Рішення № 25815838, 21.08.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22ц/0590/8713/2012 Головуючий в 1 інстанції Дубановська І.Д.

Категорія 27 Доповідач Пономарьова О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Шигірта Ф.С., Соломахи Л.І.,

при секретарі Яменко А.Г.,

за участю

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 липня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з зазначеним вище позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором від 10 червня 2007 року в розмірі 10230,77 грн. і зазначало, що згідно з кредитним договором № КТХRRХ90968814 від 10 червня 2007 року відповідач отримав кредит в розмірі 2296,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 червня 2008 року. У порушення договору відповідач зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 10 березня 2011 року в розмірі 10230,77 грн., яка складається: заборгованість за кредитом-963,62 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом-4660,49 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом -112,54 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором -3530,75 грн., а також штрафи- фіксована частина-500,00 грн., процентна складова- 463,37 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 липня 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на порушення судом норм матеріального права, оскільки суд неправильно визначив період за який стягується заборгованість і неправильно у зв'язку з цим визначив початок перебігу позовної давності та неправомірно застосував до правовідносин загальну позовну давність, не врахувавши, що відповідно до п.6.6 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам встановлюється термін позовної давності тривалістю у 5 років. В порушення норм процесуального права суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які надав позивач в обгрунтування своїх вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, як правильне та законне.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву про слухання справи у його відсутність.

Апеляційний суд вважає можливим розглядати справу у відсутність представника позивача, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням приписів ст. 257 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, яка утворилась з 14 лютого 2008 року по 21 квітня 2008 року минув, а тому немає підстав для стягнення суми заборгованості з відповідача.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він зроблений без урахування встановлених у справі обставин, положень кредитного договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та відповідачем 10 червня 2007 року укладений кредитний договір № КТХRRХ90968814, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 2296,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 червня 2008 року.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кінцевий строк повернення кредиту сплинув 10 червня 2008 року. Проте кредит позичальником ОСОБА_1 до теперішнього часу в повному обсязі не повернуто.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язання сплинув 10 червня 2008 року, а відповідач в порушення умов договору кредит не повернув та не сплачує відсотки за його користування, позивач обґрунтовано, звернувся до суду з вимогами про повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості прострочена заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 10 березня 2011 року становить 10230,77 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом-963,62 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом-4660,49 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом-112,54 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 3530,75 грн., та штрафи - фіксована частина-500,00 грн., процентна складова - 463,37 грн.

Висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності є помилковими і такими, що не відповідають обставинам справи та наданим позивачем доказам.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, на яку посилається суд в рішенні, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проте згідно частини 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з п. .6.6 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, який згідно Заяви позичальника є часткою укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за кредитним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років .

Згідно Заяви позичальника строк виконання зобов'язань за кредитним договором сплинув 10 червня 2008 року, до суду з цим позовом повивач звернувся 16 серпня 2011 року, тобто в межах п'ятирічного строку позовної давності, збільшеного за домовленістю сторін.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що сплинув строк позовної давності.

Відповідно до п.п. 3,4 частини 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Як вбачається з наданого розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 10 березня 2011 року становить 10230,77 грн. і складається з заборгованості за кредитом -963,62 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом-4660,49 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом -112,54 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 3530,75 грн., та штрафів - фіксована частина - 500,00 грн., процентна складова-463,37 грн.

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, але у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов'язку також може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Враховуючи, що згідно розрахунку заборгованості про порушення зобов'язання банк дізнався в у вересні 2007 року, 21 квітня 2008 року відповідач в рахунок погашення заборгованості сплатив банку 3285,88 грн., тобто саме ту суму, яка була заявлена у позові банку, що розглядався на той час у Слов'янському міськрайонному суді про стягнення заборгованості, але повністю заборгованість не погасив, проте банк знову звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором лише 16 серпня 2011 року, тобто більше ніж через три роки після часткового погашення заборгованості і закінчення 10 червня 2008 року строку виконання зобов'язання, до цього будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості з відповідача не приймав, чим сприяв збільшенню розміру неустойки за кредитним договором, враховуючи матеріальний стан відповідача, який має незначну заробітну плату, часткове погашення кредитної суми в 2008 році, апеляційний суд, виходячи з засад цивільного судочинства, а саме, розумності та справедливості, вважає можливим на підставі частини 2 ст. 616 ЦК України та частини 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням заборгованості за тілом кредиту 963,62 грн. зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, до розміру тіла кредиту, а саме, до 963,62 грн.

Згідно п. 6.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш, ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, штраф, який він просить стягнути з відповідача згідно п. 6.3 Умов в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 463,37 грн.(процентна складова), а саме, його процентна складова нарахована з врахуванням заборгованості відповідача за кредитом, заборгованості за процентами, заборгованості з комісії та пені.

Отже за порушення Позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором позивачем одночасно нараховано пеню та штраф, при цьому останній нараховано, в тому числі, й на суму пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто за змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Пеня і штраф, як різновиди неустойки, обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.

Отже, банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам частини 1 ст. 61 Конституції України та частині 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 10 березня 2011 року в розмірі 6700,27 гривень, з яких 963,62 грн. - заборгованість за кредитом, 4660,49 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 112,54 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 963,62 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 6700,27 грн., за таких обставин на користь позивача належить стягнути понесені судові витрати в розмірі 187 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» частково задовольнити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сел. Усть-Мая Усть-Майського району Якутії, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (юридична адреса 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № КТХRRХ90968814 від 10 червня 2007 року станом на 10 березня 2011 року в розмірі 6700 (шість тисяч сімсот) гривень 27 коп., з яких 963,62 грн. - заборгованість за кредитом, 4660,49 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 112,54 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 963,62 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на відшкодування понесених судових витрат 187 (сто вісімдесят сім) гривень.

Рішення набирає законної сили з дня проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М.Пономарьова

Судді: Л.І.Соломаха

Ф.С.Шигірт