Рішення № 25813233, 23.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2012 р.Справа № 5023/3381/12 вх. № 3381/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

за участю

позивача позивача Михайлов О.В. дов. від 10.08.2012 року ;

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Управління освіти адімністрації Московського району Харківської міської ради, м. Харків

до Суб'єкта підприємницької діялності фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -СПДФО ОСОБА_2 орендну плату у розмірі 10466,18 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договорами оренди № 3905 від 20.07.2009 року та № 1873 від 31.08.2004 року щодо своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 липня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 серпня 2012 року о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 серпня 2012 року, у зв'язку із неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 23 серпня 2012 року об 11:00 год.

У призначеному судовому засіданні 23 серпня 2012 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити, через канцелярію суду супровідним листом надав додаткові документи (вх. № 13010), які судом долучені до матеріалів справи.

У призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 13 серпня 2012 року, яка направлялась на адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та в якій повідомлялось про час та місце розгляду даного судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Як свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення ухвала суду про порушення провадження у справі отримана відповідача 14.08.2012 року.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 23 серпня 2012 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 серпня 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

20 липня 2009 року між Управлінням освіти адміністрації Московської району Харківської міської ради (далі - позивач, орендодавець) та СПД ФО ОСОБА_2(далі - орендар, відповідач договір № 3905 оренди нежитлового приміщення (будівлі), (далі договір 3905), у відповідності до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 265,7 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться на балансі Управління освіти Московської районної ради м. Харкова; майно передавалось з метою використання під розміщення суб'єкта малого підприємництва (цех пошиву взуття).

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 20 липня 2009 року.

Розділом 3 договору оренди № 3905 передбачено, що, Орендна плата визначається на підставі рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова" від 03.10.2007 року № 208/07 і складає за серпень місяць 2009 року - 1522,50 грн. без урахування індексу інфляції. Ставка орендної плати становить 5%.

Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту прийому передачі та сплачується щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно (п. 3.3, 3.5, 3.6 договору). Орендна плата перераховується: 70% на розрахунковий рахунок орендодавця; 30% на бюджетний рахунок відділення держказначейства.

Пунктом 4.4. договору № 3905 передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1. договору № 3905 передбачено, що договір діє з 20 липня 2009 року по 20 липня 2010 року.

Додатковою угодою б/н сторонами продовжено строк дії договору до 30.04.2011 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Як вказує позивач у позовній заяві, на вимогу орендаря, 21.02.2012 року договір № 3905 був розірваний. Як свідчить наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі нежитлового приміщення (будівлі) від 21 лютого 2012 року відповідач передав позивачеві орендоване за договором № 3905 майно.

Таким чином, договір № 3905 діяв до 21 лютого 2012 року.

31 серпня 2004 року між Управлінням освіти адміністрації Московської району Харківської міської ради (далі - позивач, орендодавець) та СПД ФО ОСОБА_2(далі - орендар, відповідач) договір № 1873 оренди нежитлового приміщення (будівлі), (далі договір №1873), у відповідності до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 21,30 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться на балансі Управління освіти Московської районної ради м. Харкова; майно передавалось як місця загального користування.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 31 серпня 2004 року.

Розділом 3 договору оренди № 1873 (з урахуванням додаткової угоди від 03.10.2007 року, передбачено, що, Орендна плата визначається на підставі рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова" від 03.10.2007 року № 208/07 і складає з 03.10.2007 року по 31.10.2007 року - 96,40 грн, а за листопад 2007 р. - 105,28 грн. без урахування індексу інфляції. Ставка орендної плати становить 5%.

Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту прийому передачі та сплачується щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно (п. 3.3, 3.5, 3.6 договору № 1873). Орендна плата перераховується - 70% на розрахунковий рахунок орендодавця; 30% на бюджетний рахунок відділення держказначейства.

Пунктом 10.1. договору № 1873 передбачено, що договір діє з 31 серпня 2004 року по 31 липня 2005 року.

Додатковою угодою б/н від 25.05.2009 року до договору № 1873 сторонами продовжено строк дії договору № 1873 до 30.04.2010 року.

Додатковою угодою б/н до договору № 1873 сторонами продовжено строк дії договору № 1873 до 30.04.2011 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Як вказує позивач у позовній заяві, на вимогу орендаря, 21.02.2012 року договір № 1873 був розірваний. Як свідчить наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі нежитлового приміщення (будівлі) від 21 лютого 2012 року відповідач передав позивачеві орендоване за договором № 1873 майно. Таким чином, договір № 1873 діяв до 21 лютого 2012 року.

Пунктами 4.4. договорів № 1873, 3905 передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вказує позивач у позовній заяві, Орендар (відповідач) порушив умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду приміщення, внаслідок чого, за період з листопада 2011 року по 21.02.2012 року, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у сумі 5232,02 грн. грн., що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, орендар порушив умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати, внаслідок чого, за період з листопада 2011 року по 21 лютого 2012 року, виникла заборгованість відповідача з орендної плати в сумі 5232,02 грн..

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договорами оренди № 3905 від 20.07.2009 року та № 1873 від 31.08.2004 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, окрім того, визнав заявлену заборгованість з основного боргу, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 5232,02 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України, плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Як встановлено підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 4.9.1 договорів № 3905, 1873 відповідач зобов'язався стати на облік до податкової інспекції як платник податку на землю.

Проте, як зазначає позивач та підтверджується наданими платіжними документами, відповідач не виконав умови п. 4.9.1 договорів, а відшкодовував позивачеві податок на землю.

Натомість, з листопада 2011 року відповідач припинив відшкодовувати позивачеві податок на землю, внаслідок чого, у нього залишилось несплаченими платежі з податку на землю за період з листопада 2011 року по 21 лютого 2012 року в сумі 4987,94 грн.

Суд кваліфікує правовідносини, що склались між сторонами з приводу сплати земельного податку за земельну ділянку, яка фактично використовувалась відповідачем для обслуговування об'єкту оренди нежитлових приміщень загальною площею 265,7 кв.м та 21.3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, як правовідносини, в яких можуть виникнути зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України). При цьому, суд вважає, що перекладення на позивача обов'язку сплати земельного податку за земельну ділянку, яка фактично ним не використовується, а використовувалась відповідачем для використання нежитлових приміщень загальною площею 265,7 кв.м та 21,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 не тільки не містить під собою правових підстав, але й не відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 4987,94 грн. відшкодування податку на землю обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 9.3 договорів оренди № 1873, 3905 сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, включаючи день оплати.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період листопад 2011 року по лютий 2012 року склала 246,22 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 246,22 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діялності фізичної особи ОСОБА_2 (місцезнаходження: 61172, АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_1) на користь Управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради (61146, м. Харків, вул.. Блюхера, 27-г; ідентифікаційний код 02146334) 10466,18 грн., а також судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Повне рішення складено 28.08.2012 р.

Суддя Аюпова Р.М.