Постанова № 25805285, 08.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5357/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представників позивача Шепотько О.А, Кравченко І.В.

представника відповідача Коновал Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕ ЛОГІСТІКС 5»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 року № 15542/1508.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог позивача.

В судове засідання з'явилися представники позивача, які проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Представник позивача до суду з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду -скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕ ЛОГІСТІКС 5»за звітний період ІІ квартал 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 24/1508/34355477 від 07 листопада 2011 року, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕ ЛОГІСТІКС 5»пункту 150.1 статті 150 з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України, а саме: платником завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 10861618 грн.

На вищевказаний акт перевірки ТОВ «АЕ ЛОГІСТІКС 5»було подано заперечення, які листом Відповідача від 15 листопада 2011 року № 9556/10/15820 відхилено, а висновок акту перевірки № 24/1508/34355477 від 7 листопада 2011 року -залишено без змін.

На підставі Акту № 24/1508/34355477 від 07 листопада 2011 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АЕ ЛОГІСТІКС 5»було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 861 618,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508 Рішенням ДПС у м. Києві від 03 лютого 2012 року № 101/10/12-114 та Рішенням ДПА України скарги представника ТОВ «АЕ ЛОГІСТІКС 5»залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508 -без змін.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508 таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У 2010 році та до 31 березня 2011 року правила оподаткування податком на прибуток визначались Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 1 квітня 2011 року - положеннями Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону передбачено, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач реалізував своє право на включення до складу валових витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році, включивши до податкової декларації за 1-й квартал 2011 року показник такого від'ємного значення.

Однак, з 01 квітня 2011 року в силу пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»втратив чинність.

З 01 квітня 2011 року відносини з приводу оподаткування податком на прибуток регулюються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пункт 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України передбачає спеціальні правила застосування у 2011 році положень пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу, якими передбачено правила перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками податкового року на валові витрати першого календарного кварталу наступного податкового року.

Так, в силу пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого -четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України свідчить про те, що право платника податків на включення до витрат другого календарного кварталу 2011 року показника від'ємного значення за підсумками 1-го кварталу 2011 року пов'язується лише з діяльністю платника податків у цьому кварталі. Положення вказаної норми Податкового кодексу України не поширюється на об'єкти оподаткування, що виникли у 2010 році і регулювались положеннями Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив чинність 01 квітня 2011 року.

Протилежний підхід означатиме надання зворотної сили пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України в більшому обсязі, ніж це передбачено пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»цього Кодексу.

Так, відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний суд дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений й у частини першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у зв'язку із набранням з 01.04.2011 року чинності розділу ІІІ Податкового Кодексу України та відсутності в ньому посилання на врахування у II та ІІІ кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від'ємного значення другого та третього кварталу 2011 року не включається.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕ ЛОГІСТІКС 5»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2011 року -скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.