Ухвала суду № 25807379, 27.08.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2517/4040/12 Провадження № 22-ц/2590/2692/2012 Головуючий у I інстанції - Циганко М. О.Категорія - цивільна Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Шевченка В.М., Шитченко Н.В.при секретарі:Руденко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина" на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина" про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений 18 червня 2004 року між ОСОБА_5 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина", зареєстрований у Прилуцькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 червня 2004 року за № 76. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_5 107 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина" просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване заочне рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм законодавства. Апелянт вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишився факт відсутності у відповідача заборгованості перед орендодавцем з виплати орендної плати, оскільки відповідачем у 2010 році було сплачено ОСОБА_5 орендну плату за землю в розмірі 743 грн. 72 коп. Відповідно до п. 5 укладеного між сторонами договору оренди землі від 18. 06. 2004 року розмір орендної плати у грошовій формі складає 280 грн. 72 коп. за рік, і таким чином, апелянт приходить до висновку, що відповідач провів оплату позивачу орендної плати як за 2010 рік, так і за 2011 рік наперед. Апелянт зазначає, що стосовно сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина" розпочато процедуру ліквідації у зв'язку з банкрутством, про що в офіційному друкованому засобі інформації 31.02.2011 року було зроблено оголошення, проте позивач по справі заяви до господарського суду про включення його до списку кредиторів з вимогами до боржника не подавав, що також є підтвердженням відсутності заборгованості по орендній платі та необґрунтованості вимог позовної заяви ОСОБА_5

В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з'явились. ОСОБА_5, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи ( а. с. 110). Відповідач, згідно відмітки працівника зв'язку, відмовився одержати судову повістку ( а. с. 111); відповідно до приписів ч.8 статті 76 ЦПК України, у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Представник відповідача за довіреністю Миколаєнко Р.В. (а.с.106), згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ( а. с. 112).

Відповідно до ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду, - залишенню без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено в ході судового розгляду даної справи та підтверджується її матеріалами, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 2,3665 га, яка розташована на території Жовтневої сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІV-ЧН № 020208 ( а.с.7).

18 червня 2004 року між ОСОБА_5 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування належну позивачу земельну ділянку строком на 10 років. Відповідно до п.п. 5, 7 договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме - 280 грн. 72 коп. з 01 січня по 31 грудня кожного року (а. с. 4 - 5).

Передача вказаної вище земельної ділянки орендарю підтверджується актом прийому - передачі від 18 червня 2004 року (а.с.6).

Згідно довідки від 17 квітня 2012 року( а. с. 28) за підписом колишнього директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина", виплата орендної плати за 2011 рік товариством по договору оренди землі від 18.06.2004 року за користування земельною ділянкою ОСОБА_5 не проводилась.

Пунктом 31 укладеного між сторонами договору оренди землі передбачено право сторони договору на його розірвання в судовому порядку у разі невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. В квітні 2012 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина" про розірвання договору оренди землі від 18 червня 2004 року, мотивуючи заявлені позовні вимоги тим, що відповідачем було допущено істотне порушення укладеного договору, а саме не сплачено орендну плату за 2011 рік (а.с.1 - 2).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як орендар, в порушення вимог статтей 1, 13, 15, 21 Закону України „ Про оренду землі " орендну плату позивачу за 2011 рік не сплатив, що відповідно призвело до порушення умов укладеного сторонами договору та свідчить про неналежне виконання орендарем своїх обов'язків, визначених законодавством України та умовами договору, і є підставою для його розірвання.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок відповідає встановленим по справі обставинам та узгоджується з приписами чинного законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги відносно необґрунтованості рішення суду першої інстанції та його невідповідності нормам матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Зокрема, відповідно до п. „в" ч. 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Статтею 24 Закону України „Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умов договору.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що має місце порушення користувачем земельної ділянки зобов'язання щодо сплати орендної плати. Відповідно до приписів статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання). Пунктом 1, ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина" всупереч приписам ч.1 статті 60 ЦПК України, згідно яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не представлено суду належних та допустимих доказів щодо сплати відповідачем позивачу ОСОБА_5 орендної плати за 2011 рік за користування земельною ділянкою позивача.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи те, що своєчасна сплата орендної плати є обов'язком орендаря і цей обов'язок визначений пунктами 5-10 у розділі „Орендна плата" укладеного між сторонами 18 червня 2004 року договору оренди землі, а за 2011 рік орендар покладені на нього зобов'язання по виплаті позивачу орендної плати не виконав, то виходячи з норм статті 32 Закону України „Про оренду землі", статті 96 Земельного кодексу України та умов укладеного між сторонами договору оренди землі, є вірним по суті висновок рішення суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.

Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення посилання апелянта на ту обставину, що постановою господарського суду Чернігівської області від 12 липня 2011року відкрито ліквідаційну процедуру відносно СТОВ „Агрофірма „Прилуччина", однак позивач не подав до господарського суду документи щодо підтвердження його вимог до боржника, тому вони не були включені до реєстру вимог кредиторів, у зв'язку з чим вважаються погашеними. Оскільки приймаючи до уваги заявлені позовні вимоги - про дострокове розірвання договору оренди землі, а не про стягнення заборгованості по орендній платі, необхідно зробити висновок, що предметом даного спору є право на розірвання договору оренди, а не сплата грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Враховуючи, що відповідачем не було виконано обов'язку, встановленого договором оренди, статтями 1, 13, 15, 21 Закону України '' Про оренду землі '' щодо сплати позивачу орендної плати за 2011рік, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, визначених у п.31, суд вірно розірвав договір оренди у зв'язку з невиконанням орендарем обов'язку, передбаченого договором.

Є безпідставними твердження апелянта відносно того, що сплата орендарем позивачу орендної плати за землю у 2011 році підтверджується довідкою, виданою 01.06.2012 року Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області № 6601/17 - 410 (а. с. 93), згідно якої відповідач виплатив ОСОБА_5 за договором оренди за 2010 рік 743 грн. 72 коп. Оскільки в ході судового розгляду даної справи встановлено, що домовленості між орендарем та орендодавцем в 2010 році про виплату орендної плати за декілька років не існувало. Відповідач сплатив позивачу орендну плату за 2010 рік в сумі 743 грн. 72 коп., проте умови, що вказана сума є виплатою орендної плати і за 2011 рік, не було. П.7 укладеного між сторонами договору оренди землі від 18 червня 2004 року регламентує, що орендна плата вноситься з 01 січня по 31 грудня кожного року. Проте, вказана умова договору відповідачем в 2011 році виконана не була, зокрема, позивачу орендна плата за 2011 рік сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина" не сплачена, і дана обставина не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.

Розірвання договору оренди землі у зв'язку з несплатою орендної плати передбачено ч.1 статті 32 Закону України '' Про оренду землі '' та положеннями ч.2 статті 651 Цивільного кодексу України, за приписами якої договір може бути розірвано за рішенням суду в разі істотного порушення договору другою стороною та інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прилуччина" відхилити.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: