Постанова № 25807620, 01.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2012 року 16:49 № 2а-7088/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Аблова Є.В., Амельохіна В.В. при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Представництва «Файзер Ейч.Сі.Пі.Корпорейшн»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної

податкової служби

Державної податкової служби України

про скасування повідомлень-рішень

участю представників сторін:

від позивача: Ничипорчук І.М., Мінін О.А., Ваврищук Е.І.

від відповідача 1: Тернова Г.В., Семенище О.І.

від відповідача 2: Тюшкевич С.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01.08.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Представництва «Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн», звернувся до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (надалі по тексту відповідач -1), Державної податкової адміністрації України (надалі по тексту відповідач -2) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 15.10.2010р. №0000372360/0, від 24.12.2010р. №0000372360/1; скасування податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 15.10.2010 р. №0000492350/0, від 24.12.2010 р. №0000492350/1; визнати неправомірним і скасувати Рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторних скарг від 10.05.2011 року №8644/6/25-0115 (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 прийшов до помилкового висновку в Акті перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийнято без врахування норм податкового законодавства, Конвенції та всіх обставин справи. Крім того, Позивач вважає, що при розгляді скарги Відповідач-2 не надав належної оцінки доводам, які викладені в скарзі Позивача, а отже, рішення Відповідача-2 винесено без врахування всіх обставин та в порушення вимог Податкового кодексу України.

Відповідачем -1 позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що висновки в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування спірних рішень немає.

Відповідач-2 проти позовних вимог заперечує та вважає, що податкові повідомлення-рішення та рішення про розгляд скарги є правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Представництва «Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт від 30.09.2010 року №4284/22/20070712 (надалі -Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що Позивачем було порушено вимоги пп. 2.1.4, п. 2.1 ст. 2, пп 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст.5, п. 13.8 ст. 13 Закон України «Про оподаткування прибутків підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, п. 4.6.1 п. 4.6 розділу 4 «Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидентів, що проводить діяльність на території України через постійне представництво», затвердженого наказом ДПА України від 1.07.1997 року №274 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 15 446 070 грн. у тому числі за І квартал 2009 р. у сумі 3985662 грн., за ІІ квартал 2009 р. в сумі 1629584 грн., за ІІІ квартал 2009 р. в сумі 3480368 грн., за ІV квартал 2009 р. в сумі 3355116 грн., за І квартал 2010 р. в сумі 2995340 грн.; п. 13.2 Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР в результаті чого занижено податок з доходу з джерело його походження з України в період, що перевірявся, на загальну суму 36 144,20 грн., у тому числі за І кв. 2009 р. в сумі 11 937,52 грн. І пів.2009 р. в сумі 19859,63 грн., за 9 міс. Квартал 2009 р. в сумі 36 144,20 грн.; ст.. 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»із змінами та доповненнями; п.1 ст. 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 р. №15-93 щодо обов'язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України; пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 та пп. 9.12.2 п. 9.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, встановлено заниження валових доходів фізичних осіб в сумі 253,90 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2010 року №0000372360/0, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем 15446070,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 15446070,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2010 року №0000492350/0, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем 36144,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 72288,40 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2010 року №0000372360/1, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем 15446070,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 15446070,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2010 року №0000492350/1, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем 36144,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 72288,40 грн.

Позивачем було подано скаргу до Державної податкової адміністрації України, за результатами розгляду скарги було прийнято рішення від 10.05.2011 №8644/6/25-0115 про залишення скарги Позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

По-перше. В частині щодо позовних вимог скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 15.10.2010р. № 0000372360/0, від 24.12.2010р. № 0000372360/1; скасування податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 15.10.2010 р. № 0000492350/0, від 24.12.2010 р. № 0000492350/1, суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що Позивач за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. подавало податкову звітність з податку на прибуток до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва -«Розрахунок оподаткування прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом».

У рядку 1 розрахунку «Валовий дохід»показників за період з 01.012009 р. по 31.03.2010 р. у загальній сумі 177 933 767,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив отримання грошових коштів від Корпорації »(США) в якості фінансування витрат Представництва в сумі 22 766 462,01 дол. США, що еквівалентно 177 933 767,00 грн., в т. ч. за 2009 р. -18 536 492,78 дол. США, що еквівалентно 144 137 331,00 грн., за І квартал 2010 р. -4 229 969,23 дол. США, що еквівалентно 33 796 436,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. на підставі банківських виписок, рахунків бухгалтерського обліку 311 «поточні рахунки в національній валюті», рахунку 312 «поточні рахунки в іноземній валюті»встановлено заниження задекларованих Представництвом показників у рядку 1 Розрахунку «Валовий дохід»всього у сумі 28 013 820,00 грн., у тому числі за І квартал 2009 р. -3 401 593,00 грн., за ІІ квартал 2009 р. -2 133 046,00 грн., за ІІІ квартал 2009 р. -7003590,00 грн., за ІV квартал 2009 р. - 9334157,00 грн., за І квартал 2010 р. -6141434,00 грн., а саме: в сумі отриманих грошових коштів від Корпорації »(США) в якості фінансування витрат Представництва в сумі 750000,00 дол. США, що еквівалентно 6006300,00 грн. в т. ч. за І квартал 2010 р. в сумі 6006300,00 грн.; в сумі отриманого страхового відшкодування у випадках всього у сумі 463 965,00 грн., у тому числі за І квартал 2009 р в сумі 43800,00 грн., за ІІ квартал 2009 р. в сумі 141923,00 грн., за ІІІ квартал 2009 р. в сумі 183625,00 грн., за ІV квартал 2009 р. в сумі 49636,00 грн. та за І квартал 2010 р. в сумі 44 981,00 грн.; в сумі отриманих лікарських засобів на безоплатній основі (характер угоди 81,84), згідно вантажно-митними деклараціями всього в сумі 21543555,00 грн. у тому числі за І квартал 2009 р. в сумі 3 357 793,00 грн., за ІІ квартал 2009 р. в сумі 1991123,00 грн., за ІІІ квартал 2009 р. в сумі 6819965,00 грн., за ІV квартал 2009 р. в сумі 9284521,00 грн. та за І квартал 2010 р. в сумі 90152,00 грн.

Представництво застосувало норми пп. 5.4.е п. 5.4 ст. 5 Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал (Конвенцію ратифіковано Законом N180/95-ВР від 26.05.95р.).

У рядку 3 розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. на загальну суму 124 553 637,00 грн. встановлено заниження валових витрат на суму 19 609 674,00 грн., в тому числі: за І квартал 2009 р в сумі 2 381 115,00 грн., за ІІ квартал 2009 р. в сумі 1 493 132,00 грн., за ІІІ квартал 2009 р. в сумі 4 902 513,00 грн., за ІV квартал 2009 р. в сумі 6 533 910,00 грн. та за І квартал 2010 р. в сумі 4 299 004,00 грн.

Відповідач -1 прийшов до висновку, що показники розраховані згідно з п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»(валові витрати, визначалися шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7). У зв'язку з веденням господарської діяльності представництво безпідставно заповнювало рядки «Понесені витрати»відомостей про доходи, що звільнені від оподаткування або оподатковуються за спеціальними ставками на підставі міжнародних договорів України.

Позивач зазначає, що Представництво «Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн»не є постійним представництвом на території України в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал (надалі по тексту Конвенція) та займається на території України дослідженням кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, консультування з питань комерційної діяльності та управління, рекламна діяльність.

В той час в матеріалах справи міститься Лист Представництво «Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн»вих.. №1415 від 30.07.2010 р. в якому зазначено: «2. Щодо клінічних досліджень Основною діяльності Представництва є торгівля лікарськими засобами. Для того, щоб лікарські засоби могли продаватися в Україні необхідно внести їх до державного реєстру лікарських засобів. Така вимога передбачена ст.. 9 Закону України «Про лікарські засоби». Ця стаття передбачає, що до заяви про реєстрацію лікарського засобу додаються матеріали клінічного випробування та їх експертиза. Таким чином, без внесення лікарських засобів до державного реєстру лікарських засобів, Підприємство не зможе здійснювати їх реалізацію в Україні. Наразі проводяться клінічні дослідження щодо лікарського засобу «Тазоцитиніб», який при позитивному результаті досліджень та експертизи буде внесення до державного реєстру лікарських засобів.».

У відповідності п. 17 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Крім того, п.п. 1, 2 ст.5 Конвенції, передбачено, що "постійне представництво" означає постійне місце комерційної діяльності, через яке резидент в одній Договірній Державі, незалежно від того, чи є він юридичною особою чи ні, повністю або частково здійснює комерційну діяльність

в другій Договірній Державі.

Термін "постійне представництво", зокрема, включає: а) місцезнаходження дирекції; b) відділення; d) контору; c) фабрику; е) майстерню; f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; g) магазин або іншу споруду, що використовується для продажу товарів.

Для з'ясування всіх обставин справи, судом було витребувано у Позивача установчі документи на підставі яких він діє, проте їх під час розгляду справи Позивачем не надано.

З матеріалів справи та норм закону, суд приходить до висновку, що Позивач є постійним представництвом на території України.

Згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Згідно з підпунктом «а»вищезазначеної правової норми, для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пунктом 13.2 статті 13 вищезазначеного Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. N 470 було затверджено Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування (далі -Порядок) та встановлено порядок застосування міжнародних угод для звільнення від оподаткування.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що Позивачем перераховано; роялті, за право на використання інформаційної бази щодо кількісного і якісного аналізу застосування різних ліків, яке було придбане у компанії IMS AG (Швейцарія) на загальну суму 188071 грн.; роялті, за авторське право на використання в своїй діяльності рекламного ролика у компанії Tonic Budapest Kft (Угорщина) на загальну суму 52 889,76 грн.

Перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента встановлено його заниження за перевіряємий період на загальну суму 36144,20 грн., у тому числі за І квартал 2009 р. -11937,52 грн., за І півріччя 2009 р. -19859,63 грн., за 9 місяців 2009 р. -36144,20 грн.

Між Позивачем (Клієнт) та Компанією IMS AG (Швейцарія) 27.08.2008 р. було укладено договір невинятковий дозвіл без права передачі використовувати Інформаційні послуги, обрані Клієнтом та надані IMS AG. Для кожної копії Інформаційних послуг, замовлених клієнтом, ліцензія дає право робити наступне: використовувати Інформаційні послуги для власних потреб та цілей Клієнта, використовувати документацію щодо користування Клієнтом Інформаційних послуг. При цьому IMS AG не надає, а клієнт не отримує жодних прав на власність чи інших прибутків з будь-яких Інформаційних послуг.

Оплата послуг відбулась згідно з повідомленнями та інвойсами: від 04.03.2009 р -3 466,72 дол. США (на підставі інвойсу від 20.02.2009 №4025059407), від 15.05.2009 р -3 466,72 дол. США (на підставі інвойсу від 16.03.2009 №4025063422), від 24.06.2009 р -3 466,72 дол. США (на підставі інвойсу від 15.04.2009 №4025068989), від 20.07.2009 р -3 466,72 дол. США (на підставі інвойсу від 15.05.2009 №4025073444), від 04.08.2009 р -3 466,72 дол. США (на підставі інвойсу від 15.07.2009 №4025077469), від 31.08.2009 р -3 466,72 дол. США (на підставі інвойсу від 15.07.2009 №4025081890), від 31.08.2009 р -3 466,72 дол. США (на підставі інвойсу від 15.08.2009 №4025084564).

На підставі інвойсу від 17.02.2009 р. №61 Представництво перерахувало валютні кошти 11.03.2009 р. у сумі 6 868,80 дол. США за рекламний ролик у компанії Tonic Budapest Kft (Угорщина).

Пунктом 13.2 статті 13 вищезазначеного Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до ст. 1 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал" від 10.01.2002 N 2929-III, ця Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Крім того, п.п. 1, 2 ст. 2 Конвенції визначено, що ця Конвенція поширюється на податки на доходи і на капітал, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів чи місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення. Податками на доходи і на капітал вважаються всі податки, що стягуються із загальної суми доходу, із загальної вартості

капіталу або з елементів доходу чи капіталу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна, податки на загальну суму заробітної плати або жалування, сплачуваних підприємством.

Отже, суд приходить до висновків, що нормами міжнародної угоди передбачено можливість оподаткування доходу резидента Швейцарії як в Україні, так і в Швейцарії (п. 1), врегульовано розмір податку (п.2), та встановлено перелік (абз. a-d) випадків обов'язкового оподаткування доходу в країні резидента (п.3).

У відповідності до ст. 1 Конвенції між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції між Україною та Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень»від 23 квітня 1996 року N 137/96-ВР, ця Конвенція буде застосовуватись до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Згідно ч. 1 ст. 2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до податків на доходи і майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення.

Отже, передумовою звільнення від оподаткування в Україні сум виплаченого прибутку є подання нерезидентом довідки в момент виплати доходу. Також, передбачено подання такої довідки у встановленій Порядком формі.

Виняток щодо застосування встановленої форми довідки передбачено лише щодо випадків встановлення такої форми законодавством країни нерезидента.

Позивачем не повідомлялося про встановлення форми довідки про сплату податків законодавством Швейцарії, натомість, надані позивачем довідки не відповідають формі, встановленій Порядком.

Під час розгляду справи та під час перевірки Позивачем не надано довідки стосовно резидентства компаній IMS AG (Швейцарія) та Tonic Budapest Kft (Угорщина), що в свою чергу Відповідачем -1 було правомірно не застосовано Конвенцій, які підписані між Україною та урядом даних Компаній для уникнення подвійного оподаткування.

Крім того, Відповідач -1 надав суду докази того, що Позивач придбав фармацевтичну продукцію у ТОВ «Фармасофт», яке в свою чергу здійснювало закупівлю фармацевтичної продукції для Позивача у ТОВ «Оптіма-Фарм ЛТД», ТОВ «БаДМ», ТОВ «Бізнес Центр Фармація»на підставі договору підряду від 10.01.2006 р. (копії листів та договорів містяться в матеріалах справи).

Під час розгляду справи судом витребовувалося у Позивача первинну документацію щодо обліку медичних препаратів, які поставлялися на територію України та в подальшому були передані медичним закладам.

Проте, Позивачем не надано суду жодних документальних доказів та спростувань, які викладені в акті перевірки, не надано первинної документації щодо обсягів поставки на територію України лікарських засобів, їх облікування та передачу певним закладам.

Згідно з пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Згідно з підпунктом «а»вищезазначеної правової норми, для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пунктом 13.2 статті 13 вищезазначеного Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

У відповідності п. 17 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Згідно пп. 2.1.4. п. 2.1 ст. 2 вищезазначеного Закону, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 15.10.2010р. № 0000372360/0, від 24.12.2010р. № 0000372360/1, від 15.10.2010 р. № 0000492350/0 та від 24.12.2010 р. № 0000492350/1 винесені податковим органом правомірно, а тому підстави для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

По-друге. В частині щодо позовних вимог визнання неправомірним і скасувати Рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторних скарг від 10.05.2011 року №8644/6/25-0115, суд зазначає наступне.

Позивач в письмових поясненнях зазначає: «Скасування рішення ДПС про результати розгляду скарги чи, принаймні, визнання його невмотивованим означає за законом (п. 56.9 Податкового кодексу України), що скарги, подані Позивачем до ДПС України в ході адміністративного оскарження, вважаються задоволеними, а оскаржувані рішення Відповідача -1, таким чином, скасованими.».

Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що вимоги Позивача щодо скасувати Рішення Державної податкової адміністрації України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 10 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 №1001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 за №10/18748, (далі за текстом - Положення №1001) обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене органом державної податкової служби у визначених Податковим кодексом України випадках, або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби є правомірним, покладається на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктами 13-15 Положення №1001 орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується.

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Рішення оформляється на бланку органу державної податкової служби, який розглядав скаргу. У вступній частині рішення зазначаються повне найменування юридичної особи, яка подала скаргу, прізвище та ініціали посадової особи платника податків - юридичної особи або фізичної особи - платника податку, відомості про предмет оскарження, дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції). Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби і найменування органу державної податкової служби, який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання, зазначених у скарзі. У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу. Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання, викладених у скарзі, про збільшення суми податкового зобов'язання або податкового боргу або залишення скарги без розгляду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішення Державної податкової служби України від 10.05.2011 року №8644/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги прийнято на підставі акту перевірки, поданих Позивачем документів. Мотивувальна частина рішення, містить обґрунтувальний висновок щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, із посиланням на конкретні первинні документи, найменування господарських операцій, контрагентів позивача, за наслідками аналізу господарських операцій або первинних документів яких органом державної податкової служби зроблений відповідний висновок.

Враховуючи вищевикладене суду вважати, що Державна податкова служба України при розгляді скарги платника податків розглянула повно та всебічно, а тому рішенням Державної податкової служби України від 10.05.2011 року №8644/6/25-0115 -є обґрунтованим та таким, яке не підлягає скасуванню.

Крім того, Позивач зазначає в своїх поясненнях: «Виходячи із суті вимог п. 56.4 та 56.8, 56.9 Податкового кодексу України Відповідача -2 мав забезпечити ще на етапі адміністративного оскарження доведеність правомірність нарахувань і рішень Відповідача -1, а суд тільки перевіряє чи зроблене це як вимагає закон».

Суд звертає увагу Позивача на наступне, що ст.. 60 Податкового кодексу України передбачає випадки та способи відкликання прийнятих податковими органами України податкових повідомлень-рішень та податкових вимог.

Відповідно до пп. 60.1.2 п. 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання. Відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З аналізу вищезазначених норм закону, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення чи вимога відповідно до наведених положень Податкового кодексу України вважаються відкликаними незалежно від їх повного чи часткового скасування.

Враховуючи вищезазначених норм закону та матеріалів справи суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в повному обсязі.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді Є.В. Аблов

В.В. Амельохін