Постанова № 25807661, 27.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2012 року № 2а-8214/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрплюсбуд"

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС

про

визнання недійсними та скасування рішень

На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрплюсбуд" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту-відповідач), в якому просив: визнати нечинними (недійсними, неправомірними) рішення (дії) відповідача по визнанню нікчемними правочинів по взаємовідносинам позивача з ТОВ "БК "Арміс" та ТОВ "Аверс-Сіті", що визначені в Акті; скасувати (визнати нечинними (недійсними)) рішення відповідача про те, що: задекларований позивачем податковий кредит сформований за рахунок ТОВ "БК "Арміс" в розмірі 3 141 487,10 грн. повинен бути зменшений до 0 грн., задекларовані податкові зобов’язання сформовані за рахунок ТОВ "Аверс-Сіті" у розмірі 3 495 754,91 грн. повинні бути зменшені до 0 грн. та визнати Акт № 492/22-80/37080778 від 29.05.2012 p. в цих частинах недійсним; визнати правомірним задекларований позивачем податковий кредит сформований за рахунок ТОВ "БК "Арміс" в розмірі 3 141 487,10 грн. та задекларовані податкові зобов’язання сформовані за рахунок ТОВ "Аверс-Сіті" у розмірі 3 495 754,91 грн., що були об’єктами перевірки та які зазначені в Акті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України стосовно його діяльності були сформовані протиправні висновки та зафіксовані в акті перевірки, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи висновки акту перевірки обґрунтованими та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

14.08.2012 р. відповідач в судове засідання не з’явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області перебуває кримінальна справа № 13-8373, за обвинуваченням групи осіб, у вчиненні в складі організованої групи злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.3 ст.212, ч.3 ст.28 ч.5.ст.27 ч.3. ст.212, ч.3 ст.28 ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.28, ч.3,4 ст.358, тобто фіктивного підприємництва, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, використання завідомо підроблених документів, пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах, розтрати чужого майна в особливо великих розмірах, в тому числі щодо директора ТОВ "Укрплюсбуд" за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Під час розслідування встановлено, що ТОВ "Укрплюсбуд" являється генпідрядною організацією на будівництві житлового комплексу в смт. Коцюбинське, Київської області. Єдиним замовником зазначеного будівництва являється ТОВ "Аверс-Сіті" яке і здійснювало в повному обсязі фінансування діяльності ТОВ "Укрплюсбуд". ТОВ "Укрплюсбуд" в свою чергу, з метою проведення будівельних робіт укладено договори на проведення субпідрядних робіт з рядом підприємств, в тому числі і з ТОВ "БК "Арміс" та здійснювало перерахування таким підприємства грошових коштів, отриманих від ТОВ "Аверс-Сіті". Таким чином ТОВ "Укрплюсбуд" укладено з ТОВ "БК "Арміс" договірні відносини з метою мінімізації податкових зобов’язань та штучного створення податкового кредиту від ТОВ "БК "Арміс" по ланцюгу через ТОВ "Укрплюсбуд" для ТОВ "Аверс-Сіті". Тобто ТОВ "Укрплюсбуд" в зазначеній схемі задіяне як підприємство–транзитер.

Відповідачем, на підставі пп.78.1.11. п.78.1 ст.78, п.79.1., п.79.2. ст.79 Податкового кодексу України та постанови слідчого CB ДПІ у Києво-Святошинському районі в Київській області від 14.05.2012 р. в рамках кримінальної справи № 13-8373 про призначення позапланової документальної перевірки, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "БК "Арміс" та ТОВ "Аверс-Сіті" за період з 01.03.2011 р. по 30.06.2011 р.

В ході аналізу даних декларацій з податку на додану вартість та додатків 5,1 до них, поданих посадовими особами позивача до відповідача, у періоді, що перевірявся, а також відповідно до БД АІС "Співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України" встановлено, що позивач сформував податковий кредит за рахунок ТОВ "БК "Арміс" у загальній сумі 3141487,10 грн. Крім того, встановлено наявність податкових зобов’язань позивача сформованих за рахунок ТОВ "Аверс-Сіті" у загальній сумі 3 495 754,91 грн.

За результатами перевірки складено акт від 29.05.2012 p. № 492/22-80/37080778, яким зафіксовані наступні висновки: відповідно до ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України правочини, укладені між позивачем та ТОВ "БК "Арміс", ТОВ "Аверс-Сіті" мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. У зв’язку з вищевикладеним задекларований позивачем податковий кредит, сформований за рахунок ТОВ "БК "Арміс" в розмірі 3 141 487,10 грн. повинен бути зменшений до 0 грн., а також, задекларовані податкові зобов’язання, сформовані за рахунок ТОВ "Аверс-Сіті" повинні бути зменшені до 0. Зазначений акт був отриманий позивачем 06.06.2012 р.

Суд звертає увагу на те, що позивач не скористався, наданим йому ст.86 Податкового кодексу України, правом подачі заперечень до акту перевірки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі –Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.75.1. ст.75 Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні (пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Кодексу).

Про проведення документально позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78, п.79.1., п.79.2. ст.79 Кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1. ст.86 Кодексу).

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов’язань платника (п.86.10. ст.86 Кодексу).

З матеріалів справ встановлено, що відповідачем були виконані вищезазначені законодавчі вимоги, що свідчить про законність проведеної перевірки.

Аналізуючи викладені у позовній заяві обставини та остаточні позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позивачем, фактично, оскаржуються висновки акту перевірки від 29.05.2012 p. № 492/22-80/37080778, а не рішення, оскільки відповідачем до цього часу не прийнято жодного податкового повідомлення-рішення на підставі зазначеного акта.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діє чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб’єкта владних повноважень.

Частиною 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт –це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії –це виданий суб’єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов’язки у того суб’єкта, якому вони адресовані.

Отже, акт перевірки не є рішеннями суб’єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов’язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Таким чином, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов’язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов’язки для суб’єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Як вже зазначалося, на даний час відповідачем не прийнято жодного податкового повідомлення-рішення на підставі акта перевірки від 29.05.2012 p. № 492/22-80/37080778, висновки якого оскаржує позивач, що свідчить про відсутність спору як такого, що може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Крім того, суд звертає увагу на те, що заявлені позивачем вимоги в частині: визнання правомірним задекларований позивачем податковий кредит сформований за рахунок ТОВ "БК "Арміс" в розмірі 3 141 487,10 грн. та задекларовані податкові зобов’язання сформовані за рахунок ТОВ "Аверс-Сіті" у розмірі 3 495 754,91 грн., що були об’єктами перевірки та які зазначені в Акті, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрплюсбуд" відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук