Рішення № 25798931, 29.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/10799-2012 29.08.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до відповідача Комунального підприємства "Київпастранс", м. Київ

про стягнення 243 211,05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Півень Д.О. - юрисконсульт

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення основного боргу в сумі 224 240, 08 грн., інфляційних в сумі 7 891, 45 грн., трьох процентів річних в сумі 5 971, 47 грн. та пені в сумі 5 108, 05 грн., відповідно до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 730361 від 01.08.2002 року.

Відповідач письмово на листі, в розумінні ст. 59 ГПК України, заперечень проти позову на надав, проте надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням його представника у щорічній відпустці. Крім цього зазначає, що спірний договір укладено Комунальним підприємством "Київпастранс" в особі філії Автобусного парку № 5. Згідно п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні представника і т. п. суд відхиляє доводи сторони, викладені в заяві про перенесення розгляду справи, а тому у задоволенні вказаного клопотання відповідача суд відмовляє.

Суд звертає увагу відповідача, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь, оскільки в розумінні вимог статті 55 ГК України філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності не є суб'єктами господарювання, за винятком повноважень зазначених в їх статутах та положеннях тощо, що кореспондується з Положенням Автобусного парку № 5, затвердженого наказом Комунального підприємства "Київпастранс" від 07.12.20011р. № 26.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.08.2002р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", далі Енергопостачальна організація, та Автобусним парком № 5 Комунального підприємства "Київпастранс", далі "Абонент", було укладено Договір № 730361 на постачання теплової енергії у гарячій воді, далі Договір, предметом якого (п. 1.1., 2.2.1.) є постачання, користування та своєчасна оплата спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Додатковою угодою від 01.03.2012р. До договору, сторони змінили його номер на № 720098 та внесли зміни до п. 9.1. Всі інші умови Договору № 720098 (730361) залишили без змін.

Пунктом 1 Додатку 3 "Тарифи на теплову енергію" до Договору визначені тарифи на оплату Абонентом теплової енергії для опалення в сумі 54-42 грн., 80-00 грн., а для гарячого водопостачання в сумі 54-42 грн. за кожну відпущену гігакалорію, без урахування ПДВ.

Додатком № 4 "Порядок розрахунків за теплову енергію" встановлено певні обов'язки абонента, а саме:

· пунктом 3 - в разі, якщо Абонент при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується ним не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим;

· пунктом 4 - Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень, а різниця між заявленою та спожитою тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим;

· пунктом 5 - обов'язок Абонента щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати в міжрайонному відділенні з реалізації теплової енергії № 4 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає МРВТ-4).

· пунктом 7 визначено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно наданої позивачем до матеріалів справи довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію від відповідача, за останнім за період з 01.12.2010р. по 01.07.2012р. рахується заборгованість на загальну суму 224 240, 08 грн. яку позивач намагається стягнути. Факт виникнення заборгованості підтверджено відомостями обліку, довідкою про надходження коштів, розрахунком основного боргу, тощо, долучених до матеріалів справи.

Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з боку відповідача, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 5 108, 05 грн. за період з лютого 2012р. по червень 2012р.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково три проценти річних в сумі 5 971, 47 грн. за період прострочення грошового зобов'язання з грудня 2010р. по червень 2012р., та інфляційні в сумі 7 891, 45 грн. за період з жовтня 2010р. по березень 2012р.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого ж договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. У Цивільному кодексі України 2003р. договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціні, тарі, споживчої теплової енергії потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Частиною 6 статті 265 ГК України законодавець ще раз підтвердив принцип, за яким різняться договір купівлі-продажу та поставки, а саме реалізація суб'єктами господарювання товарі негосподарським суб'єктам здійснюється за правилами про договір купівлі-продажу.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції -теплової енергії, зокрема договір постачання. Пункт 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведені обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, і те що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача. Відповідач доказів виконання зобов'язань за Договором суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням, проведеним належним чином і позивачем доведений факт неналежного виконання ним зобов'язання за Договором. Основний борг в сумі 224 240, 08 грн., який позивач намагається стягнути з відповідача підтверджено обставинами справи та наявними доказами на їх підтвердження, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце несвоєчасна оплата за Договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені також обґрунтовані а наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогами частини 6 статті 232 ГК України. Втім, у зв'язку з припущенними позивачем помилками під час розрахунку пені, судом, з власної ініціативи зроблено перерахунок. Так, за проведеним судом розрахунком позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5 108, 05 грн. за вказаний період підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 5 064, 76 грн.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за Договором, а наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам вказаної статті, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 5 971, 47 грн. та інфляційних в сумі 7 891, 45 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог ст. 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.08.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 96, 525, 526, 599, 617, 625, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 193, 194, 232ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 36, 43, 44, ч. 45 ст. 49, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства "Київпастранс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс", 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 31725604, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Київенерго", 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд 5, код ЄДРПОУ 00131305, заборгованість в сумі 224 240, 08 грн., пеню в сумі 5 064, 76 грн., три проценти річних в сумі 5 971, 47 грн., інфляційні в сумі 7 891, 45 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4 863, 35 грн., видавши наказ.

3. У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства "Київпастранс" щодо стягнення пені в сумі 43, 29 грн. -відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 0, 87 грн. покладаються на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -30.08.12р.

Суддя Ю.О. Підченко