Ухвала суду № 25808160, 27.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 року Справа № 2а-14/07

(22-а-8924/08)

К-18860/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2008

у справі № 2а-14/07 (22-а-8924/08)

за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит»

до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Свердловантрацит»звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання нечинним рішення № 0000152343/0 від 01.02.2008.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2008, позов задоволено; визнано нечинним рішення Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Державного підприємства «Свердловантрацит»№ 0000152343/0 від 01.02.2008.

Державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права (а саме: ст. 1, п.1,9 ст. 3, ч.12 ст. 9, п. 1, 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2008, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2008 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів відповідача заперечує та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ДПІ у м. Свердловську Луганської області була проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2006, за висновками якої встановлено порушення позивачем п.п. 1, 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме -реалізація виробничих запасів товарів виробничо-технічного призначення без мети отримання прибутків (без націнки) з оприбутковуванням готівкових коштів в касах відокремлених підрозділів ДП «Свердловантрацит»шляхом обліку готівки у повній сумі її фактичних надходжень у касових книгах на підставі прибуткових касових ордерів,

- за результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт перевірки № 23-23-32355669 від 20.01.2007;

- на підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000152343/0 від 01.02.2008 на суму 308 239,90 грн.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій за порушення п.п. 1, 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

На підставі п. 2 ст. 11 закону України «Про податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).

Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно зі ст.1 названого Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктами 1 та 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону, реєстратори розрахункових операцій повинні застосовуватись фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльністю або юридичною особою (її відокремленим підрозділом) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п.12 ст.9 названого Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки, зокрема, не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основними видами діяльності відокремлених підрозділів позивача є діяльність з видобутку вугілля, будівництво у вугільній галузі і забезпечення шахт та інших структурних підрозділів ДП «Свердловантрацит»необхідними матеріалами, обладнанням, запчастинами для здійснення робіт по видобутку вугілля, капітального будівництва та таке інше. Для здійснення мети своєї діяльності відокремлені підрозділи ДП «Свердловантрацит» придбавають та постачають тільки товари виробничо-технічного призначення та при отриманні товарів від своїх контрагентів за договорами постачання або договорами купівлі-продажу здійснюють їх прийняття відповідно до Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення. Впродовж липня 2005 - вересня 2006 товарно-матеріальні цінності виписувались відокремленими підрозділами штатним робітникам, що працюють у цих підрозділах, згідно з їхніми заявами та реалізовувались не з метою отримання прибутку, як передбачає торговельна діяльність, а по собівартості у виключному порядку, як залишки продукції виробничо-технічного призначення, а готівкові кошти шляхом обліку готівки у повній сумі її фактичних надходжень оприбутковувались у касових книгах на підставі прибуткових касових ордерів.

Крім того, судами також встановлено, що у періоді, що перевірявся, відокремленими підрозділами позивача виробничо-технічні склади, що були застосовані для зберігання та постачання на підприємства необхідних матеріалів та обладнання, не пристосовані для здійснення торгівлі та не можуть виступати торговельними об'єктами в розумінні п.7 постанови Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 «Про Порядок зайняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення», оскільки при здійсненні оптової чи роздрібної торгівлі метою виступає подальший перепродаж товару остаточному споживачу, однак, на виробничо-технічні склади відокремлених підрозділів позивача товари придбавались для забезпечення виробничо-технологічного процесу, а не з початковою метою перепродажу остаточному споживачу.

Тому, продаж залишкових матеріалів дрібним оптом по заявам робітників з виробничо-технічних складів відокремлених підрозділів позивача не може бути кваліфіковано як торговельна діяльність у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким визначені правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні даної справи та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягав застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.05.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2008 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний