Ухвала суду № 25804122, 22.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р.справа № 2а-0870/6719/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»звернулось з вищевказаним позовом до в якому, просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000570801 від 26.07.2011р. про нарахування податку на прибуток у сумі 89 286 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 22 321, 5 грн. та №0000580801 від 26.07.2011 р. про нарахування податку на додану вартість у сумі 41 429 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 10 357, 25 грн. Визнати неправомірними дії відповідача в частині визнання актом перевірки правочинів нікчемними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарські операції з ФОП ОСОБА_1 в яких приймало участь ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 з іншими контрагентами вказані договори визнанні нікчемними. Вважає, що таке рішення податкового органу є безпідставним, оскільки всі зобов'язання між ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат»та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 по двом договорам, що досліджувалися податковим органом виконані у повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року позов задоволений частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0000570801 від 26.07.2011р. та №0000580801 від 26.07.2011р., в решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що правочин укладений ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат»з ФОП ОСОБА_1 є нікчемними - в силу припису закону, тобто правочин, укладений з вказаними контрагентами порушує публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Вбачається, що вказана господарська операція здійснювалася поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат».

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі підтримала вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представники ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат»просили відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача за період з 01.06.2010р. по 31.03.2011р. з питань правових відносин з постачальником товарів (послуг) ФОП ОСОБА_1, про що складено Акт від 15.07.2011р. №327/08-01/00191218.

З акту перевірки вбачається, що податковою інспекцією досліджується первинна документація тощо (арк. Акту перевірки 4; ар.с. 14) без зазначення щодо ненадання або відсутність будь-якого документу, або його ненадання. Також Акт перевірки містить посилання на акт перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 14.02.2011р. №132/17-214/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ «Оптдевайс»та акт перевірки ДПІ у м. Херсоні від 03.03.2011р. №601/23-2/35870453 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Агропрайд»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями за період з 01.09.2010 по 31.12.2010р.

Зазначеними актами перевірок в тому числі встановлено нікчемність угод по реалізації товарів (послуг) та визнання угод недійсними та укладання їх без мети настання реальних наслідків.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем в результаті включення до складу валових витрат суми з придбання товарів, послуг на загальну суму 357145,81 грн., в тому числі за 9 місяців 2010р. - 106 993,92 грн., за 2010рік - 357145,81 грн. від ФОП ОСОБА_1, який виступає транзитером з залученням вигодоформуючих підприємств, які не задекларували валові доходи, не знаходяться за місцем реєстрації, у яких встановлено відсутність поставок, виробничого обладнання, транспортних засобів, розбіжності тощо, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток. Також Позивачем завищено суму податкового кредиту, позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період листопад 2010року в сумі - 41 429,00грн. в результаті включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання товарів, послуг від ФОП ОСОБА_1, який виступає транзитером з залученням вигодоформуючих підприємств, які не задекларували податкові зобов'язання, не знаходяться за місцем реєстрації, у яких встановлено відсутність поставок, виробничого обладнання, транспортних засобів, розбіжності тощо.

Встановлено порушення п.1.32 статті 1 п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті включення до складу валових витрат суми з придбання товарів, послуг на загальну суму 357145,81 грн., в тому числі за 9 місяців 2010р. - 106 993,92 грн., за 2010рік - 357 145,81 грн., що призвело до заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню та податкового зобов'язання на загальну суму 89286,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2010р. 26749,00грн., за 2010 рік - 89286,00 грн.; та п.1.3 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 України «Про податок на додану вартість», п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05р. №244, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. у редакції наказу від 15.06.05р. №213, Позивачем завищено суму податкового кредиту, позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період листопад 2010 року в сумі 41429,00грн.

За результатами проведеної перевірки податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2011р. №0000570801 та №0000580801, згідно з якими ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат»: за першим - було визначено суму податкового зобов'язання, за платежем: податок на прибуток в розмірі 111607, 50 грн., у тому числі: за основним платежем - 89286 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -22321,50 грн. та за другим - було визначено суму податкового зобов'язання, за платежем: податок на додану вартість в розмірі 151786, 25 грн., у тому числі: за основним платежем - 41429 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -10357,25 грн.

Перевіркою досліджувались два договори укладені між позивачем та ФОМ ОСОБА_1: № 11/02 від 11.03.2008 року на поставку товару (запасних частин до тепловозів); № 21/4 від 21.04.2010 року ремонт техніки (виконання робіт).

В акті перевірки описані первинні документи накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи тощо (ар.с. 14-16).

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До валових витрат виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відносяться сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином згідно вказаної норми не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції у акті перевірки не визначено та не виявлено перевіряючими відсутність у Позивача розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.7.1. вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. В зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 25 травня 2012 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський