Постанова № 25807545, 14.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2012 року № 2а-3117/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді О.М.Чудак, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіспостач», третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Державний реєстратор Печерського району міста Києва про визнання недійсним статуту, запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи,

встановив:

02 березня 2012 року державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (ДПІ у Печерському районі) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіспостач»(ТОВ «Торгсервіспостач») третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Державний реєстратор Печерського району міста Києва про визнання недійсним статуту, запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в ході проведеного ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Торгсервіспостач»встановлено, що громадянин ОСОБА_1, який значиться засновником та директором підприємства фактично ніякого відношення до фінансово-господарської підприємства не має, а діяльність спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, від імені підприємства ведеться не встановленими особами.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган посилається на пояснення ОСОБА_1 відібрані в останнього в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі, а також на низку статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якими врегульовано питання державної реєстрації юридичних осіб та їх припинення.

Таким чином, позивач просить визнати недійсним статут ТОВ «Торгсервіспостач»(код 37001827); визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Торгсервіспостач»від 27 лютого 2010 р. №10701020000038998 через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; припинити юридичну особу ТОВ «Торгсервіспостач»(код 37001827).

Згодом позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог від 24 травня 2012 року № 4124/9/10-209., в якій змінено лише вимогу щодо визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації. Так, в розрізі даної позовної вимоги позивач просить визнати недійсною державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Торгсервіспостач»(код 37001827) через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Ухвалою суду від 05 березня 2012 року у справі відкрито провадження, а ухвалою від 06 березня 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Я б тут додала ухвалу про заміну у справі позивача -адже пройшла реорганізація і уже не ДПІ у Печерському районі м. Києва, а ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (відповідна ухвала в матеріалах справи відсутня).

В судове засідання, належним чином повідомлене про розгляд справи ТОВ «Торгсервіспостач»повноваженого представника не направило, про причини неявки суд не повідомлено.

З невідомих суду причин, не з'явився в судове засідання також, належним чином повідомлений про розгляд справи, представник третьої особи. Разом з тим, на адресу суду надійшли пояснення за підписом заступника голови Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, у яких зазначено, що у випадку винесення судом рішення у справі, Печерська районна у м. Києві державна адміністрація виконає його у встановленому законом порядку.

Окрім того, на адресу суду надіслано статут ТОВ «Торгсервіспостач»з його реєстраційної справи.

Представник позивача - Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби -Ткач Сергій Сергійович (довіреність від 30 грудня 2011 року №19537/9/10-09) в судовому засіданні висловив думку можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), якою передбачено, що у випадку відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, - ухвалив розглянути справу за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до ТОВ «Торгсервіспостач», третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Державний реєстратор Печерського району міста Києва про визнання недійсним статуту, запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи, - у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її судом, встановлено наступне.

ТОВ «Торгсервіспостач»зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва від 27 лютого 2010 р. ідентифікаційний номер 37001827, за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 12-А, н/п 31, керівник -ОСОБА_1.

Відповідно до довідки (форма №4-ОПП) про взяття на облік платника податків від 23 березня 2010 року №6495, ТОВ «Торгсервіспостач»взятий на облік в органах державної податкової служби 01 березня 2010 року за №54691.

Як вбачається з інформації про стан розрахунків з бюджетом станом на 27 лютого 2012 року, заборгованості перед бюджетом не має.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1, який є керівником ТОВ «Торгсервіспостач», допитаний начальником ОРВ ВПМ Любенської ОДПІ в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі, пояснив, що ТОВ «Торгсервіспостач»зареєстроване в державних органах на підставі неправдивих відомостей про засновників, до господарської діяльності ТОВ «Торгсервіспостач»жодного відношення не має, внесків до статутного фонду не робив, підписів на жодному з фінансово-господарських документів ТОВ «Торгсервіспостач»не ставив.

Враховуючи наведене, а також на низку статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якими врегульовано питання державної реєстрації юридичних осіб та їх припинення, податковий орган звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог про визнання недійсної державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Торгсервіспостач»та його припинення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Зокрема, підпунктом 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби наділені повноваженням у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Водночас, підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання і припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця встановлені законодавством.

Так, статтею 55-1 Господарського кодексу України, яка набрала чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, встановлено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, а саме:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, наявність вищеперерахованих ознак фіктивності є підставою для звернення органу державної податкової служби до суду з вимогою про визнання недійсними реєстраційних документів юридичної особи.

При цьому, судом враховується те, що згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому положення статті 55-1 Господарського кодексу України та положення підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України можуть бути застосовані щодо обставин, які виникли вже після набрання чинності зазначеними нормативними правовими актами.

Разом з тим, частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

В силу частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом (частина 6 статті 59 Господарського кодексу України).

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру (частина 7 статті 59 Господарського кодексу України).

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, серед іншого, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

У редакції даного Закону, чинній на момент звернення із даним позовом до суду, такою підставою є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Тут слід зазначити, що, як в тій, так і в іншій редакції Закону, визначальною обставиною для звернення до суду із відповідним позовом є допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

В контексті наведених норм законодавства суд звертає увагу, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається виключно на письмові пояснення громадянина ОСОБА_1, який значиться засновником та директором ТОВ «Торгсервіспостач», відібраних 08 липня 2011 року начальником ОРВ ВПМ Любенської ОДПІ в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі №11114009009.

Предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

Так, з матеріалів справи не вбачається в рамках якої кримінальної справи відібрані пояснення у керівника відповідача, відносно якої особи така справа порушена або по факту вчинення якого злочину.

Разом з тим слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства -про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Аналогічно, лише за наявності вироку у кримінальній справі, відповідні матеріали можуть використовуватись податковим органом в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи.

Тут слід підкреслити, що податковий орган посилається на статтю 55-1 Господарського кодексу України, у якій мова йде ознаки фіктивності, які дають підстави для звернення до суду із відповідним позовом.

Разом з тим, фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, в силу статті 205 КК України, є злочином.

Таким чином, пояснення керівника відповідача не є належним доказом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено наявність ознак фіктивності у ТОВ «Торгсервіспостач», що є законодавчою підставою для визнання статуту товариства недійсним, тобто не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, зокрема обвинувального вироку за статті 205 Кримінального кодексу України.

Наведені вище обставини також вказують на відсутність підстав для визнання недійсною державної реєстрації ТОВ «Торгсервіспостач»через допущені при його створенні порушення, які не можна усунути, оскільки не доведено ні факту наявності таких порушень, ні наявності обставин, що свідчать про неможливість їх усунути.

Поряд із цим, враховуючи, що вимоги про припинення юридичної особи ґрунтуються безпосередньо на визнанні недійсною державної реєстрації ТОВ «Торгсервіспостач»через допущені при його створенні порушення, як передбачено статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», які не знайшли свого підтвердження, задоволенню відповідна вимога також не підлягає.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги сформовано позивачем, виходячи з приписів законодавства чинного на момент звернення до суду із позовною заявою, а не на момент виникнення спірних правовідносин -здійснення державної реєстрації товариства, що не відповідає принципу дії закону в часі.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що в даному випадку задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України

постановив:

в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіспостач», третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Державний реєстратор Печерського району міста Києва про визнання недійсним статуту, запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи, - відмовити повністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак