Рішення № 25812519, 30.08.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.12 Справа № 8/5014/1785/2012

За позовом Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Східвугілля", м. Антрацит Луганської області, -

про стягнення 176 723 475 грн. 91 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -Прутас В.О. -представник, - довіреність №30-12/134-Д від 29.12.11 року;

від відповідача -представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 136.998.802,80 грн., 3% річних за період з 01.10.11 року по 30.06.12 року у сумі 4.454.062,46 грн., інфляційних нарахувань за період з 01.10.11 року по 31.03.12 року у сумі 1.375.341,13 грн. та пені за період з 01.10.11 року по 31.03.12 року у сумі 33.895.269,52 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на поставку вугілля №02-11/1-КС, укладеного між сторонами 28.04.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 02.08.12 року до 16.08.12 року та з 16.08.12 року до 30.08.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 30.08.12 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча був належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (том 1, а.с.2-4; том 2, а.с.45;52;53;58 та ін.).

Станом на день розгляду цього спору оператор поштового зв'язку повернув до суду письмові повідомлення про вручення уповноваженій особі відповідача 24.07.12 року, 07.08.12 року та 22.08.12 року поштових відправлень, спрямованих ним на адресу відповідача, у яких містилися ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду.

За таких обставин у суду маються достатні підстави для висновку про те, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також керуючись ст.43,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору за відсутності відповідача, -на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

28.04.11 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець), у простій письмовій формі, з протоколом розбіжностей, укладено договір №02-11/1-КС на поставку вугілля, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити у власність, а покупець -прийняти і сплатити вартість вугільної продукції (надалі -товар) за марочним складом, у цінах та у кількості, вказаних у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1).

Об'єм і терміни поставок щомісячно узгоджуються сторонами та вказуються у специфікаціях (п.1.2).

Щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, покупець письмово направляє постачальнику реквізити вантажоодержувачів на відвантаження товару, із вказівкою всіх необхідних даних для постачання товару на наступний місяць (п.2.2).

Перелік документів, які супроводжують кожну партію товару, сторони визначили у п. 2.5 договору.

Ціна товару визначена в національній валюті України на базових умовах постачання, передбачених договором, та вказана у специфікаціях до нього (п.3.1).

Оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати вартості декадного обсягу товару, із розрахунку від погодженого у специфікації місячного обсягу поставки товару, до початку відповідної декади, - шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.1).

Постачальник має право відвантажити товар без отримання попередньої плати. Грошовими коштами покупця у першу чергу погашається його заборгованість перед постачальником за товар, поставлений без попередньої плати (п.4.1.1).

Фактична вартість товару вказується в рахунках, що виставляються постачальником відповідно до п.2.5 цього договору (п.4.2).

Щомісячно, не пізніше 10-го числа, наступного за місяцем поставки товару, сторони здійснюють звірку поставок та розрахунків за нього, яка оформлюється відповідним актом, що підписується повноважними представниками сторін (п.4.3).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України, з відшкодуванням добросовісній стороні фактично заподіяного збитку (п.7.1).

За порушення покупцем умов оплати товару, а постачальником -строків поставки товару сторони несуть відповідальність у вигляді сплати іншій стороні пені у розмірі 0,1% від простроченого зобов'язання за кожен день прострочення (п.7.2) (том 1, а.с.8-10).

До договору додано протокол розбіжностей, підписаний обома сторонами, згідно якому п.7.2 викладено у наступній редакції: "За порушення покупцем умов оплати товару, а постачальником -строків поставки товару сторони несуть відповідальність у вигляді сплати інші й стороні пені у розмірі 0,1% від простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня" (редакція покупця) (том 1, а.с.11).

На підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи двосторонні акти приймання-передачі вугільної продукції за період з 11.05.11 року по 31.07.11 року на загальну суму 160.069.421,52 грн. (том 1, а.с.16-150; том 2, а.с.1-15).

Позивач також надав до справи акти взаємозвірки розрахунків за поставлений товар станом 30.06.11 року, 30.09.11 року та 01.12.11 року (том 2, а.с.16-20, - з яких суд, керуючись ст.ст.32-34 та 36 ГПК України, вважає належним та допустимим доказом лише акт станом на 30.06.11 року, який підписаний обома сторонами, - 2 інші акти підписані лише позивачем.

Згідно акту від 30.06.11 року сторони дійшли згоди, що на вказану дату покупець має перед постачальником борг у сумі 123.046.843,52 грн. (том 2, а.с.16).

Позивач стверджує, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково -на суму 23.070.618,72 грн. (15.000.000,00 грн. + 7.799.619,60 грн.) (том 2, а.с. 21-22 та ін.).

З обставин справи вбачається, що відповідач від здійснення взаємозвірки розрахунків, у тому числі - в ході розгляду цього спору -ухилився, заходів до погашення боргу не вжив, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

На суму основного боргу він, керуючись чинним законодавством та умовами договору, нарахував:

3% річних за період з 01.10.11 року по 30.06.12 року у сумі 4.454.062,46 грн.,

інфляційні нарахування за період з 01.10.11 року по 31.03.12 року у сумі 1.375.341,13 грн.,

пеню за період з 01.10.11 року по 31.03.12 року у сумі 33.895.269,52 грн., - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів та є договором поставки -однією з різновидностей договору купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у частині 1 ст.265 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Термін оплати товару, отриманого відповідачем, визначено у п.4.1 укладеного між сторонами договору, і він є таким, що настав.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повному обсязі сплатив вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань за договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Як зазначено у ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Позивач не у повній мірі дотримався перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені.

Так, пеня ним нарахована на суму боргу 136.988.802,80 грн. за період з 01.10.11 року по 31.03.12 року у розмірі 25.207.779,72 грн., - як сказано у розрахунку, -за 184 дні (том 1, а.с. 14-15).

Судом встановлено, що період з 01.10.11 року по 31.03.12 року становить 183 дні, а не 184.

У протоколі розбіжностей до договору зазначено, що пеня не може бути "більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня" (том 1, а.с.11).

З огляду на викладене сума пені за вказаний період становить 10.615.186,97 грн., - тобто позов у цій частині підлягає задоволенню частково.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевірка судом розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, здійсненого позивачем, показала наступне.

Розрахунок інфляційних втрат за період з 01.10.11року по 31.03.12 року вчинено вірно, а заявлена сума становить 1.375.341,13 грн. (том 1, а.с.14-15).

Розрахунок 3% річних позивач визначив невірно.

Так, за період з 01.10.11 року по 30.06.12 року з суми боргу 136.998.802,80 грн. 3% становлять 3.079.688,78 грн., - а не 3.085.288,31 грн., як вказано у розрахунку позивача (том 1, а.с.14-15).

Отже, позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає приписам ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково - на загальну суму 152.059.019,68 грн. з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог - як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду, а саме: 55.394,79 грн.; витрати по сплаті решти суми судового збору у розмірі 8.985,21 грн. (64.380,00 грн. - 55.394,79 грн.) покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,525-527,530,549,599,610-614,623-625,631,655,691 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,179,193,265 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Східвугілля"", ідентифікаційний код 36621665, яка знаходиться за адресою: місто Антрацит, смт Дубівський, вул. Гагаріна, 51 Луганської області, - на користь Державного підприємства "Вугілля України", ідентифікаційний код 32709929, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Б.Хмельницького, 4, - основний борг за поставлену вугільну продукцію у сумі 136.998.802 (сто тридцять шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч вісімсот дві) грн. 80 коп., пеню у сумі 10.615.186 (десять мільйонів шістсот п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 97 коп., 3% річних у сумі 3.079.688 (три мільйони сімдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 78 коп., інфляційні нарахування у сумі 1.375.341 (один мільйон триста сімдесят п'ять тисяч триста сорок одна) грн. 13 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 55.394 (п'ятдесят п'ять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 79 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

4.Сплату решти судового збору у сумі 8.985 (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. покласти на позивача.

У судовому засіданні 30.08.12 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -31 серпня 2012 року.

Суддя А.П.Середа