Ухвала суду № 25803762, 07.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 р.Справа № 1807/2а-249/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на постанову від 02.03.2012р. по справі № 1807/2а-249/12

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області третя особа Управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області

про визнання незаконною постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову відповідача ВП № 29757765 від 29 грудня 2011 року про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а- 3888/2011 рік, виданого Конотопським міськрайонним судом 30 травня 2011 року відносно Управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Твердохліб Марини Володимирівни від 29 грудня 2011 року про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2 а-3888/2011 рік, виданого Конотопським міськрайонним судом Сумської області 30 травня 2011 року з метою виконання постанови суду від 30 травня 2011 року про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Конотопського районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та здійснити дії щодо виплати ОСОБА_1 різниці між отриманою в 2011 році сумою соціальної допомоги та тією сумою, яку він має право отримати відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2012 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 21, 23, 25, 30 Бюджетного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Твердохліб М.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2 а-3888/2011, виданого Конотопським міськрайонним судом 30 травня 2011 року стягувачу ОСОБА_1 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Своє рішення старший державний виконавець обґрунтував тим, що державним виконавцем проведені всі дії відповідно до ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» , а саме: винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду в розмірі 680 грн.; винесено постанову про накладення штрафу на боржника за повторне невиконання рішення суду в сумі 1360 грн. Направлено до прокуратури подання щодо порушення кримінальної справи стосовно боржника за невиконання рішення суду. Виконати рішення суду без участі боржника неможливо. У разі якщо виконати рішення суду без участі боржника неможливо, державним виконавцем виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження та виконавчий документ повертається до суду ( а.с.2-3)

Постанову про закінчення виконавчого провадження направлено ОСОБА_1 29 грудня 2011 року (а.с.2), та отримано позивачем 06 січня 2012 року.

12.01.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною постанови державного виконавця від 29.12.2011 року про закінчення виконавчого провадження.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та вказаним законом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 27 вищевказаного Закону також передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Пунктом 4.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затв. наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 також визначено, що якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Як вбачається з постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2011 року, державним виконавцем, відповідно до ст.ст. 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", проведено наступні виконавчі дії:

- винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду в сумі 680,00 грн.;

- винесено постанову про накладення на боржника штрафу за повторне невиконання рішення суду в сумі 1360,00 грн.;

- направлено до прокурора подання щодо порушення кримінальної справи стосовно боржника за невиконання рішення суду.

Між тим, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 4.4.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затв. наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

У відповідності до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Проте, державний виконавець не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми КАС України та Закону України "Про виконавче провадження" та не звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

За приписами ч.1 та 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем передчасно було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову від 02.03.2012р. по справі № 1807/2а-249/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.