94-102), а також акти про надання позивачу послуг щодо перевезення отриманого ним від ПП «Заготзерно».

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До валових витрат виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відносяться сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином згідно вказаної норми не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції у акті перевірки не визначено та не виявлено перевіряючими відсутність у Позивача розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.7.1. вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. В зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова