Ухвала суду № 25816437, 29.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-856/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді -Гром Л.М.;

суддів - Денісова А.О.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2012 року у справі за адміністративним Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар-трейд" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар-трейд" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. № 0000042360.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мар-трейд" зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.11.2009 р. і є платником податків (код ЄДРПОУ 36792015).

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар-трейд", що зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.11.2009 р. і є платником податків (код ЄДРПОУ 36792015) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.11.2009 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 26.11.2009 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.12.2011 р. № 603/1-23-60-36792015, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема, з податку на додану вартість, а саме: пп.7.2.1. п.7.2., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8 619 305,00 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року в сумі 394 657,00 грн.; за квітень 2011 року в сумі 2 390 532,00 грн.; за травень 2011 року в сумі 5 679 295,00 грн.; за липень 2011 року в сумі 154 821,00 грн.

На підставі акта перевірки від 27.12.2011 р. № 603/1-23-60-36792015, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. № 0000042360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 8 619 305,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 137 371,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ "Хімічна компанія "Укрхімпром" укладено договір поставки нафтопродуктів - УХП/МТ від 02.08.2010 р. № 02/08/10, та додатковими угодами №1 та №2 відповідно від 30.08.2010 р та 01.09.2010, за яким контрагент як постачальник товару, поставив позивачу дизельне паливо і відповідно постачальник -ТОВ "Хімічна компанія "Укрхімпром" видав позивачу: видаткові накладні від 30.10.2010 р. №№ РН-0000017, РН-0000018; акти приймання-передачі від 30.10.2010 р. №№ РН-0000017, РН-0000018; податкові накладні від 30.10.2010 р. № 36 на загальну суму 1 606 170,00 грн. (в т.ч. ПДВ -267 695,00 грн.) та від 30.10.2010 р. № 37 на загальну суму 767 770,00 грн. (в т.ч. ПДВ -127 961,78 грн.)

Як зазначено в акті перевірки, згідно додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 р. ТОВ «Мар-трейд»мало взаємовідносини з ТОВ "Хімічна компанія "Укрхімпром" та позивач відобразив по контрагенту податковий кредит в сумі 394 657 грн., ТОВ "Хімічна компанія "Укрхімпром" відповідно до 2 системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України «за жовтень 2010 р. податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Мар- трейд» не відобразило ( розбіжність на суму 394 657 грн., декларація з ПДВ за жовтень 2010 р. визнана недійсною).

Судом першої інстанції перевірені дані висновки податкового органу та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімічна компанія "Укрхімпром", були задекларовані податкові зобов'язання по господарським операціям з позивачем за жовтень 2010 року та подано податкову декларацію до податкового орган, про що свідчать долучені до матеріалів справи відповідні докази (копії податкових декларацій з податку на додану вартість та докази відправки їх поштою), проте вона безпідставно не була прийнята податковим органом, у зв'язку з чим за даними "системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" і виникла розбіжність. Зазначені дії податкового органу оскаржуються контрагентом в Оружному адміністративному суді міста Києва.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, зокрема, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1. п.7.5. Закону).

Як вбачається з норм законодавства, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про безпідставність висновку податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 394 657,00 грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімічна компанія "Укрхімпром", оскільки в матеріалах справи знаходяться відповідні докази щодо виконання умов за договором і ці докази відповідачем не оспорюються.

Як вбачається з акту перевірки податкового органу, останні зазначили, що перевіркою відображення показника за період з 26.11.2009 р. по 30.09.2011р. у загальній сумі 93 694 428 грн. на підставі договорів, ВМД, прибуткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), виписок банку з додатками, регістрів бухгалтерського обліку, податкової звітності, та ін. Встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 12.1 декларацій «ПДВ сплачений митним органам»на суму 8 224 648 грн.

Судом першої інстанції перевірені доводи відповідача та встановлено, що позивач з Компанією "FACTOR CAPITAL LLC" (Великобританія) мав контракт, згідно умов якого в квітні 2011 року позивачем на митну територію України було ввезено дизельне паливо на загальну суму 39 827 000,00 грн. При митному оформленні товару 29.04.2011 р. було оформлено тимчасову МД № 600060002/2011/000219 та сплачено Кримській митниці податок на додану вартість в розмірі 8 224 648,00 грн.( а.с. 39) На даному документі відповідно проставлені необхідні відмітки митної служби.

В акті перевірки не зазначено перевіряючими, чому наданий документ позивачем не може бути визнаним таким, що підтверджує відповідні виплати.

Згідно п.12 ч.1 ст.1 Митного кодексу України, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Відповідно до п.1.3., п.1.5., п.4.1, п.4.3. Порядку застосування тимчасової та неповної декларації відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.12.2003 р. № 932, тимчасова декларація застосовується відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574; її графи заповнюються згідно з Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307; митне оформлення товарів на підставі тимчасової декларації проводиться відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314; податки і збори сплачуються у повному обсязі на момент митного оформлення із застосування тимчасової декларації.

Крім того, відповідно до пп.3 п.180.1. ст.180,185,201 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку, зокрема, є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України та датою виникнення податкових зобов'язань є дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства (пп. б) п.187.1. ст.187 Кодексу).

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом (п.188.1. ст.188 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. а) п.198.1. ст.198 Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 Кодексу (п.198.6. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.201.12. ст.201 Кодексу, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

За наведених обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2011 року суму 8 224 648,00 грн. по взаємовідносинам з Компанією "FACTOR CAPITAL LLC" (Великобританія).

За наведених обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Денісов А.О.

Міщук М.С.