Постанова № 25799242, 28.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.12 Справа № 5015/814/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

при секретарі судового засідання Мудрак Р.І.

за участю представників

від прокуратури -не з"явився;

від позивача -ОСОБА_2;

від відповідача-1 -ОСОБА_3;

від відповідача-2 -ОСОБА_4;

від третьої особи-1 - не з"явився;

від третьої особи-2 - не з"явився;

від третьої особи-3 - не з"явився,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 28.05.2012 р. б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2012 р.

у справі № 5015/814/12

за позовом Першого заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міськради, м.Львів

до відповідача-1 Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", м.Львів

до відповідача-2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Управління комунальної власності Львівської міської ради, м.Львів

2) Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, м.Львів

3) Управління держкомзему у м.Львові, м.Львів

про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення та прилеглої земельної ділянки № 375/02 від 27.12.2002 р.;

зобов"язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 звільнити нежитлове приміщення заг. пл.450 кв.м і прилеглу земельну ділянку пл.1650 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_2

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2012 р. у справі № 5015/814/12 (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення та прилеглої земельної ділянки № 375/02 від 27.12.2002 р., укладений між відповідачами у справі. Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 зобов'язано звільнити нежитлове приміщення заг. пл.450 кв.м і прилеглу земельну ділянку пл.1650 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_2 (а.с.66-73, Том 2).

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційноюскаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що оспорюваний договір укладений 27.12.2002 р., позов поданий до господарського суду про визнання його недійсним 27.02.2012 р.; під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем-2 було заявлено про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2012р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя -Краєвська М.В., судді -Галушко Н.А. та Орищин Г.В., розгляд апеляційної скарги призначено на 03.07.2012р.

Ухвалою суду від 03.07.2012р. розгляд справи було відкладено за клопотанням скаржника на 28.08.2012р.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Краєвської М.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.08.2012р., призначено повторний автоматичний розподіл справи 5015/814/12.

27 серпня 2012р. автоматизованою системою документообігу суду справу за № 5015/814/12 розподілено до розгляду судді -доповідачу Мурській Х.В.

Розпорядженням голови суду від 28.08.2012р. для розгляду справи № 5015/814/12 в склад колегії введено суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

В даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, у відзивах на неї та у доповненні до відзиву і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, оскаржуване судове рішення у даній справі - скасуванню, з огляду на наступне.

27 лютого 2012р. перший заступник прокурора м.Львова звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Львівського комунального підприємства „Львівелектротранс" та до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення та прилеглої земельної ділянки №375/02 від 27.12.2002р., укладеного між відповідачами та зобов'язання відповідача-2 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 450 кв.м. та прилеглу земельну ділянку площею 1650 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2

Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що спірний договір є незаконним, оскільки укладений без достатніх на те правових підстав. Так, при укладенні спірного договору оренди відповідач-1 не був наділений повноваженнями на вчинення вказаного правочину, а правові наслідки вказаного правочину суперечать інтересам територіальної громади м. Львова в частині вільного розпорядження Львівською міською радою землями та майном, що належить до її власності.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовлив. При цьому, судом було встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом у даній справі, а відповідачем-2 подано заяву про застосування судом строку позовної давності.

Проте, враховуючи пояснення представника позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність відновлення позивачу строку позовної давності з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення Управлінням комунальної власності, Департаментом житлового господарства та інфраструктури чи іншими органами міської ради позивача про існування оспорюваного договору безпосередньо, а Львівській міській раді не було відомо про існування оспорюваного договору аж до 20.04.2011р., коли ухвалою господарського суду Львівської області у справі №5015/878/11 її було залучено до участі у вказаній справі в якості третьої особи на стороні позивача. За таких обставин, з огляду на очевидність порушення суб'єктивного права позивача, котре підлягає захисту, оскільки оспорюваний договір оренди суперечить інтересам територіальної громади м.Львова в частині вільного розпорядження Львівською міською радою землями та майном, що належать до власності територіальних громад м.Львова, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволеня позовнх вимог.

Однак, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

27 грудня 2002р. між Львівським комунальним підприємством "Львівелектротранс" (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір №375/02 оренди нежитлового приміщення та прилеглої земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 450 кв.м. та прилеглу земельну ділянку площею 1650 кв.м., які знаходяться на балансі ДМКП "Львівелектротранс" і розташовані за адресою АДРЕСА_2

Строк дії договору сторонами визначено до 02.01.2005р.(п.6.1. Договору).

В той час, судовим рішенням у справі № 5015/878/11 (а.с.77, том І) констатовано факт продовження строку дії спірного договору до 01.01.2013р.

Таким чином, станом на момент вирішення даного спору, відповідач-2 користується спірним майном, а відповідач-1 приймає від нього плату за використання такого майна, що не заперечується сторонами. Протилежного суду не подано.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно статуту ЛКП "Львівелектротранс", затвердженого розпорядженням міського голови від 31.08.2001р. №329 (в редакції, що діяла на момент вчинення оспорюваного договору) Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс" засноване на комунальній власності і є майном Львівської міської ради і підпорядковане Департаменту міського інженерного господарства Львівсьої міської ради (уповноважений власник).

Відповідно до п.4.2 статуту відповідача-1 майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Згідно п.4.4 вказаного статуту підприємство має право, за погодженням з уповноваженим власником здавати в оренду лише устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать, за винятком цілісних майнових комплексів його структурних підрозділів, філіалів, цехів, нежитлових приміщень.

Додатком №2 до ухвали Львівської міської ради №880 від 11.01.2001р. „Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м.Львова" (що була чинною на момент укладення спірного договору) затверджено Положення про оренду майна територіальної громади міста Львова.

Згідно з п.1.4 вказаного Положення майно передається в оренду, як правило, на конкурентних засадах, включаючи продаж патентів на право оренди майна (будівель, споруд, приміщень).

Відповідно до п.2.3 Положення орендодавцем майна виступає управління ресурсів як уповноважений орган Львівської міської ради.

В силу приписів п.3.1 Положення пропозиції про надання в оренду окремого нерухомого та індивідуально визначеного майна, які подаються підприємствами, установами, організаціями, на балансі яких воно знаходиться, повинні ( при необхідності) бути погоджені з виконавчим органом, що здійснює управління діяльністю цих підприємств, установ, організацій, якщо інше не передбачається нормативними документами. Пунктом 3.3.1 передбачено, що претенденти на оренду подають (надсилають) безпосередньо до управління ресурсів заяву встановленої форми.

Згідно з п.4.1 Положення організаційне забезпечення відносин по оренді майна територіальної громади м.Львова здійснює управління ресурсів. З цією метою управління ресурсів укладає, як орендодавець, договори оренди, здійснює їх облік та реєстрацію; приймає рішення про надання дозволу на оренду майна, яке перебуває в повному господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, установ, організацій міської комунальної власності, на балансі інших юридичних осіб, а також приймає рішення про укладення договору оренди майна з бюджетною установою, організацією.

Пунктом 5.2.1 Положення передбачено правило за яким все майно, яке є власністю територіальної громади м.Львова, передається в оренду переважно на конкурентних засадах, за винятком випадків, передбачених цим Положенням.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що на момент укладення спірного договору оренди відповідач-1 правами щодо передачі нерухомого майна в оренду наділений не був, а уповноважений на це Львівською міською радою орган -управління ресурсів, письмового дозволу на оренду майна не надавало.

Водночас, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність -це строк , у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа дізналась або мала довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст.261 ЦК України, тобто з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на вищенаведене, право на позов у позивача виникло з дня, коли позивач довідався про порушення свого права спірним договором.

Матеріали справи свідчать про те, що 21.06.2004 року листом №91203-2995 Управління комунального майна Львівської міської ради дозволило ЛКП "Львівелектротранс" бути орендодавцем об'єкта за адресою АДРЕСА_2 Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради було затверджено Паспорт зони паркування автотранспорту на вул. Сахарова у м.Львові, а 02.03.2007р. між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та відповідачем-2 було укладено договір №09-07 П/ТЗ про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м.Львова.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 45 Статуту територіальної громади міста Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 1649 від 28.03.2002 року передбачає, що виконавчими органами ради є департаменти, районні адміністрації, відділи, управління, та, за потребою, інші органи. Департаменти утворюються міською радою з метою комплексного управління окремими або однорідними галузями міського господарства.

Наведені норми законодавства підтверджують, що виконавчі органи міської ради входять до її структури, тобто є частинами цілого поняття "Львівська міська рада".

Відтак доводи позивача про те, що Львівській міській раді, як такій, не було відомо про існування оспорюваного договору аж до 20.04.2011р., коли ухвалою господарського суду Львівської області у справі №5015/878/11 її було залучено до участі у вказаній справі в якості третьої особи на стороні позивача, є безпідставними, оскільки, як було зазначено вище, її виконавчий орган - Управління комунального майна Львівської міської ради, ще задовго до 2011р. володіло інформацією про укладення такого договору -червень 2004р.

Оскільки строк позовної давності розпочав свій перебіг у червні 2004р. -з дня надання Управлінням комунального майна Львівської міської ради дозволу ЛКП "Львівелектротранс" бути орендодавцем об'єкта за адресою АДРЕСА_2, а з позовом до суду позивач звернувся 29.02.2012р., то трирічний строк позовної давності позивачем пропущений.

Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву посилався на пропуск позивачем позовної давності. Отже, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність має застосовуватись до даних правовідносин.

Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження позивача та висновки місцевого господарського суду про те, що початок перебігу строку потрібно вести з дня, коли ухвалою господарського суду Львівської області у справі №5015/878/11 її було залучено до участі у вказаній справі в якості третьої особи на стороні позивача (квітень 2011р).

На переконання суду апеляційної інстанції, право на пред'явлення позову у позивача виникло саме з моменту надання Управлінням комунального майна Львівської міської ради дозволу ЛКП "Львівелектротранс" бути орендодавцем спірного об'єкта, оскільки Статут ЛКП «Львівелектротранс»передбачає право позивача, як власника, отримувати повну інформацію щодо діяльності підприємства та контролювати виконання завдань, покладених власником на підприємство.

Отже, позовні вимоги щодо спірного майна позивачем пред'явлено за межами трирічного строку позовної давності.

Таким чином, позивач, маючи процесуальну можливість подати позовну заяву до закінчення передбаченого законом строку, був зобов'язаний вжити всіх заходів для вчинення цієї процесуальної дії, проте, відповідних заходів для цього не вжив, звернувся до суду за захистом своїх прав з пропущенням строку позовної давності, поважних причин пропуску строку давності не навів.

У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 80 Цивільного кодексу України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності (Постанова Верховного Суду України від 25.03.2003р. № 3-275к03).

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволення позову заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення та прилеглої земельної ділянки №375/02 від 27.12.2002р., укладеного між відповідачами та зобов'язання відповідача-2 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 450 кв.м. та прилеглу земельну ділянку площею 1650 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2, а тому рішення слід скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Судовий збір за розгляд справи, в тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2012 р. у справі № 5015/814/12 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог -відмовити.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

4. Стягнути з Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) в доход державного бюджету 1 073 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 536 грн. 50 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Повна постанова складена 30 серпня 2012р.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.