Ухвала суду № 25805161, 30.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5069/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (правонаступник -ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.02.12р. у справі №2а-5069/11/1070 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДПД Україна»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (правонаступник -ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області), третя особа -Головне управління Державної казначейської служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення сум

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «ДПД Україна» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 04.08.11р. № 0001042300 та № 0001072300; стягнення суми податку на додану вартість та штрафних фінансових санкцій у розмірі 20 230,63 грн. та суми податку на прибуток та штрафних фінансових санкцій у розмірі 39 260,50 грн., які були сплачені позивачем за зазначеними податковими повідомленнями -рішеннями.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.12р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач - 1 подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що позивачем неправомірно віднесено до валових витрат у 4 кварталі 2008 року витрати, які фактично були понесені у попередній звітних періодах, що вже перевірні податковим органом, та, відповідно, до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаними у іншому, аніж звітний податковому періоді, без документального підтвердження такого запізнення.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача -2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача - 1, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08р. по 31.12.10р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08р. по 31.12.10р., за результатами якої складено акт перевірки № 306/23-2/35325422 від 28.03.11р.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення -рішення від 30.05.11р. :

№ 0000782300, згідно з яким якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 49 038,30 грн., з яких: 39 230,70 грн. основний платіж та 9 807,68 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№0000792300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 39 230,63 грн., з яких: 31 384,50 грн. основний платіж та 7 846,13 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог: п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок завищення податкового кредиту на загальну суму 31 384,50 грн., у тому числі: у жовтні 2008 році - 25 098,50 грн., у листопаді 2008 році -6 286 грн. та п.п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», внаслідок завищення валових витрат за 4 квартал 2008 року на суму 156 922,70 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПА в Київській області №1985/10/25-017/172-983 від 04.08.2011р. були скасовані податкове повідомлення-рішення №0000782300 від 30.05.11р. в частині 9821,88 грн. (у тому числі: 7857,5 грн. основного платежу та 1 964,38 грн штрафних (фінансових) санкцій) та податкове повідомлення-рішення №0000792300 від 30.05.11р. в частині 19 000 грн. (у тому числі: 15 200 грн. основного платежу та 3 800 грн. штрафних (фінансових) санкцію).

З урахуванням вказаного рішення ДПА в Київській області, відповідачем-1 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.08.2011р:

№0001042300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 39 216,50 грн., з яких: 31 373,20 грн. основний платіж та 7 843,30 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№0001072300, згідно з яким якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 20 230, 63 грн., з яких: 16 184,50 грн. основний платіж та 4046,13грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем було сплачено до Державного бюджету суми за вказаними податковими повідомленнями -рішеннями, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 11.10.11р. № 5503, № 5505, № 5506 та № 5508, як пояснив представник позивача, з метою уникнення податкового тиску з боку ДПІ.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформований податковий кредит за жовтень - листопад 2010 року, на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам п.п.7.2.1.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та одержані Товариством у жовтні -листопаді 2010 року та правомірно віднесено до складу валових витрат у 4 кварталі 2008 року 156 922,70 грн. за фактом отримання документів, що підтверджують такі витрати. З урахуванням висновків про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та факту сплати позивачем нарахованих ними грошових сум, який не заперечувався відповідачами, суд задовольнив також і позовні вимоги в частині їх стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі -Закон N 168/97-ВР), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між тим, відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону N 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, за змістом наведених норм, право платника податку сформувати податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку у періоді -жовтень - листопад 2010р. Формування податкового кредиту за першою з подій (списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), без податкової накладної, суперечило б вимогам Закону N 168/97-ВР.

На підтвердження факту отримання податкових накладних у жовтні - листопаді 2010 року позивач долучив до матеріалів справи реєстри отриманих та виданих податкових накладних №11, №12 (а.с.153-162).

Щодо доводів апелянта про неподання позивачем скарги ДПІ про несвоєчасне ненадання контрагентом позивача податкових накладних, то такі доводи також не можуть бути підставою для висновку про заниження податкового зобов'язання з ПДВ.

Так, відповідно до абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги було б доцільним, якщо позивач включив би вказані суми ПДВ до податкового кредиту у періоді виписки податкової накладної (вересень, жовтень 2008), чого в даному випадку не було, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати порушенням позивачем зазначеної норми Закону. Відтак, подання скарги є правом, а не обов'язком платника податку.

В свою чергу, як свідчать обставини справи, контрагенти позивача не відмовляли позивачеві у наданні податкових накладних, а лише подали їх із запізненням на один податковий період.

Між тим, той факт, що позивач не скористався правом на подання заяви зі скаргою, не є в силу Закону правовою підставою для висновку його відмову від формування податкового кредиту із використанням зазначених сум ПДВ.

Отже, враховуючи той факт, що позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів (робіт, послуг), підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів особами, зареєстрованими платниками ПДВ, чого не заперечує апелянт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001072300 від 04.08.2011р.

Правильним є також і висновок суду першої інстанції в частині правових підстав для про скасування податкового повідомлення-рішення №0001042300 від 04.08.2011р.

Так, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин - надалі Закон № 334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

За своїм змістом наведені норми Закону № 334/94-ВР передбачено як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Відповідно до п.п. 5.2.6 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Відповідно до п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включається суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Таким чином, у звітному податковому періоді, коли позивачем були отримані підтверджуючі відповідні оригінали документів, на підставі п.п. 5.2.6, п.п. 5.2.7 Закону № 334/94-ВР витрати були включені до складу валових витрат -правомірно.

Аналогічна правова позиція закріплена в ухвалі ВАСУ від 19.07.11р. у справі № К-25695/09.

Враховуючи протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та документально підтверджених факт сплати позивачем нарахованих ними грошових сум, який не заперечувався відповідачами, висновок суду першої інстанції про стягнення вказаних сум -правомірний.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (правонаступник -ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.02.12р. у справі №2а-5069/11/1070 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.02.12р. у справі №2а-5069/11/1070 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.