Постанова № 25799320, 20.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2012 р. Справа № 5023/1275/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача -Павлуненко К.Л. (дов.№7 від 09.08.2012р.),

відповідача -Старченка Е.М. (дов.№02-15/1-830 від 25.06.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння", м. Харків (вх.№1999Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2012 р. у справі №5023/1275/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків

про визнання наявності певного права,

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння", м. Харків

про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.05.2012р. у справі №5023/1275/12 (суддя Добреля Н.С.) в задоволені первісних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" про визнання наявності певного майна відмовлено повністю; зустрічні позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним односторонній правочин, вчинений Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" заявою №357 від 08.12.2010 р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором укладеним з Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" про надання кредитної лінії №78-08/К від 11.09.2008р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; стягнено з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" з рішенням місцевого господарського суду від 15.05.2012р. не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2012р. у справі № 5023/1275/12 та прийняти нове рішення, яким первісний позов Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" відмовити.

В судовому засіданні 23.06.2010 року представник позивача за первісним позовом вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку за заявою кредитора на стадії задоволення черги, до якої він віднесений, не буде незаконним, оскільки у такому випадку черговість задоволення вимог встановлена ЗУ «Про банки та банківську діяльність»не буде порушеною.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав наведених у відзиві (вх.№6549) на апеляційну скаргу. Зокрема, зазначив, що ПАТ «Земельний банк»знаходиться з серпня 2010р., тобто на час вчинення спірного правочину, в стані ліквідації і в ньому відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність», що є спеціальним законом. Також зазначає, що норми п.5 ст.602 ЦК України та ч.8 ст.91 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»прямо вказують на те, що спірний правочин суперечить закону.

Просить залишити апеляційну скаргу ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2012р. у справі № 5023/1275/12 без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

11 вересня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" (правонаступник Харківського акціонерного комерційного Земельного банку), та Акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння", укладено Договір № 78-08/К про надання кредитної лінії, згідно з умовами якого (пункти 1.1. і 1.2.) банк надає відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 2085000,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового використання; залишок заборгованості к кінцю кожного місяця не повинен перевищувати 955000,0 грн.; кредит надавався строком з 11.09.2008 року по 09.09.2010 року на поповнення обігових коштів з можливістю отримання окремих траншів зі сплатою за користування кредитом 18 процентів річних. з суми заборгованості, яка є не більшою від 450000,0 грн. і у розмірі 20,0% річних з суми заборгованості, що перевищує 450000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2010 року Акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" з заявою (№357), яку отримано ПАТ "Земельний банк" (09.12.10р. за вх.№02-14/4545), в якій зазначило, що з метою припинення своїх договірних зобов'язань за укладеними з ПАТ "Земельний банк" кредитними договорами, на підставі ст. 601 ЦК України, 03 вересня 2010 року та 17 вересня 2010 року АТ "Лізингова компанія "Сприяння" провело зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 5081058,75 грн., про що надіслало відповідачу відповідні заяви. А, отже, зазначеною заявою Акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" сповіщає, що ним проведено зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, АТ "Лізингова компанія "Сприяння" вважає, що заборгованість перед ПАТ "Земельний банк" у АТ "ЛК "Сприяння" відсутня (а.с.16, том 1).

ПАТ "Земельний банк" у листі №02-15/4023 від 09.02.2011р. повідомило, що дії АТ "Лізингова компанія "Сприяння"" щодо проведення одностороннього зарахування зустрічних однорідних вимог з ПАТ "Земельний банк" -неправомірні та вказало, що ПАТ "Земельний банк" не погоджується із проведенням АТ "Лізингова компанія "Сприяння"" заліку зустрічних однорідних вимог з огляду на те, що з 02 серпня 2010р. НБУ відкликав у ПАТ "Земельний банк" банківську ліцензію. Згідно з ч.3 ст.91 ЦК України із зазначеного часу банк втратив повну правоздатність. Нинішній обсяг правоздатності співпадає з передбаченим обсягом правоздатності ліквідатора банку, який регламентовано ст. ст. 92 - 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність". А тому "Лізингова компанія "Сприяння" не може здійснити залік зустрічних однорідних вимог з контрагентом, який не має повного обсягу правоздатності лише на підставі ст. 601 ЦК України, а повинне при цьому керуватися спеціальним законом - Законом України "Про банки і банківську діяльність" (а.с.18, том 1).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту права по своїй суті -це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія рішення (залишене в силі касаційною інстанцією) господарського суду Харківської області від 14.12.2010 року по справі №57/216-10 за позовом ПАТ "Земельний банк" до АТ "Лізингова компанія "Сприяння" про стягнення 1147920,04 грн. заборгованості за договором №78-08/К про надання кредитної лінії, яким було задоволено позовні вимоги позивача в повному обсязі.

У судовому засіданні представник апелянта наголосила на тому, що Банк захистив своє порушене право, що виникло на підставі невиконання позивачем умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості відповідно до вищезазначеного судового рішення.

А тому задоволення судом першої інстанції зустрічного позову, на думку апелянта, є захистом права, яке вже було захищено судом у справі №57/216-10.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом в обґрунтування порушення або оспорювання його прав відповідачем за первісним позовом доказів не надано.

З урахуванням наведеного місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про визнання ПАТ "Земельний банк" у зобов'язанні, яке виникло на підставі договору про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року, кредитором, що прострочив, та визнання за АТ "Лізингова компанія "Сприяння" право на відстрочку виконання зобов'язань за договором про надання кредитної лінії №78-08/К від 11.09.2008 року на час прострочення ПАТ "Земельний банк" і звільнення АТ "Лізингова компанія "Сприяння" від сплати процентів у зобов'язанні за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 року на час прострочення ПАТ "Земельний банк" необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічної позовної заяви ПАТ "Земельний банк" до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" про припинення зобов`язань боржника за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.08р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою №357 від 8 грудня 2010р., то судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зустрічні позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що односторонній правочин №357 від 8 грудня 2010р. у відповідності до ст. ст.203, 215 ЦК України є недійсним, оскільки він суперечить Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 202 Цивільного кодексу України перередбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язок лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом ( ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні положення містить Господарський кодекс України. Так, відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

З матеріалів справи вбачається, що Банк знаходиться на стадії ліквідації. Відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність". Відтак, названий закон є спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону. Частиною 8 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вимоги за зобов'язаннями банку, які виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. В ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" законодавець визначив порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, який передбачає складення акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; тільки після затвердження Національним банком цього переліку він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до Банку і у ліквідатора з'являється можливість задовольняти вимоги кредиторів у порядку встановленому ст. 96 "Про банки і банківську діяльність", тобто лише у визначеній законодавцем певній черговості.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.11.2011 №01-06/1642/2011, на доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" було доведено до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII-2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема те, що у процедурі ліквідації банку зарахування однорідних зустрічних вимог є незаконним, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність" (постанови Верховного Суду України від 03.10.2011 N 27/292-10; від 03.10.2011р. № 27/291-10; від 10.10.2011р. № 57/216-10; від 24.10.2011р. № 16/041-10).

Як вбачається з матеріалів справи, договором купівлі-продажу майнових прав від 03.09.2010 року було передано Приватному акціонерному товариству "Лізингова компанія "Сприяння" майнові права 4 черги у відповідності до ст.96 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Вищевказане підтверджує неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку, з посиланням на статтю 602 Цивільного кодексу України, оскільки це призвело б до порушення порядку задоволення вимог кредиторів, встановленого статтею 96 "Про банки і банківську діяльність".

Згідно зі ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Законом України "Про банки і банківську діяльність" передбачений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст.ст. 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Таким чином, враховуючи те, що односторонній правочин №357 від 08.12.2010 року суперечить положенням ст.96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", повністю обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що зустрічні позовні вимоги щодо визнання недійсним одностороннього правочину №357 від 08.12.2010 року вчиненого Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Сприяння" щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором укладеним з Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.08р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2012 року у справі №5023/1275/12 прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2012 року у справі №5023/1275/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 20.08.2012р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Хачатрян В.С.