Постанова № 25813146, 27.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р. Справа № 5023/1879/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Литвин О.В., довіреність №382 від 26.03.12,

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №225 від 06.04.11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вх. № 2189Х/3-12 від 03.07.12) на рішення господарського суду Харківської області від 12.06.12 р. у справі № 5023/1879/12

за позовом Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м. Охтирка Сумської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 285 191,74 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 р. Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України звернулось до господарського суду Харківської області суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 285 191,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договорів №юр1/61-16 від 01.04.2011 р. та №юр1/20-07 від 20.05.2011 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2012 року (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України 285 191,74 грн. основного боргу, 5 703,83 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 р. у справі №5023/1879/12. та витребувати у позивача для огляду оригінали доданих ним до позовної заяви письмових доказів: договорів, видаткових та товарно -транспортних накладних тощо; витребувати у позивача оригінали та належним чином завірені копії рахунків на оплату житнього борошна та житніх висівок, виписаних на відповідача, а саме: рахунку №8284 від 29.04.2011 р., рахунку №8311 від 25.05.2011 р., рахунку №8356 від 05.07.2011 р., рахунку № 8357 від 11.07.2011 р.; витребувати у позивача письмові пояснення щодо того, яким саме перевізникам та на підставі яких документів (довіреність, договір тощо) було надано для перевезення товар за договором №юр1/61-12 від 01.04.2011 р. та договором №юр1/20-07 від 20.05.2011 р.; витребувати у Державної фінансової інспекції у Сумській області належним чином завірену копію довідки від 30.03.2011 року №06-08-08/27 про проведення зустрічної звірки з виду, обсягу та розрахунків між ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" та ФОП ОСОБА_3

Скаргу мотивовано порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.08.2012 р.

Позивач надіслав заперечення на апеляційну скаргу (вх. №6322 від 07.08.12), в яких вважає, що в скарзі не наведено достатніх підстав для скасування зазначеного рішення, а саме рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 р. є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, тому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 р. без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В судове засідання 07.08.2012 р. з'явився представник позивача та надав пояснення у справі.

Відповідач (заявник скарги) свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.153).

В зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів та пояснень у справі розгляд справи відкладено на 21.08.2012 р., позивачу запропоновано надати апеляційному суду додаткові письмові докази та пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судовому засіданні, а відповідачу - копії всіх договорів купівлі-продажу, укладених між ним та позивачем, на поставку продукції, аналогічної тій, яка була поставлена за спірними договорами №юр1/61-16 від 01.04.2011 р. та №юр1/20-07 від 20.05.2011 р., фактичне та документальне підтвердження поставок продукції, які відповідач не визнає, в межах розгляду даної справи; докази відображення господарських операцій, проведених між ним та позивачем за вказаними договорами купівлі-продажу, у податковому обліку.

В судове засідання 21.08.2012 р. з'явились представники сторін та надали пояснення у справі.

Відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував.

Сторони на виконання ухвали апеляційного суду від 07.08.2012 р. надали додаткові докази у справі: позивач -копію протоколу обшуку від 21.06.2012 р., інформацію по бухгалтерському обліку по ФОП ОСОБА_3(вх. №6684, №6710 від 21.08.2012 р.); відповідач -копії договорів на купівлю-продаж борошна житнього, укладених між сторонами (№1/290411 від 29.04.2011 р., № 1/12/05 від 12.05.2011 р., №юр1/20-06 від 25.06.2011 р., №юр1/18-07 від 18.07.2011 р.), та копію витягу з Бюлетеню державної реєстрації №201(1), 2012 р. (вх. №6710 від 21.08.12).

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів становила наступне.

01.04.2011 р. між Державним підприємством "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір № юр1/61-16 купівлі-продажу товарів, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар (борошно житнє у кількості 360 т. по ціні 2115,70 грн. з ПДВ за 1 т. (з навантаженням та тарою), а відповідач - прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2. договору ціна продукції, послуг по навантаженню та тари може змінюватись при зміні тарифів на момент відпуску.

Відповідно до п.2.2 цього договору відповідач зобов'язався оплатити отриманий товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача до 30.06.11 р.

Поставка продукції згідно з п.2.5 договору здійснювалась позивачем на умовах ЕХW - склад позивача.

Крім того, 20.05.11 р. сторони уклали договір № юр 1/20-07 купівлі-продажу товарів, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар (висівки житні у кількості 200т. по ціні за 1 т. 560,00 грн. з ПДВ (з урахуванням навантаження)), а відповідач - прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.2.2 договору відповідач зобов'язався оплатити отриманий товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача до 30.07.2011 р.

Поставка продукції, згідно з п.2.5 договору здійснювалась позивачем на умовах ЕХW - склад позивача.

Місцевим господарським судом було встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання за обома договорами виконав належним чином, передав відповідачу борошно житнє та висівки житні на загальну суму 640 288,24 грн., що підтверджується видатковими накладними № 8811 від 26.05.11 р. на суму 11 256,00 грн., № 8817 від 27.05.11 р. на суму 11 804,80 грн., № 84271 від 30.05.11 р. на суму 224 264,20 грн., № 8836 від 31.05.11 р. на суму 12 420,80 грн., № 8724 від 01.06.11 р. на суму 21 167,00 грн., № 8720 від 01.06.11 р. на суму 42 374,00 грн., № 8850 від 02.06.11 р. на суму 10 619,84 грн., № 8728 від 03.06.11 р. на суму 42 374,00 грн., № 8872 від 06.06.11 р. на суму 11 782,40 грн., № 8904 від 08.06.11 р. на суму 42 374,00 грн., № 8906 від 08.06.11 р. на суму 42 374,00 грн., № 9001 від 09.06.11 р. на суму 11 491,20 грн., № 8916 від 15.06.11 р. на суму 42 374,00 грн., № 9048 від 20.06.11 р. на суму 12 264,00 грн., № 9075 від 29.06.11 р. на суму 11323,20грн., № 9083 від 05.07.11 р. на суму 18 782,40 грн., № 9085 від 08.07.11 р. на суму 14 022,40 грн., № 8943 від 18.07.11 р. на суму 8 800,00 грн., № 8942 від 18.07.11 р. на суму 48 400,00 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 0140 від 04.05.11 р., № 0132 від 26.05.11 р., № 0141 від 01.06.11 р., № 0143 від 01.06.11 р., № 0135 від 07.06.11 р., № 0149 від 01.07.11 р. та № 0152 від 18.07.11 р.

Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договорами належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково, на загальну суму 355 096,50 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Заборгованість в сумі 285 191,74 грн. відповідач не сплатив.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на положеннях ст. ст. 655 та 692 ЦК України.

Відповідач стверджував про те, що видаткові накладні, надані позивачем, не підтверджують факт постачання товару саме за договорами, зазначеними у позовній заяві, оскільки в них відсутні посилання на певний договір купівлі-продажу, крім того, відповідач посилався на те, що товар, зазначений у видаткових накладних, було прийнято не відповідачем, а нібито його представником без відповідних уповноважуючих документів, а саме довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Також відповідач зазначав, що товарно-транспортні накладні не можуть бути доказом вивезення товарів, оскільки не містять підпису відповідача.

Господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позову, вказував на те, що товар, переданий уповноваженому представнику відповідача на підставі довіреностей, оформлених належним чином, за видатковими накладними, його ціна та кількість повністю співпадають з умовами спірних договорів. Щодо оформлення неналежним чином товарно-транспортних накладних - суд зазначав, що поставка продукції згідно з умовами спірних договорів здійснювалась на умовах ЕХW - склад позивача, тобто, відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (редакція 2000 р.), продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або іншому вказаному місці (завод, фабрика, склад тощо).

Стосовно довідки ревізії окремих питань фінансово -господарської діяльності позивача від 09.04.12 р. за період із 01.03.11р. по 31.03.12 р., проведеної Охтирською об'єднаною Державною фінансовою інспекцію, місцевий господарський суд вважав, що дана довідка підтверджує факт наявності на підприємстві позивача первинних документів та відповідність спірних господарських операцій бухгалтерському та складському обліку позивача та спростовує заперечення відповідача про те, що він не отримував товар за спірними видатковими накладними та, що, нібито, цей факт зафіксований перевіркою.

Твердження відповідача щодо здійснення 30.12.11 р. державним реєстратором запису про внесення рішення про припинення підприємницької діяльності та, у зв'язку з цим, погашення вимог позивача на момент його звернення до суду місцевий господарський суд не прийняв в якості доказів, оскільки відповідач в порушення ст. 50-1 ЦК України не повідомив позивача про прийняте рішення щодо припинення його підприємницької діяльності, отже, вимоги позивача не є такими в розумінні зазначеної статті, крім того, на момент розгляду справи в суді до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не було внесено запис про припинення підприємницької діяльності відповідача.

Враховуючи наведені фактичні обставини у справі та положення ст. ст.173, 175, 193 ГК України, ст. ст. 526, 610, 612 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України та задовольнив їх в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

В результаті вивчення матеріалів справи, а також наданих сторонами суду апеляційної інстанції додаткових письмових доказів, колегією суддів було встановлено, що між сторонами у справі в період з квітня по липень 2011 р. включно було укладено 6 угод на купівлю борошна житнього та висівок, в тому числі, і спірні договори - від 01.04.11 р. № юр1/61-16 на купівлю борошна житнього в кількості 360 т. по ціні 2115, 70 грн. за тонну з ПДВ (з навантаженням та тарою) зі строком оплати до 30.06.2011 р. та від 20.05.2011 р. №1/20-07 на купівлю висівок житніх в кількості 200 т. по ціні 560,00 грн. за тонну з ПДВ (з урахуванням навантаження) зі строком оплати до 30.07.2011 р.

Позивач в якості доказу продажу товару згідно з умовами спірних договорів надав до матеріалів справи копії 19 видаткових накладних, відповідно до яких відповідачеві було відпущено борошна житнього та висівок житніх на суму 640 288,24 грн. (а. с. 11, 13, 15,17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47), а також товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 285 191, 74 грн., виходив з обсягів та вартості продукції, вказаних у видаткових накладних, при цьому зазначив, що ціна та кількість переданого товару повністю співпадають з умовами спірних договорів щодо ціни та кількості товару.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані видаткові накладні не містять посилання на номери та дати договорів.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо того, що вказані видаткові накладні оформлені на виконання умов договорів №юр1/61-16 від 01.04.2011 р. та №юр1/20-07 від 20.05.2011 р., не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідач в суді першої інстанції факт підписання видаткових накладних підтверджував, але заперечував отримання товару за вказаними видатковими накладними, оскільки товар у його розпорядження наданий не був і з території складу позивача не вивозився, що підтверджується відсутністю підписів відповідача або його уповноваженої особи на товарно-транспортних накладних, копії яких надані позивачем до матеріалів справи (а. с. 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24,26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48 т. 1).

Факт неотримання відповідачем товару також зафіксований у довідці ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2012 р., підготовленій 09.04.2012 р. Охтирською об'єднаною Державною фінансовою інспекцією у Сумській області (а. с. 101-106 т. 1).

Позивач є державним підприємством, яке належить до сфери управління Державного агентства резерву України та має стратегічне значення, порушення його законних прав призводить до значної шкоди державним інтересам України.

Державна фінансова інспекція України та її органи уповноважені здійснювати перевірку господарської діяльності державних підприємств, зокрема, і позивача.

Як вбачається з зазначеної довідки, всі видаткові накладні на відпуск ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 (уповноважений відповідачем у справі за довіреністю від 16.03.2009 р. бути представником та представляти його інтереси як підприємця в усіх без винятку органах, установах, підприємствах незалежно від форми власності) борошна і висівок житніх складені колишнім бухгалтером ОСОБА_5 та головним бухгалтером Кохтенко Л.М. з недотриманням вимог п. 2 ст. 9 розділу ІІІ Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ (зі змінами), так як на видаткових накладних відсутні розшифровки призвіщ осіб, які отримували борошно і висівки житні, наявні лише підписи.

Також з вказаної довідки вбачається, що співставленням наказів на відпуск ФОП ОСОБА_3 борошна житнього з видатковими накладними та товарно-транспортними накладними встановлено, що у 8 товарно-транспортних накладних вантажоодержувачем зазначена ФОП ОСОБА_3, а платниками за борошно житнє - інші платники.

В результаті ревізії також було встановлено, що в порушення пунктів 3б, 11.11 "Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 №69, в 2011 р. інвентаризація розрахунків ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 не проводилась.

З аналізу надходження коштів від ФОП ОСОБА_4 готівкою та на розрахунковий рахунок позивача за період з 20.04.2011 р. по 30.05.2011 р. на суму 495 44880 грн. встановлено, що спочатку ФОП ОСОБА_4 проводив попередню оплату, а потім отримував борошно житнє та висівки житні (а.с. 105 т. 1).

До того ж, заявник скарги надав до апеляційного суду довідку проведеної Охтирською об'єднаною Державною фінансовою інспекцією зустрічної перевірки з виду, обсягу і якості та розрахунків між Державним підприємством "Охтирський комбінат хлібопродуктів" та ФОП ОСОБА_3, в якій зазначено, що перевіркою встановлено, що між сторонами з 01.04.2011 р. укладено 4 договори на купівлю борошна житнього та висівок житніх.

Відповідачу були надані 8 видаткових накладних та 8 товарно-транспортних накладних, проведених по бухгалтерському обліку позивача як дебіторська заборгованість ФОП ОСОБА_3 на суму 366 173,40 грн., але він не підтвердив отримання товару в кількості 162 тони по 8 товарно-транспортним накладним на суму 366 173,40 грн.

Незважаючи на те, що дані довідки не є первинними документами, що підтверджують факт поставки товару, колегія суддів вважає, що вони підтверджують наявність між сторонами господарських відносин та наявність первинних документів на проведення господарських операцій.

Позивачем наданий до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2012 р., але оскільки він не підписаний відповідачем, то не може слугувати належним та допустимим доказом у справі (а. с. 76 т. 1).

Відповідачем до суду апеляційної інстанції надані копії виписок за особовими банківськими рахунками, згідно з якими сума сплачених відповідачем грошових коштів на користь позивача становить 764 967,20 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскільки в них відсутні посилання на номери та дати договорів продажу товару, то відсутня і можливість визначення того - за якими договорами був відпущений товар, вартість якого сплачена відповідачем.

Також з матеріалів справи вбачається, що господарські операції між сторонами у справі з продажу борошна житнього та висівок житніх були предметом перевірки Управлінням СБУ України у Сумській області.

Приймаючи до уваги викладене та те, що сторони на виконання пропозиції апеляційного суду не надали фактичного та документального підтвердження продажу продукції в межах даної справи, ні доказів відображення господарських операцій, проведених між сторонами за вказаними договорами купівлі-продажу у податковому обліку, колегія суддів вважає, що зробити висновок щодо того, що стягується заборгованість саме за спірними договорами, не вбачається можливим.

Отже, як встановлено вище, видаткові накладні та інші первинні документи, додані до позовної заяви, як і довідки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" та зустрічної перевірки з виду, обсягу і якості та розрахунків між Державним підприємством "Охтирський комбінат хлібопродуктів" та ФОП ОСОБА_3, не містять посилань на номери та дати договорів купівлі продажу товару.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості саме в межах двох договорів купівлі продажу між сторонами - №юр1/61-16 від 01.04.2011 р. та №юр1/20-07 від 20.05.2011 р., та за наявності між сторонами інших договірних стосунків з купівлі-продажу борошна житнього та висівок житніх у спірний період, оскільки позивач не заявляв відповідного клопотання згідно з п. 2 ст. 83 ГПК України, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог та розглядати у сукупності фактичні обставини та документальні докази справи за всіма договорами.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що неналежне юридичне супроводження при підготовці позову до господарського суду призвело до обмеження підстав для стягнення заборгованості з відповідача.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД №701182 державним реєстратором 30.12.2011 р. було здійснено запис про внесення рішення про припинення підприємницької діяльності відповідача, станом на 17.05.12 р. (дату видачі витягу) ФОП ОСОБА_3 перебуває в стадії припинення підприємницької діяльності (а.с. 61 - 62).

Згідно зі ст.50-1 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець письмово повідомляє державного адміністратора, кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її підприємницької діяльності, порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог, що не може становити менше двох і більше трьох місяців з дня опублікування повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Після внесення запису про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо рішення фізичної особи - підприємця про припинення нею підприємницької діяльності публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Як вбачається з наданої відповідачем копії витягу з Бюлетеня державної реєстрації №201(1) 2012 р., рішення фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про припинення нею підприємницької діяльності було опубліковане.

Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про прийняте ним рішення про припинення підприємницької діяльності.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що не повідомляв позивача про прийняте рішення про припинення підприємницької діяльності, оскільки вважав, що в нього немає заборгованості за спірними договорами перед позивачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач, у свою чергу, також не звернувся до відповідача з кредиторськими вимогами, хоча особи, відповідні за юридичне супроводження господарської діяльності підприємства, повинні відслідковувати у спеціалізованих офіційних виданнях публікації з викладенням повідомлень певних фактів, передбачених чинним законодавством, зокрема, як в даному випадку, повідомлення відповідача про прийняте ним рішення про припинення підприємницької діяльності.

Станом на момент розгляду справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача не внесено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони покладаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням положень ст. ст. 173, 175, 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 629, 655, 692 ЦК України та аналізу матеріалів справи, який свідчить про те, що позивач належним чином не обґрунтував та не довів правомірність своїх позовних вимог, а, отже, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вищенаведеним приписам Постанови Пленуму Верховного Суду України та положенням ст. 84 ГПК України, оскільки судом були порушені норми матеріального та процесуального права, не доведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, через що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 р. у справі №5023/1879/12 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.49, 99, п. 2 ч.1 ст.103, п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 р. у справі №5023/1879/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити Державному підприємству "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в задоволенні позову.

Стягнути з Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, код ЄДРПОУ 00956031 (42700, Сумська область м. Охтирка, вул. Червоноармійська,11, р/р 26007205434 ВАТ "Укргазбанк" м. Київ, МФО 320478) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (61102, АДРЕСА_1, р/рахунок НОМЕР_2 АТ "УкрСибБанк", МФО 351005) 2851,92 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 27.08.2012 р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гетьман Р.А.