Ухвала суду № 25814927, 29.08.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2392/12

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Мацедонської Т.О., Кобельського В.Д.

відповідача: Лесика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Вінницяобленерго" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 10.07.2012р. по 17.04.2012р. податковим органом проведено документальну позапланову перевірку ПАТ «Вінницяобленерго» з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ВКФ «Енергоімпульс» за серпень 2011р., результат якої оформлений актом від 24.04.2012р. № 562/22/00130694. На підставі висновків акту перевірки винесено податкове повідомлення рішення форми "Р" від 14.05.2012р. № 0000262330, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 122 450 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Вінницяобленерго" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 20.07.2007р. за ідентифікаційним кодом 00130694.

У період з 10.07.2012р. по 17.04.2012р. податковим органом проведено документальну позапланову перевірку ПАТ «Вінницяобленерго» з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ВКФ «Енергоімпульс» за серпень 2011р., результат якої оформлений актом від 24.04.2012р. № 562/22/00130694. В ході проведення перевірки виявлено порушення п. п. 198.1 п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011р. та уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок та порушення п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011р. та уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку виправленнями самостійно виявлених помилок (а.с.9-20).

На підставі зафіксованих порушень Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення форми "Р" від 14.05.2012р. № 0000262330, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 122 450 грн.(а.с.21).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідності до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця, що встановлено п.201.4. ст. 201 ПК України.

Пунктом 201.6. статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, що встановлено п.201.10 ст. 201 ПК України.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до протоколу № 86/1 від 29.03.2011р. на засіданні комітету з конкурсних торгів позивача щодо затвердження документації конкурсних торгів на закупівлю, протоколу № 86/2 від 11.05.2011р. про розкриття пропозицій відкритих конкурсних торгів вирішено провести закупівлю ножів для роз'єднувачів 110 кВ контактні та заземлювачі.

Дані факти слугували підставою для укладення договору № 261 про закупівлю товарів за державні кошти від 23.06.2011р., у відповідності до якого ПАТ «Вінницяобленерго» (замовник) замовляє у ТОВ «ВКФ Енергоімпульс» (учасник) апаратуру електричну високовольтну, а саме ножі для роз'єднувачів 110 кВ контактні та заземлювачі, в свою чергу учасник передає дані товари замовнику, а останній зобов'язується їх отримати та здійснити оплату. Пунктом п.5 даного договору встановлено, що поставка таких товарів здійснюється у липень-серпень 2011р.(а.с.22-23).

Судом першої інстанції було досліджено договір купівлі продажу № 08/08 від 24.08.2011р., у відповідності до якого продавець (ТОВ « ВКФ Енергоімпульс») зобов'язується передати у власність покупцю (позивач) роз'єднувач, термосигналізатор, блок управління до вимикача, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, право власності на товар переходить з моменту оформлення та підписання сторонами видаткової накладної (а.с. 65-66). У відповідності до договору купівлі продажу № 09/08 від 26.08.2011р., продавець (ТОВ «ВКФ Енергоімпульс») зобов'язується передати у власність покупцю (позивач) привід, полюс до вимикача, раму до вимикача, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, право власності на товар переходить з моменту оформлення та підписання сторонами видаткової накладної (а.с.81-82).

На підтвердження реальності і фактичності господарських операцій за вказаними договорами, судом першої інстанції були досліджені в судовому засіданні видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, товаро-транспортні накладні, специфікації, акти списання матеріалів, накладні на внутрішні перевезення.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними. Не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу також і результати зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки акти про результати податкової перевірки є службовими документами, і не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 вересня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Залімський І. Г.

Курко О. П.