Ухвала суду № 25801671, 24.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Гончарова І.А.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2012 року справа №2а/1270/4215/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньках Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року у справі № 2а/1270/4215/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківський комбікормовий завод «Слобода» до Державної податкової інспекції у м. Ровеньках Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконним та протиправним висновку акту, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківський комбікормовий завод «Слобода» до Державної податкової інспекції у м. Ровеньках Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконним та протиправним висновку акту, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2012 року №0000062342 від 22.02.2012 року № 0000392300 та № 0000402300, задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області №0000062342 від 09.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ровеньківський комбікормовий завод «Слобода» нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 41696 грн. 92 коп. та штрафні санкції в розмірі 10424 грн. 23 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при господарських операціях з ТОВ «Діомат ЛТД», що було виявлено в ході документальної позапланової виїзної перевірки позивача. В ході документальної перевірки ТОВ «Діомат ЛТД», встановлено відсутність у нього основних засобів, трудових ресурсів, техніки та інших засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Наведене, на думку апелянта, свідчить про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача та нікчемність укладених з ТОВ «Діомат ЛТД» угод.

Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Ровеньках Луганської області Державної податкової служби.

Посадовими особами відповідача відповідно до наказу ДПІ в м.Ровеньки від 08.12.2011 року №748-о, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «РКЗ «Слобода» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Діомат ЛТД», код ЄДРПОУ 37288409, за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2011 року № 804/23/32842140 (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем п.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «РКЗ «Слобода» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662,655 та 656 ЦК України; а також порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «РКЗ «Слобода» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з ТОВ «Діомат ЛТД» у сумі 184559 грн. 32 коп. та завищено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 142862 грн. 40 коп., у тому числі по операціях з ТОВ «Шахта «Рассвет-1» (код ЄДРПОУ 35038195) на суму 61114 грн.40 коп., по операціях з ТОВ «Арис» (код ЄДРПОУ 30623536) на суму 81748 грн.

09.02.2012 року на підставі Акту перевірки, зокрема по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат ЛТД», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 41696 грн. 92 коп. та нараховані штрафні санкції в розмірі 10424 грн. 23 коп. (арк. справи 8).

Вищезазначене рішення було оскаржено позивачем до ДПА України, яка рішенням від 17.05.2012 року залишила скаргу позивача без розгляду (арк. справи 51).

Також судом встановлено, що 05 липня 2011 за № 05.07/11 між ТОВ «РКЗ «Слобода» та ТОВ «Діомат ЛТД» укладено договір поставки.

У зв'язку із здійсненням господарських операцій на підставі вказаного договору, позивач отримав від ТОВ «Діомат ЛТД» видаткові та податкові накладні від 12.07.2011 року № 365 на суму 15648,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2608,00 грн., від 15.07.2011 № 366 на суму 396607,31 грн., у тому числі податок на додану вартість 66101,31 грн., від 21.07.2011 року № 367 на суму 487810,94 грн., у тому числі податок на додану вартість 81301,82 грн., 30.07.2011 року № 368 на суму 207289,68 грн., у тому числі податок на додану вартість 34548,28 грн.

Окрім вищезазначених податкових накладних також оформлено видаткові накладні від 12.07.2011р. № 365 на суму 15648,00 грн., в.т.ч. ПДВ 2608,00 грн., від 15.07.2011р. № 366 на суму 396607,31 грн., в.т.ч. ПДВ 66101,22 грн. від 2107.2011р. № 367 на суму 487810,94, у т.ч. ПДВ 81301,82 грн.

З матеріалів справи вбачається, що отримання експедиційних послуг здійснено на виконання умов договору про надання експедиційних послуг № 01\07\11 від 01.07.2011р. Окрім зазначеної вище податкової накладної також оформлено акт здачи-приймання робіт (надання послуг) від 29.07.2011р. б/н на суму 207289,68 грн., в.т.ч. ПДВ 34548,28 грн., рахунок-фактуру від 29.07.2011р. № СП-00000051 на суму 207289,68 грн., в.т.ч. ПДВ 34548,28 грн.

Окрім того, на перевезення вугілля автотранспортом ТОВ «РКЗ «Слобода» було надано

товарно-транспортні накладні (арк. справи 77-97).

Оплата позивачем від ТОВ «Діомат ЛТД» наданих послуг та товарів за договором постачання від 05 липня 2011 за № 05.07/11 підтверджена платіжними дорученнями (арк. справи 104-115).

Податковою декларацією з податку на додану вартість підтверджується включення позивачем податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Діомат ЛТД» до податкового кредиту в сумі 184559,32 грн. за липень 2011 року (арк. справи 70).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Діомат ЛТД» господарських операцій через відсутність необхідних трудових ресурсів, техніки та інших основних фондів майна, а також про те, що проведені операції не мають реального товарного характеру (відсутність товарно-транспортних накладних тощо), тобто здійснений правочин між ТОВ «Діомат ЛТД» та позивачем, не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків та являється нікчемним, оскільки вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, свого підтвердження не знайшли, вони є лише припущеннями відповідача, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині визнання висновків акту перевірки протиправними, суд виходив з того, що згідно діючого законодавства акт не тягне за собою якихось юридичних наслідків для платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а тому не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії в розуміння КАС України. Він є документом, що лише фіксує певні обставини так, як їх бачить представник податного органу.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана вірна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Згідно п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як встановлено судом, перевірка позивача була проведена на підставі постанови слідчого про проведення перевірки, винесеною при розслідуванні кримінальної справи, але відповідачем не надано жодних доказів набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі або її закриття на момент прийняття спірних рішень.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 року №0000062342 було винесено ДПІ в м.Ровеньки Луганської області передчасно, без наявності достатніх підстав, всупереч вимогам п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

Крім того, згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3.ПКУ, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у липні 2012 року по фінансово-господарським операціям з пТОВ «Діомат ЛТД» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також суд апеляційної інстанції виходить з того, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В іншій частині постанова суду не оскаржується.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньках Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду 13 липня 2012 року у справі № 2а/1270/4215/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківський комбікормовий завод «Слобода» до Державної податкової інспекції у м. Ровеньках Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконним та протиправним висновку акту, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2012 року №0000062342 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів Гімон М.М.

Василенко Л.А.

Карпушова О.В.