Постанова № 25807586, 06.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2012 року 12:29 № 2а-8630/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомДочірнього підприємства "Мережа-Трейд"до Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000133910 від 22.05.2012 р.за участю представників сторін: від позивача -Ігнатьєва І.В. від відповідача -Єненко М.С. Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Мережа-Трейд" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі по тексту-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2012 р. № 0000133910.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, п.79.2. ст.79, п.82.2. ст.82 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Сан-Кор Трейд" за період з 01.04.2011 р. по 31.05.2011 р.

Перевіркою було встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ "Сан-Кор Трейд" ґрунтувалися на наступних договорах: купівлі-продажу від 28.01.2011 р. № 596, згідно якого контрагент, як продавець, продав і зобов'язувався поставити, а позивач, як покупець, купив і зобов'язувався прийняти та оплатити товар - горіх волоський без шкарлупи (ядро горіха), врожаю 2010 року в кількості 40,0 тонн, за узгодженою ціною в розмірі 50 500,0 грн. за одну тонну (в т.ч. ПДВ - 8 416,67 грн.). Загальна сума по за значеному договору склала 2 020 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ -336 666,67 грн.); договір купівлі-продажу від 28.01.2011 р. № 541, згідно якого контрагент, як продавець, продав і зобов'язувався поставити, а позивач, як покупець, купив і зобов'язувався прийняти та оплатити товар - горіх волоський без шкарлупи (ядро горіха) врожаю 2010 року в кількості 60,0 тонн, за узгодженою ціною в розмірі 50 500,0 грн. за одну тонну (в т.ч. ПДВ - 8 416,67 грн.). Загальна сума по зазначеному договору склала 3 030 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ -505 000,00 грн.).

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар -горіх волоський без шкарлупи (ядро горіха) врожаю 2010 року та 2011 року, ТОВ "Сан-Кор Трейд" були видані позивачу наступні первинні документи: акти прийому-передачі товару на поставку до договору № 541 від 28.01.2011 р. від 29.04.2011 р. № 1, від 29.04.2011 р. № 2; акт прийому-передачі товару на поставку до договору № 596 від 28.01.2011 р. від 27.05.2011 р. № 1; видаткові накладні від 29.04.2011 р. № 240 на загальну суму 1 515 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -252 500,00 грн.), від 29.04.2011 р. № 241 на загальну суму 1 515 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -252 500,00 грн.), від 27.05.2011 р. № 283 на загальну суму 2 020 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -336 666,67 грн.), податкові накладні від 29.04.2011 р. № 62 на загальну суму 1 515 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -252 500,00 грн.), від 29.04.2011 р. № 63 на загальну суму 1 515 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -252 500,00 грн.), від 27.05.2011 р. № 38 на загальну суму 2 020 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -336 666,67 грн.). На думку позивача, зазначені документи, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит в сумі сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар в розмірі 841 666,67 грн.

В той же час, згідно отриманих матеріалів проведеної ДПІ у Київському районі м. Одеси позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Сан-Кор Трейд" (акт від 27.12.2011 р. № 3770/23-34/32896290/81) з питань правових відносин з ТОВ "Агентство Незалежної Експертизи "M.T.K." за період квітень, травень, червень 2011 p. та матеріалів проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва документальної невиїзної перевірки ТОВ "Агентство Незалежної Експертизи "M.T.K." з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за вересень, грудень 2010 року, січень -червень 2011 року (акт від 17.10.2011 р. № 1353/23-2/31663276), було встановлено, що ТОВ "Агентство Незалежної Експертизи "M.T.K." було основним постачальником товару - горіху волоського без шкарлупи (ядро горіха) врожаю 2010 року ТОВ "Сан-Кор Трейд".

Зазначеними перевірками було встановлено відсутність об'єкта оподаткування та безтоварність операцій між ТОВ "Агентство Незалежної Експертизи "M.T.K." та ТОВ "Сан-Кор Трейд", що свідчить про здійснення ними фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, а також про ненабуття належним чином цивільної право -дієздатності, отже правочини (договори), укладені такими контрагентами є такими, що вчиненні без мети настання реальних правових наслідків, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемними. Таким чином, всі операції купівлі-продажу горіху волоського без шкарлупи (ядро горіха) врожаю 2010 року таких контрагентів по ланцюгу до вигодонабувача є нікчемними.

Вищевикладене дало відповідачу підстави вважати, що договори, укладені між позивачем та ТОВ "Сан-Кор Трейд" є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За результатами перевірки складено акт від 17.02.2012 р. № 143/42-40/31170331, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: п.198.1., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 841 667,00 грн., в т.ч.: за квітень 2011 року у сумі 505 000,00 грн., за травень 2011 року у сумі 336 667,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 17.02.2012 р. № 143/42-40/31170331, позивачем були подані до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки викладені в зазначеному акті, були залишені без змін.

На підставі акта перевірки від 17.02.2012 р. № 143/42-40/31170331, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 03.03.12 р. № 0000324240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 841 667,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргою до Державної податкової служби у м. Києві, за результатами розгляду якої, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 11.05.2012 р. № 2740/10/12-114, податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.03.12 р. № 0000324240 було скасовано в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині -залишено без змін, а скарга -без задоволення.

На підставі акта перевірки від 17.02.2012 р. № 143/42-40/31170331 та рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 22.05.2012 р. № 0000133910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 841 667,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями податкових органів, позивач звертався зі скаргою до Державної податкової служби України на податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.05.2012 р. № 0000133910 та рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, за результатами розгляду якої, рішенням про результати розгляду повторної скарги від 13.06.2012 р. № 9890/6/10-2115, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.05.2012 р. № 0000133910, з урахуванням рішення ДПС у м. Києві, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги -залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Сан-Кор Трейд" здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності договорів купівлі-продажу від 28.01.2011 р. №№ 596, 541, укладених між позивачем та ТОВ "Сан-Кор Трейд", в силу їх нікчемності, а тому не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Доводи позивача про дійсність господарських операцій та договорів, укладених між ним та ТОВ "Сан-Кор Трейд", сформовані на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 р. у справі № 1570/1384/2012 за позовом ТОВ "Сан-Кор Трейд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними дій, яким позовні вимоги задовільно частково та, зокрема, визнані протиправними дії податкового органу щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Сан-Кор Трейд" з питань правових відносин з ТОВ "Агентство Незалежної Експертизи "M.T.K." за період квітень, травень, червень 2011 року та по включенню до акту перевірки № 3770/23-34/32896290/81 від 27.12.2012 р. висновків, щодо відсутності об'єктів оподаткування при придбанні товару від постачальника ТОВ "Агентство Незалежної Експертизи "M.T.K." в квітні-червні 2011 p. та те, що дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість за квітень-червень 2011р. не підтверджують реальності здійснення фінансово-господарських операцій з, крім інших, ДП "Мережа -Трейд" за квітень, травень 2011 року, судом до уваги не приймаються, оскільки зазначене судове рішення, на момент прийняття рішення у даній справі, не набрало законної сили.

Отже, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі по тексту-Кодекс), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, крім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.4. ст.201 Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10. ст.201 Кодексу).

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі товару) видані позивачу ТОВ "Сан-Кор Трейд" на виконання недійсних (нікчемних) правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем відповідного товару у зазначеного контрагента та дають йому право на податковий кредит.

Отже, висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 841 667,00 грн., в т.ч.: за квітень 2011 року у сумі 505 000,00 грн., за травень 2011 року у сумі 336 667,00 грн., а також збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість на відповідну суму і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є правомірним.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Дочірньому підприємству "Мережа-Трейд" відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б.Федорчук