Рішення № 25798902, 28.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/8959-2012 28.08.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»

про стягнення 475 772,62 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Цурка Н.О.

від відповідача Ткаченко Н.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(надалі Позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»475 772,62 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором № 1640067 від 01.07.2002р., а саме: 430 685,68 грн. основного боргу, 29 480,29 грн. інфляційної складової боргу та 15 606,65 грн. 3% річних.

Ухвалою від 07.07.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Представником позивача в судовому засіданні 28.08.2012р. подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представником відповідача в судовому засіданні 28.08.2012р. також подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов.

В судовому засіданні 28.08.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2002 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є ПАТ «Київенерго», (далі -Постачальник, Позивач) та Державним комунальним підприємством «Житлоремфонд»(далі -Споживач, Відповідач), було укладено договір № 1640067 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору Постачальник, зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку №2.

Відповідно до пункту 9, 10 Додатку № 2 до договору (Тарифи та порядок розрахунків) Споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Зобов'язання за Договором виконані Позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання Відповідачем енергії за період з жовтня 2009 року до червня 2012 року, розрахунком ціни позову та розрахунком основного боргу, що проведений Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується, а Відповідачем не спростовується факт постачання Позивачем Відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Отже, Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 430 685,68 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2009 до 01.06.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.06.2012 року та на дату винесення рішення складає 430 685,68 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію, а останній не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії за Договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість, що складає 430 685,68 грн.

Відповідач проти позову заперечує, та посилається на відсутність у нього обов'язку по оплаті 430 685,68 грн. заборгованості за Договором, оскільки на підставі Розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації №433 від 29.12.2001 була проведена передача на баланс КП «Житлорембудсервіс»житлового та нежитлового фонду, що перебував на балансі Відповідача з 01.02.2002р.

Відповідач також зазначає, що з цієї дати він не є споживачем послуг, наданих Позивачем, а існуючий борг за договором повністю відноситься до новоствореного підприємства, яке відповідно до рішення КМДА №396/6612 від 27.10.2011 визнано правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Відповідача.

Відповідно до статті 59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Аналогічний зміст містить ч. 2 ст. 104 ЦК України.

Згідно спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру №14554388 Відповідач станом на 28.08.2012 не перебуває в процесі припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір був укладений між Позивачем та Відповідачем, і згідно даних з ЄДР підприємство Відповідача на час розгляду справи не ліквідоване та не зазначено про наявність в нього правонаступника (повного або часткового), в тому числі і КП «Житлорембудсервіс», тому у суду відсутні підстави покладати обов'язки по оплаті наданих Позивачем за Договором послуг на КП «Житлорембудсервіс».

Щодо посилань відповідача на договір доручення 01.01.2004р. між Відповідачем та КП «Житлорембудсервіс», то в даному випадку укладення цього договору доручення не свідчить про неправомірність вимог Позивача за укладеним з Відповідачем Договором, а відносини сторін договору доручення не є предметом даного спору. Крім того, Позивач не є стороною договору доручення, і не заявляє вимог до КП «Житлорембудсервіс»по сплаті боргу Відповідача.

Враховуючи наведене, заперечення Відповідача, що в зв'язку з укладення договору доручення 01.01.2004р., він звільнений від виконання обов'язків по Договору, судом відхиляються.

Крім того, пояснення Відповідача щодо порядку проведення розрахунків населенням, не звільняють суд від розгляду спору, який виник між сторонами у відповідності з умовами Договору по факту його виконання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з Відповідача 29 480,29 грн. інфляційної складової боргу та 15 606,65 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, згідно розрахунку, залученого до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційної складової боргу та 3% річних за наведені в позові та в розрахунку періоди нарахування.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 29 480,29 грн. інфляційної складової боргу та 15 606,65 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»(м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 430 685 (чотириста тридцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 68 коп. основного боргу, 29 480 (двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 29 коп. інфляційної складової боргу, 15 606 (п'ятнадцять тисяч шістсот шість) грн. 65 коп. 3% річних та 9 515 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 45 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.08.12р.

Суддя І.О.Домнічева