Рішення № 25798680, 14.08.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" серпня 2012 р. Справа № 3/5007/18/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання : Павліченко Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( витяг з ЄДР від 06.06.2012р. за № 13971676, Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2), ОСОБА_3 - предст. за дов. від 08.05.2012р. (дійсна до 08.05.2015р.)

від відповідача: Заворотнюк Л.М. - предст. за дов. №1.20/1-590 від 07.02.12 р. ( дійсна до 07.02.13р.), Козенюк Д.М. - предст. за дов. №1/20/6-970 від 05.03.12 р. ( дійсна до 05.03.13р.)

З перервою в засіданні суду 06.08.12 року до 14:30 год. 10.08.12р. та до 12:00 год. 14.08.12 року

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Новоград-Волинськ, Житомирська область) до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Житомир) про визнання Рішення по справі №3.7.2-61/2011 від 28 березня 2012 року №1.16/-19р недійсним

30 травня 2012 року позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду визнати недійсним Рішення Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2012р. №1.16/-19р. по справі 3.7.2-61/2011 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та одночасно заявив клопотання про зупинення його дії.

В обгрунтування позову позивач, серед іншого, доводив наступне:

- в порушення п.2 ч.1 ст. 13, ч.2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та розділу 6 Методики № 49-р від 05.03.2002р., відповідач визнав монопольним становище позивача в межах постійної зони митного контролю відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці у АДРЕСА_1 та зловживання ним таким становищем на цьому товарному ринку;

- звузивши територіальні (географічні) межі товарного ринку позивача до територіальних (географічних) меж постійної зони митного контролю відділу митного оформлення "Новоград-Волинський", відповідач, тим самим, звузив конкуренцію позивача на ринку послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в зоні митного контролю Житомирської митниці , до складу якої входять 5 митних постів, 5 секторів митного оформлення, 15 самостійних відділів та 2 служби, що охоплює всю Житомирську область. Лише в межах митного поста Новоград-Волинський працює декілька місць прибуття транспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності ( ТОВ "Експо-Техна", ТОВ "Юнік Фарма", ТОВ "Термінал-Сервіс", ТОВ "Труд" смт. Баранівський СТЗ інші) ;

- доведені економічно обгрунтованими витратами встановлені позивачем ціни на послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у зоні митного контролю, відповідачем розцінено як порушення п.1 ч.2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а надані оптовим споживачам знижки в ціні послуг розцінено як порушення п.2 ч. 2 цієї статті;

- в порушення вимог статті 59 Конституції України відповідач не допустив представника позивача до участі у розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції 28.03.2012 року (а. с.3- 6 Т.1).

У відзиві на позовну заяву № 1.20/6-2254 від 18.06.2012 року Житомирське обласне територіальне відділення позовні вимоги не визнало у повному обсязі та заперечуючи проти них посилалось, серед іншого, на таке:

- монопольне (домінуюче) становище позивача як об'єкту аналізу визначалось відповідно до Методики № 49-р по переліку платних послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що надаються ним в межах постійної зони митного контролю відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці у АДРЕСА_1 яку визначено за товарну та територіальну межі ринку на підставі п.8 ст. 1 Митного Кодексу України, Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування , затвердженого постановою КМУ від 25.12.02р. № 1947, Порядку визначення місця здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються резидентами та нерезидентами через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 23.04.2003 року № 584, а також документів Житомирської митниці щодо діяльності суб'єктів господарювання на відповідному ринку;

- споживачами зазначених послуг є фізичні та юридичні особи, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність чи мають необхідність в проведенні експортно-імпортних операцій та розташовані у зоні діяльності митного органу - відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці ;

- послуги, що надаються позивачем у ПЗМК відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці у АДРЕСА_1 є специфічним товаром, який не має замінників на цій мінімальній території, оскільки з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи) за її межами є неможливим або недоцільним;

- в територіальних межах ринку , протягом 2008-2011 років та поточного 2012 року ( часові межі ринку) послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в зоні митного контролю надавались лише позивачем, що доводить його монопольне становище на цьому ринку послуг з часткою 100%;

- висновки комісії в Акті перевірки № 1.15./23 АК від 21.09.11р. про частку позивача на цьому ринку, що перевищує 35% не спростовують висновків адміністративної колегії в рішенні від 28.03.12р. № 1.16/-19р про його частку у розмірі 100%, оскільки останні зроблено після здійснення ряду процесуальних дій, що слідували за актом перевірки, а саме в ході розгляду справи 3.7.2-61/2011;

- оскільки позивач на ринку вище зазначених послуг займає монопольне становище, даний суб'єкт господарювання мав можливість встановлювати ціни на послуги , які є економічно необгрунтованими, що було б неможливим при наявності значної конкуренції на даному ринку;

- в ході розгляду справи 3.7.2-61/2011 відділенням повністю доведено встановлення позивачем економічно необгрунтованих та завищених тарифів на послуги на такі послуги;

- такі дії позивача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст. 50, ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 13 Закону , у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару , які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- органи Антимонопольного комітету України не здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про ціни і ціноутворення, у сфері застосування вільних цін і тарифів в розумінні Закону України "Про ціни та ціноутворення" , однак здійснюють відповідний контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів ( п. 10 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11р. № 15);

- загалом оскаржуване рішення було прийнято територіальним відділенням на підставі діючого законодавства та відповідних нормативно-процесуальних документів, однак позивачем у позовній заяві не конкретизовано, які саме пункти положень цих актів було порушено відділенням та яким чином такі порушення ( якщо такі дійсно мали місце) можуть мати наслідком визнання господарським судом цього рішення недійсним ( п. п. 5,6 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11р. № 15).

До початку розгляду справи по суті сторони не скористались правом на зміну предмету або підстави позову та на подання зустрічного позову.

В ході вирішення спору сторони подавали додаткові письмові пояснення по суті вимог та заперечень, а також додаткові докази, як на свій розсуд, так і на вимогу суду.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2012 року зупинено дію оскаржуваного рішення до вирішення спору по суті винесенням рішення чи ухвали суду.

В ході вирішення спору судом оглянуто матеріали справи № 3.7.2-61/2011, копії окремих документів з якої долучено до цієї справи.

В судовому засіданні 06.08.12р. позивач ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з викладених у позові підстав та додаткових письмових пояснень до нього, а також надали усні пояснення по суті спору.

Представники відповідача Заворотнюк Л.М. та Козенюк Д.М. проти позову заперечили з викладених у відзиві на позов підстав, та додаткових письмових пояснень до нього, а також надали усні пояснення по суті спору.

Заслухавши уповноважених представників сторін спору та дослідивши матеріали справи , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2010 року в.о. Голови Антимонопольного комітету України Кравченком Ю.Г. затверджено План-графік проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції у 2011 році суб'єктами господарювання та органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю ( а.с. 43 Т.3).

У Переліку суб'єктів господарювання, що підлягали перевірці у 2011 року Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України значиться приватний підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ринок товару ( надання послуг в зоні митного контролю на митних постах Житомирської області , квартал, у якому буде здійснюватись перевірка ( 3) , причина включення до переліку ( дотримання законодавства про захист економічної конкуренції ).

До затвердження Антимонопольним комітетом України вище зазначеного Плану - графіку проведення перевірок, відповідачем були вжиті заходи щодо отримання інформації у Житомирської обласної митної служби про діяльність всіх суб'єктів господарювання , які в зоні митного контролю на митних постах Житомирської області надають послуги автостоянок та послуги з охорони завантажених автотранспортних засобів в зоні митного контролю протягом здійснення органами митної процедури ( а.с. 45 Т.).

На запитувану інформацію відповідачем отримано відповідь від Житомирської митниці про те, що в зоні її діяльності функціонує 9 складів тимчасового зберігання відкритого типу, що надають посередницькі послуги в галузі митної справи . Окрім того, на СТЗ (в) розташований підрозділ митного оформлення та затверджено постійну зону митного контролю. Обов'язковою умовою для отримання дозволу на право використання складського приміщення як СТЗ (в) є наявність у підприємства ліцензії на право здійснення митної брокерської діяльності , тому надання послуг по декларуванню вантажів також можуть включатися до переліку послуг, що надаються власниками СТЗ (в). У переліку власників складів тимчасового зберігання (відкритого типу), що надають посередницькі послуги в зоні діяльності Житомирської митниці, зазначений також позивач ( а.с. 46 Т.3).

22 серпня 2011 року Головою Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України затверджено План проведення планової перевірки приватного підприємця ОСОБА_2 на предмет дотримання законодавства про захист економічної конкуренції під час надання послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у постійних зонах митного контролю відділу митного оформлення Житомирської митниці за період 2008-2010роки, поточний період 2011 року ( а. с. 109 Т.1).

21 вересня 2011 року комісією відповідача у складі голови комісії Загільської Т.Г. та члена комісії Козенюка Д.М. складено Акт № 1.15/23 АК перевірки додержання законодавства про захист економічної конкуренції приватним підприємцем ОСОБА_2 , відповідно до якого запропоновано винести на засідання адміністративної колегії відділення питання:

- щодо визнання приватного підприємця таким, що за даними 2008,2009, 2010 років та поточному періоді 2011 року в територіальних межах митної території Новоград-Волинського району Житомирської області займав монопольне (домінуюче ) становище на ринку надання платних послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в зоні митного контролю відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 з часткою, що перевищує 35%;

- про вчинення відповідних процесуальних дій щодо ознак вчинення підприємцем порушень законодавства про захист економічної конкуренції , що полягають у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання платних послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в зоні митного контролю ( а. с. 14 Т.1, а.с. 117 -123 Т.1).

На примірнику Акту № 1.15/23 АК перевірки від 21.09.11 року, що є в матеріалах справи, позивачем вчинено напис наступного змісту " З рішенням Акту не згоден, з деякими пунктами, якщо потрібно роз'яснення можемо надіслати пізніше" ( а с. 123 Т.1).

Розпорядженням адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення 08.11.2011 року № 1.17/-61 р розпочато розгляд справи проти позивача за ознаками вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції , передбачених п.2 ст. 50 , ч. 1, п.п. 1 та 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( далі по тексту - Закон) ( а с. 56 -61 Т.2).

В ході розгляду справи № 3.7.2-61/2011 року відповідачем, серед іншого, було встановлено , що позивач діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № 511082, свідоцтва про визнання підприємця декларантом № 00216/00, дозволу про право використання складського приміщення , резервуара, майданчика як складу тимчасового зберігання № 101000000/091/В, та надає послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів ЗЕД у постійній зоні митного контролю на території та у спорудах, розміщених за адресою: АДРЕСА_1

10 лютого 2012 року адміністративною колегією Житомирського обласного територіального відділення позивачу були надані рекомендації № 1,16,1/-6 рк наступного змісту:

- припинити дії, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п.2 ст. 50, ч.1 ст. 13 Закону, у вигляді встановлення таких умов реалізації товару (послуг) , які неможливо б було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку та у вигляді застосування різних цін до рівнозначних угод з покупцями без об'єктивно виправданих на те причин, які неможливо б було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку шляхом:

1. Розроблення та затвердження внутрішнього нормативного документа щодо надання знижок .

2. Вжиття заходів щодо унеможливлення в подальшому вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані , як такі, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Одночасно позивачу роз'яснено, що за умови виконання положень цих рекомендацій та за інших умов, визначених у ч.3 ст. 48 Закону розпочате провадження у справі буде закрите ( а с. 62-63 Т. 2).

Позивачем рекомендації відповідача були виконані у повному обсязі ( а. с. 64-65 Т.2).

28 березня Адміністративна колегія Житомирського обласного територіального відділення , керуючись ст.ст. 7, 12, 12-1, 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст.ст. 48 та 52 Закону України " Про захист економічної конкуренції" та іншими нормативно - правовими актами, вирішила (рішення № 1.16/-19р у справі № 3.7.2-61/2011):

- визнати, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 протягом 2008,2009, 1010 років та поточного періоду 2012 року в територіальних межах постійної зони митного контролю відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці, займає монопольне становище на ринку послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у ПЗМК відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з частками, 100% ;

- визнати дії фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо встановлення економічно необгрунтованих та завищених тарифів на послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у ПЗМК відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції , передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- у зв'язку з виконанням фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 рекомендацій адміністративної колегії відділення від 10.02.2012 року № 1.16.1/-6рк, закрити провадження у справі в частині вчинення підприємцем порушення законодавства про захист економічної конкуренції , передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" , у вигляді встановлення таких умов реалізації товару ( послуг), які неможливо б було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- у зв'язку з виконанням фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 рекомендацій адміністративної колегії відділення від 10.02.2012 року № 1.16.1/-6рк, закрити провадження у справі в частині вчинення підприємцем порушення законодавства про захист економічної конкуренції , передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" , у вигляді застосування різних цін до рівнозначних угод з покупцями без об'єктивно виправданих на те причин, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вчинення порушення, зазначеного в пункті 2 цього рішення, накласти на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 штраф відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в розмірі 68000 гривень;

- зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_2 в двомісячний строк з дня отримання цього рішення, припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції , зазначене в пункті 2 цього рішення шляхом встановлення економічно обгрунтованих тарифів на послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у ПЗМК відділу митного оформлення "Новоград -Волинський" Житомирської митниці ( а. с. 15-20 Т.1, а с. 66-71 Т.2).

Як встановлено господарським судом, до таких висновків відповідач дійшов, встановивши відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02р. № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.02р. за № 317/6605 ( далі по тексту - Методика) наступні обставини:

- в с т а н о в л е н н я о б ' є к т і в а н а л і з у ( п.п.2.1.1 та р.3 Методики) : фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ;

- с к л а д а н н я п е р е л і к у т о в а р і в ( робіт, послуг) та с к л а д а н н я п е р е л і к у о с н о в н и х п р о д а в ц і в ( постачальників, виробників) ( п.п. 2.1.2 та 2.1.3 та р. 4 Методики) : платні послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у ПЗМУ відділу митного оформлення " "Новоград - Волинський " Житомирської митниці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; вартість послуг формується підприємцем самостійно;

- в и з н а ч е н н я т о в а р н и х м е ж р и н к у ( п. 2.1.4. та р. 5 Методики): товарні межі ринку визначаються за групою товарів в розумінні п.5.1 Методики: послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у ПЗМУ відділу митного оформлення " "Новоград - Волинський " Житомирської митниці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- в и з н а ч е н н я т е р и т о р і а л ь н и х (географічних) м е ж р и н к у ( п. 2.1.5 та р.6 Методики): територіальні межі ринку послуг , пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в зоні митного контролю визначаються межами постійної зони митного контролю відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 яка створена на складі тимчасового зберігання відкритого типу підприємця відповідно до Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженого постановою КМУ від 25.12.02р. № 1947 та з врахуванням змісту п.6 Порядку визначення місця здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються резидентами та нерезидентами через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 23.04.03р. № 584 про те, що митне оформлення товарів, що вивозяться з України та ввозяться в Україну резидентами, крім переміщення товарів через територію України в режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зоні діяльності яких розташовані ці резиденти;

- в и з н а ч е н н я ч а с о в и х м е ж р и н к у ( п. 2.1.6 та р. 7 Методики) : здійснено відповідно до п. 1.3. Методики, як проміжок часу ( як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою; відповідним періодом стабільності ринку та часовими межами ринку є 2008, 2009, 2010, 2011 роки та поточний період 2012 року;

- в с т а н о в л е н н я м о н о п о л ь н о г о с т а н о в и щ а суб'єкта господарювання на ринку ( п.2.1.11 та р. 10 Методики) : в територіальних межах ринку та часових межах ринку ( протягом 2008-2011 років та поточного періоду 2012 року) послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів ЗЕД в зоні митного контролю надавались лише підприємцем , що доводить його монопольне становище на цьому ринку з частками 100 відсотків.

Окрім того, у мотивувальній частині оскаржуваного рішення відповідачем здійснено:

- аналіз послуг , що надаються підприємцем:

а) послуги терміналу повні для вантажних автомобілів, послуги терміналу повні для мікроавтобусів, послуги терміналу повні для легкових автомобілів, послуги терміналу неповні ( білі), стоянка автомобілів в нічний час, стоянка автомобілів в зоні митного контролю, навантажувально -розвантажувальні роботи вручну та окремо з допомогою спецтехніки, вагові послуги, послуги фотографування цифровим фотоапаратом;

б) документація за період 2008-2009 роки щодо надання зазначених послуг підприємцем знищена ( а с. 58 Т.3);

в) з вище наведених послуг у 2010 році підприємцем здійснювалась калькуляція вартості двох послуг : послуги митного терміналу (повні) на одиницю транспорту ( для вантажного автомобіля) та складські послуги на складах тимчасового зберігання відкритого типу на 1 м кв. ( для вантажного автомобіля); калькуляція інших послуг не здійснювалась, оскільки останні підприємцем не надавались;

г) в розрахунках вартості послуг митного терміналу (повні) на одиницю транспорту ( для вантажного автомобіля) , що надавались підприємцем у 2010 році за рахунок проведення нарахувань на витрати "внески до пенсійного фонду " завищено витрати підприємця більше ніж на 17000 грн. ( 4,87 х3578=17425), що збільшує розмір тарифу на ці послуги на 4,87 грн. ( 12,73х38,22/100), а також завищено витрати за статтею "оренда землі" більш ніж у 4 разів ( у вартісному показнику за рік цей показник становить близько 116000 грн. ( 149151,88 - ( 9,26х3578,5) =116014,97)); зазначені витрати відшкодовуються споживачами за отримані послуги терміналу повні для вантажних автомобілів та складські послуги; з врахуванням вище викладеного, вартість таких послуг є економічно необгрунтованою та завищеною;

г) окрім того, встановлені підприємцем тарифи на такі послуги як послуги терміналу (повні) для мікроавтобусів та для легкових автомобілів (самохідних машин) у відсотковому співвідношенні до вантажного автомобіля, є також економічно необгрунтованими, оскільки встановлені ним без врахування фактично понесених витрат за надання таких послуг, незалежно від того, що такі послуги підприємцем не надавались;

д) враховуючи, що підприємець на ринку послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів ЗЕД у ПЗМК відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці займав монопольне становище, даний суб'єкт господарювання мав можливість встановлювати ціни на послуги, які є економічно необгрунтованими, що було б неможливим при наявності значної конкуренції на даному ринку за змістом ст. 1 Закону та засвідчує наявність порушення , передбаченого п.2 ст. 50 , ч. 1 та п.1 ч. 2 ст. 13 Закону , у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- аналіз договірних відносин підприємця із споживачами послуг та стягнення плати за надані послуги: станом на 20.02.2012 року підприємцем припинено дії, які містили ознаки порушення , передбаченого п.2 ст. 50, частиною 1 та пунктами 1 та 2 частини 2 ст. 13 Закону та вжито заходів щодо недопущення в подальшому вчинення таких дій

Доводи підприємця про те, що він не займає монопольного становища на відповідному ринку , оскільки в межах митного поста Новоград-Волинський працює декілька місць прибуття, а саме: ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Техна", ТОВ "Юнік Фарма", ТОВ "Термінал-Серіс", смт Баранівський СТЗ (в) відхилені відповідачем з тих підстав , що ТОВ "Техна" та ТОВ "Юнік Фарма" послуги суб'єктам ЗЕД не надають , а в часових та територіальних межах (ПЗМК відділу митного оформлення "Новград-Волинський" Житомирської митниці) підприємець займає монопольне становище з часткою 100 відсотків.

При визначенні розміру штрафу, як зазначає відповідач у рішенні, враховано, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчинено підприємцем вперше.

З врахуванням змісту оскаржуваного рішення відповідача, позивач у позовній заяві наголошує на порушенні останнім п. 6.1. Розділу 6 Методики, оскільки територіальні (географічні) межі товарного ринку звужено безпідставно відповідачем до територіальних (географічних) меж постійної зони митного контролю відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" за адресою: АДРЕСА_1 що суперечить ч.1 ст. 5 Митного кодексу України, відповідно до якої територіальними межами є вся митна територія України.

На думку позивача, мінімальною територією, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів , що належать до групи взаємозамінних товарів , є неможливим або недоцільним , слід вважати, принаймні, всю Житомирську область , на яку поширюються межі Житомирської митниці, до складу якої входять 5 митних постів, 5 секторів митного оформлення, 15 самостійних відділів та 2 служби, що охоплює всю Житомирську область. Лише в межах митного поста Новоград-Волинський працює декілька місць прибуття транспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності ( ТОВ "Експо-Техна", ТОВ "Юнік Фарма", ТОВ "Термінал-Сервіс", ТОВ "Труд" смт. Баранівський СТЗ інші), які, на думку позивача, є його потенційними конкурентами.

У додаткових доводах позовної заяви наголошується на тому, що в зоні діяльності митного посту "Новоград-Волинський" функціонує митний ліцензійний склад відкритого типу ТОВ "Експо-Техна" . Зазначене підприємство з 1996 року надає такі само послуги та на тій самій території, що і позивач, а отже, частка останнього на цьому ринку не може становити 100%. Наведене дає підстави стверджувати позивачу про допущене відповідачем порушення вимог п. 10 Методики ( а. с. 74 -75 Т.2).

Застосування відповідачем Митного кодексу України та прийнятих на його підставі нормативно - правових актів під час визначення територіальних меж ринку, на думку позивача, є порушенням ст. 5 Закону України " Про Антимонопольний комітет України", яка визначає зміст законодавства , яким керується комітет в своїй діяльності.

В оскаржуваному рішенні відсутні посилання на документи Житомирської митниці, які підтверджували б розташування відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці на території Чехова,1А, що підтверджує поверховість проведення перевірки.

Щодо обгрунтованості встановлення цін на послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів ЗЕД у зоні митного контролю, то позивач вказує на те, що нарахування на заробітну плату найманих працівників в загальному розмірі 38,22% до введення в дію Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " та Податкового кодексу України відносились до витрат, а до витрат фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування належали також внески до Пенсійного фонду від чистого доходу в розмірі 33,2 % відповідно до Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92. Сума вказаних внесків , відповідно п. 5.2.5 пункту 5.5 ст. 5 ЗУ " Про оподаткування прибутку підприємств", включалась до валових витрат фізичної особи-підприємця , який перебував на загальній системі оподаткування.

Витрати по сплаті орендної плати за орендовані земельні ділянки по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 на думку позивача, також обгрунтовано включено до вартості послуг, пов'язаних з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів ЗЕД у постійній зоні митного контролю, оскільки орендована земельна ділянка по АДРЕСА_2 слугує під'їздом до ПЗМК та складських приміщень, які розміщені на земельній ділянці по АДРЕСА_1

Тому, на думку позивача, відповідачем безпідставно зроблено висновки про збільшення витрат, врахованих у вартості послуг, що ним надаються суб'єктам ЗЕД у ПЗМК по АДРЕСА_1 які , до того ж, зроблені лише на підставі калькуляцій, а не на підставі первинних бухгалтерських документів та звітів до державних органів.

Окрім того, ч.1 ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення " передбачає вільні ціни і тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів , а ст. 42 ГК України визначає мету кожної підприємницької діяльності - отримання прибутку.

На вимогу суду, позивачем письмово підтверджено, що у 2010 році було укладено 85 договорів на надання послуг митного терміналу та 91 договір - у 2011 році з покупцями , як зареєстрованими у м. Новоград-Волинському , так і в районі, інших областях та містах України ( а.с. 90-93 .Т2) .

До обов'язків позивача перед покупцями за укладеними договорами 2010-2011 років віднесено : забезпечення цілісності та кількості переданого на зберігання майна, виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, виконання вагових послуг, надання фото-послуг, надання складських приміщень для зберігання майна, наданні всіх видів послуг, які необхідні для митного огляду вантажів та товару з власної ініціативи або ініціативи правоохоронних органів, які мають на те право для проведення операцій по митному оформленню товарів і транспортних засобів, надання від імені і за рахунок замовника фінансової гарантії митним органам України щодо обов'язкової доставки товарів, на які встановлено акцизний збір, заявлених як транзитні до митниць призначення, під час їх ввезення на територію України ( за домовленістю сторін), надання фінансових гарантій митним органам України щодо обов'язкової доставки товарів, що ввозяться за попередньою вантажною митною декларацією, до митниць призначення ( за домовленістю сторін), декларування та забезпечення митного оформлення майна ( за домовленістю) ( а.с. 94 Т.2).

У додатках до договорів 2010 року "Тарифи на послуги СТЗ (в) та місця прибуття автотранспорту (зона митного контролю) ПП ОСОБА_2 " зазначено, серед іншого, таке: робочий час з 9.00 до 18.00 ; при роботі в позачерговий час ( з 18.00 до 9.00), вихідні та святкові дні розцінки збільшуються вдвічі; оформлення вантажу, вивантаження на склад , постановка під митний контроль транспорту на СТЗ проводиться протягом певного періоду часу, що залежить від різних факторів, тому за стоянку під охорону беруться кошти, починаючи з 19 години (а.с. 96 Т.2).

У додатках до договорів 2011 року "Тарифи на послуги СТЗ (в) та місця прибуття автотранспорту (зона митного контролю) ПП ОСОБА_2 " зазначено, серед іншого, таке: робочий час з 9.00 до 18.00 ; при роботі в позачерговий час ( з 18.00 до 9.00), вихідні та святкові дні розцінки збільшуються вдвічі; на протязі року тарифи можуть змінюватися по договору згідно додатків, які будуть представлені ( а с. 143 на звороті Т.2).

Як встановлено судом, у числі контрагентів позивача 2010-2011 років значиться ТОВ "Юнік Фарма" , яке зверталось до останнього знизити вартість послуг терміналу , однак яке позивачем визначено в якості конкурента по ринку послуг, що ним надаються. (а.с. 5 Т.3).

У додаткових письмових запереченнях проти доводів позивача, відповідач зазначає, що визначення позивачем в якості потенційного конкурента митного ліцензійного складу відкритого типу ТОВ "Експо-Техна" , м. Новоград-Волинський, є необгрунтованим , оскільки послуги , які надаються СТЗ (відкритого типу) та послуги, які надаються МЛС (відкритого типу) за своєю природою, структурою та споживчими властивостями відносяться до різних ринків послуг, в зв'язку з чим, не можуть порівнюватись, зокрема, для визначення часток суб'єктів господарювання, які діють на таких ринках.

Висновки відділення про завищення позивачем тарифів на послуги внаслідок завищення витрат за статтями "нарахування на оплату праці" та "оренда землі" було зроблено на підставі наданих позивачем калькуляцій вартості послуг , а також на підставі проаналізованих договорів оренди земельної ділянки , договорів, укладених з контрагентами, актів виконаних робіт за такими договорами, наданої позивачем інформації про обсяг наданих терміналом послуг та валовий дохід (виручку) від їх реалізації тощо.

Доводи позивача в частині порушення п.п. 2.1 розділу 2 Методики спростовуються змістом п.п. 2.2. цього пункту , у якому передбачено, що етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання , їх кількість та послідовність проведення, передбачені п. 2.1 Методики . можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо. У зв'язку з цим, етапи передбачені п.п. 2.1.7, 2.1.8, 2.1.9, 2.1.10 та розділів 8 та 9 Методики відділенням було упущено, оскільки відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону суб'єкт господарювання займає монопольне становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

До вище викладеного, відповідачем додатково наголошено, що факт порушення, про яке йдеться у п.1 ч.2 ст. 13 Закону , у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, встановлюється не під час етапів визначення монопольного становища згідно з Методикою, а за результатами господарської діяльності зазначеного суб'єкта господарювання, у разі встановлення відділенням фактів встановлення таким суб'єктом економічно необгрунтованої (монопольно високої, або монопольно низької) вартості товару або факту зловживання суб'єктом господарювання своїм становищем на відповідному ринку ( а с. 106-108 Т.1) .

На вимоги ухвали суду надати пояснення до терміну "значна конкуренція", відповідач зазначає, що термінологічний ряд законодавства України не містить визначення терміну "значна конкуренція" , а дає визначенню поняття "економічна конкуренція". На думку відповідача , значна конкуренція , передусім , потребує наявності хоча б одного суб'єкта господарювання - конкурента на визначеному ринку, та цінової та не цінової змагальності суб'єктів між собою. У разі наявності значної конкуренції на ринку послуг, які надаються позивачем у справі , останній не міг би перекладати витрати з одного виду господарської діяльності на інший, не мав би змоги безпідставно збільшувати витрати за окремими статтями витрат, та як наслідок, вживав би всіх можливих заходів щодо зменшення собівартості послуг, які ним надаються. Натомість витрати позивача від інших видів господарської діяльності відшкодовуються споживачами послуг терміналу (а.с. 108 на звороті Т.1 ).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Розгляд справ за участю органів Антимонопольного комітету України здійснюється господарськими судами на загальних засадах рівності перед законом і судом та змагальності, визначених статтями 4-2 , 4-3 та 33 ГПК України.

Правовий принцип змагальності сторін спору полягає в обов'язку доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень поданими суду доказами.

З огляду на вище викладене, тягар доказування у спорі про визнання недійсним рішення територіальних органів Антимонопольного комітету України розподіляється між сторонами наступним чином:

- обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі;

- обов'язок з доведення в суді факту значної конкуренції на ринку товару покладається на суб'єкта господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ньому.

На думку господарського суду, відповідачем належним чином доведено факт зайняття позивачем монопольного становища на вище наведеному ринку послуг з часткою 100% та зловживання ним таким становищем, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 5 та 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", територіальні відділення Комітету здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції ", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших законів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до Положення про територіальне відділення АМК України , затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. № 32-р з наступними змінами та доповненнями, до повноважень територіального відділення, серед іншого, віднесено проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, у тому числі монопольного ( домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні, а у випадках, передбачених законодавством , та за дорученням Голови Комітету - за межами регіону.

З врахуванням викладеного, відповідач, як правило, здійснює свої завдання виключно у Житомирській області.

Дослідження товарних ринків та встановлення монопольного становища суб'єктів господарювання на таких ринках здійснюється територіальними відділеннями з врахуванням змісту статті 12 Закону за Методикою.

Як зазначено у ч. 1 статті 12 Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Методика, в свою чергу, встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на загальнодержавних та регіональних ринках.

При цьому, дає визначення цим ринкам, а також визначення т е р и т о р і а л ь н и х (географічних ) ринку, т о в а р н и х та ч а с о в и х меж ринку.

Дослідження товарних ринків та встановлення монопольного становища суб'єктів господарювання на таких ринках здійснюється територіальними відділеннями також з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правилами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Такі Правила затверджені розпорядженням АМК України від 19.04.1994року №5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 року за № 90/299 ( у редакції розпорядження АМК України від 29.06.1998 року № 169-р) ( із змінами).

В свою чергу, розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції передують заходи з проведення комітетом та його територіальними відділеннями планових ( позапланових) перевірок, під час яких здійснюється попередній аналіз відповідного ринку товарів, в и з н а ч а ю т ь с я н о р м а т и в н і а к т и, що р е г у л ю ю т ь д і я л ь н і с т ь суб'єкта перевірки, при потребі готуються та направляються в установленому порядку запити про надання інформації щодо діяльності суб'єкта господарювання ( п. 34, п. 38.18 Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції , затвердженого розпорядженням АМКУ 25.12.2001р. № 182-р ( далі по тексту - Положення) .

За наведених обставин доводи позивача про те, що відповідач в своїй діяльності може керуватися лише тим законодавством , яке визначено у ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", відхиляються судом у повному обсязі.

Не погоджується суд з доводами позивача в частині порушення ним п.п. 2.1.5 п.2.1 ч.2 та розділу 6 Методики при визначенні територіальних (географічних) меж ринку, з нижче наведених підстав.

Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У ч. 3 ст. 3 Закону лише обумовлено про те, що особливості застосування законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо певних галузей промисловості, можуть бути встановлені виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом ( п.15.2 Постанова ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Окрім того, господарські суди не повинні встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку ( п. 15.1 Постанови).

Водночас, господарські суди мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема. Методики.

У п.2.1 п. 2 Методики зазначено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії, як визначення територіальних (географічних) меж ринку ( п.п. 2.1.5).

Дії з визначення територіальних (географічних) меж ринку вчиняються відповідачем в порядку, визначеному розділом 6 Методики , пункт 6.1. якої передбачає, що територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення м і н і м а л ь н о ї т е р и т о р і ї, за м е ж а м и я к о ї з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи) , що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися наявність на в і д п о в і д н і й т е р и т о р і ї а д м і с т р а т и в н и х б а р 'є р і в на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), м і с ц е розташування с п е ц и ф і ч н и х груп с п о ж и в а ч і в тощо. При остаточному визначенні територіальних (географічних ) меж ринку в и з н а ч а л ь н о ю є м е н ш а з д а т н і с т ь до п е р е м і щ е н н я або попиту, або пропозиції.

У Методиці термін "бар'єри вступу на ринок" висловлюється в такому значенні - обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку , а термін " територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або ї х н і м и ч а с т и н а м и .

Не може бути залишено судом без уваги визначення терміну " товарні межі ринку" - товар (товарна група) , сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого, виходячи з того , що зазначене визначення взаємодоповнює вище наведені визначення.

З врахуванням вище викладеного, господарським судом не встановлені порушення відповідачем п.п. 2.1.5 п.2.1 ч.2 та частини 6 Методики при визначенні територіальних (географічних) меж ринку, оскільки таке визначення здійснено, насамперед, з дотриманням вимог п. 34 та п. 38.18 Положення, тобто після вивчення нормативних актів, якими регулюється діяльність позивача на ринку товару - надання послуг в з о н і м и т н о г о к о н т р о л ю на м и т н и х п о с т а х Житомирської області .

На підставі п.8 ст. 1 Митного кодексу України ( далі по тексту - Кодексу), відповідачем встановлено, що з о н а м и т н о г о к о н т р о л ю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в і н ш и х м і с ц я х митної території України, в м е ж а х якого митні органи здійснюють митні процедури.

У статті 49 Кодексу зазначено, що порядок створення з о н м и т н о г о к о н т р о л ю , режим їх функціонування відповідно до цього Кодексу визначаються Кабінетом Міністрів України, а саме Порядком створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженим постановою КМУ від 25 .12.2002 р. № 1947 ( зі змінами та доповненнями) ( втратила чинність на підставі постанови КМУ № 445 від 21.05.2012р.).

Відповідно до цього Порядку:

- зони митного контролю створюються митними органами , зокрема, на т е р и т о р і я х підприємств за погодженням з адміністрацією підприємств;

- зони митного контролю за режимом функціонування можуть бути п о с т і й н ими, тимчасовими або зонами одноразового здійснення митного контролю;

- п о с т і й н і зони митного контролю створюються в м і с ц я х розташування підрозділів митних органів, у яких постійно здійснюються митні процедури, та/або в місцях, у яких перебувають товари під митним контролем, зокрема на територіях митних постів, підрозділів митного оформлення регіональних митниць;

- межі зон митного контролю ч і т к о визначаються митними органами на м і с ц е в о с т і;

- д о с т у п у зони митного контролю дозволяється тільки посадовим особам митних органів, які безпосередньо беруть участь у здійсненні митних процедур;

- декларанти допускаються у зони митного контролю на час здійснення митних процедур щодо товарів і транспортних засобів, які пред'являються ними до митного оформлення.

- забороняється знаходження в зонах митного контролю товарів та транспортних засобів, щодо яких здійснені митні процедури та надано дозвіл митного органу на пропуск їх через митний кордон України відповідно до заявленої мети переміщення.

Відповідно до статті 71 Кодексу митне оформлення здійснюється в м і с ц я х р о з т а ш у в а н н я відповідних підрозділів м и т н и х о р г а н і в протягом часу, що його встановлюють митні органи.

На виконання цієї статті Кодексу постановою КМУ від 23.04.2003р. № 584 затверджено Порядок визначення місця здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються резидентами та нерезидентами через митний кордон України, відповідно до якого:

- митне оформлення товарів, що вивозяться з України резидентами, крім переміщення товарів через територію України в режимі транзиту, здійснюється митними органами, в з о н і д і я л ь н о с т і я к и х р о з т а ш о в а н і ці резиденти;

- термін "розташування резидента" означає місце проживання фізичної особи-підприємця у населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою -підприємцем) або місцезнаходження юридичної особи ( адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені);

- товари , що ввозяться в Україну резидентами, крім переміщення товарів через територію України в режимі транзиту , підлягають митному оформленню м и т н и м о р г а н о м , в з о н і д і я л ь н о с т і якого р о з т а ш о в а н і ці р е з и д е н т и;

- лише у випадках, передбачених п.4 та абз. 2 п.6 митне оформлення товарів , що вивозяться або ввозяться в Україну резидентами може здійснюватися митними органами, в зоні діяльності яких ці резиденти не розташовані.

Відповідно до ч.12 ст. 71 Кодексу на прохання осіб, що переміщують через митний кордон України товари і транспортні засоби, м и т не о ф о р м л е н н я може здійснюватися п о з а м і с ц е м р о з т а ш у в а н н я м и т н их органів, а також п о з а р о б о ч и м ч а с ом, в с т а н о в л е н и м для м и т н и х о р г а н і в, на умовах, визначених цим Кодексом.

За митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів, митними органами із заінтересованих осіб справляється плата в порядку та у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, в даному випадку , це постанова КМУ від 18.01.2003 № 93, відповідно до якої наказом Державної митної служби України від 04.12.2003р. № 833 було затверджено Порядок прийняття рішення про здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, а також нарахування й унесення плати за таке митне оформлення.

Відповідно до ст.ст. 93 та 94 Кодексу декларант зобов'язаний доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу.

Товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у з о н а х м и т н о г о к о н т р о л ю.

Зміна місця стоянки транспортного засобу, вивантаження, перевантаження товарів, розпакування, пакування чи перепакування товарів, зміна, вилучення чи пошкодження засобів ідентифікації допускаються лише з дозволу митного органу.

Усі д о д а т к о в і в и т р а т и , п о н е с е н і д е к л а р а н т о м внаслідок д і й чи обставин, передбачених цією статтею, м и т н и м и о р г а н а м и не в і д ш к о д о в у ю т ь с я.

З врахуванням викладеного, визначені у ст. ст. 63, 94 та 109 Кодексу операції з товарами і транспортними засобами, митне оформлення яких не закінчено, їх власники здійснюють за свій рахунок. Однак без придбання послуг позивача такі операції не можуть бути здійснені ними самостійно внаслідок правого режиму території ПЗМК, на якій заборонена підприємницька діяльність інших осіб за винятком фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Так, відповідно до ст. 99 Кодексу товари і транспортні засоби з моменту пред'явлення митному органу і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під м и т н и м к о н т р о л е м .

Такі товари і транспортні засоби до завершення митного оформлення з дозволу відповідного митного органу розміщуються на с к л а д а х тимчасового зберігання.

Відповідно до ст. 101 Кодексу склади тимчасового зберігання можуть бути закритого та відкритого типу.

Склади тимчасового зберігання закритого типу призначаються виключно для зберігання власником складу товарів, що належать йому.

Склади тимчасового зберігання відкритого типу призначаються для використання будь-якими особами.

Обов'язковою умовою для отримання дозволу на використання приміщення, резервуару, майданчика як складу тимчасового зберігання відкритого типу є наявність у підприємства л і ц е н з і ї на право здійснення м и т н о ї б р о к е р с ь к о ї діяльності.

Відповідачем встановлено, що позивач є митним брокером ( ст. 176 Кодексу), а отже під час здійснення декларування товарів і транспортних засобів митним органам має ті самі права щодо пред'явлення цих товарів і транспортних засобів митним органам, що й особа, яка вповноважує його представляти свої інтереси у взаємовідносинах з митними органами. ( Ліцензійні умови провадження посередницької діяльності митного брокера , затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної митної служби України 13.05.2009 р. № 89/445).

Відповідно до ст. 377 ГК України зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Відповідно до ч.2 ст. 384 цього Кодексу митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється , серед іншого, відповідно до Митного кодексу України.

Отже, послугами позивача користуються суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності , які складають специфічну групу споживачів та розташовуються, у переважній більшості, у Новоград - Волинському, Ємільчинському, Романівському та Червоноармійському районах та м. Новоград-Волинський. Згідно п.1.1 Положення про відділ митного оформлення митного поста "Новоград-Волинський" зоною діяльності митного поста "Новоград - Волинський" є Новоград - Волинський, Ємільчинський, Баранівський, Романівський, Червоноармійський райони та м. Новоград-Волинський ( а. с. 1, 90 -93 Т.2).

Таким чином, відповідачем вірно встановлено м і н і м а л ь н у т е р и т о р і ю ( постійна зона митного контролю із чітко визначеними митним органом межами на місцевості, створена на складі тимчасового зберігання (відкритого типу) по АДРЕСА_1, власником якого є позивач), за м е ж а м и я к о ї з точки зору споживачів ( резидентів, розташованих у зоні діяльності відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці, місце розташування якого також є АДРЕСА_1 ) придбання послуг, що належать до групи взаємозамінних послуг, є неможливим або н е д о ц і л ь н и м.

Нормативне визначення терміну "взаємозамінні послуги" - послуги, які надаються в Україні чи на відповідній частині її території і мають для продавців (постачальників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки однієї (подібної, аналогічної) послуги (групи послуг), наведене лише в одному нормативно - правовому акті - рішенні Національної комісії з питань регулювання зв'язку України 25.08.2011 N 444

Судом встановлено, що придбання суб'єктами ЗЕД "взаємозамінних послуг" за територіальними (географічними ) межами ринку позивача можливе, однак н е д о ц і л ь н е , оскільки зумовлює для них додаткові витрати у вигляді плати за митне оформлення товарів і транспортних засобів як поза місцем розташування митних органів, так і поза робочим часом, установленим для митних органів.

Натомість митне оформлення товарів і транспортних засобів, яке здійснюється ними в ПЗМК, створеній на території СТЗ (в) позивача у робочий час відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці ( щоденно з 9:00 год. до 18:00 год. , крім суботи та неділі) такі витрати не зумовлює.

У Законі дається визначення поняття "економічна конкуренція" як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Натомість поняття "монополізація" розглядається в Законі як досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становищ.

Вище наведені приписи Митного кодексу України та наявні у матеріалах справи документи Житомирської митниці однозначно доводять про наявність "адміністративних бар'єрів" вступу на ринок " ПЗМК відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці у АДРЕСА_1" новим суб'єктам господарювання для конкуренції на рівних із позивачем.

За наведених обставин, позивач не довів , що у ПЗМК відділу митного оформлення "Новоград-Волинський" Житомирської митниці у АДРЕСА_1 яку визначено відповідачем за товарну та територіальну межі ринку, він зазнає значної конкуренції , оскільки фактично на цій території у нього немає взагалі жодного конкурента та не може бути і в подальшому в силу особливостей правового режиму цієї території. За наведених обставин , господарський суд погоджується з висновками відповідача про те, що позивач на цьому ринку товару займає монопольне становище з часткою у 100%.

Господарський суд не погоджується з доводами позивача про наявність підстав для визнання оскаржуваного рішення відповідача недійсним в частині пунктів 3 та 4 , виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 48 Закону за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 49 Закону розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо є інші підстави, передбачені законом.

Так, у ч. 1 ст. 46 Закону передбачено, що органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації суб'єктам господарювання стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа.

Як зазначено у ч. 3 цієї статті Закону за умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

З врахуванням вище викладеного, пункти 3 та 4 оскаржуваного рішення відповідача свідчать, що розпочате ним провадження у справі в частині вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 ст.50, ч.1 та п.1 та п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону у вигляді встановлення таких умов реалізації товару ( послуг) , які неможливо б було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку та у вигляді застосування різних цін до рівнозначних угод з покупцями без об'єктивно виправданих на те причин, які неможливо б було встановити за умов існування значної конкуренції на ринку закрите саме з тих підстав, про які йдеться у ч.3 ст. 46 Закону - у зв'язку з виконанням позивачем рекомендацій адміністративної колегії відділення від 10.02.2012 року № 1.16.1/ -6рк.

Тобто, закриття провадження без прийняття рішення по суті ( п.п. 3 та 4 ), оформлене відповідачем одним рішенням, прийнятим в решті по суті ( п.п. 1, 2 , 5 та 6), що Законом не забороняється.

Натомість позивач не довів, у чому полягає недійсність оскаржуваного рішення відповідача в частині п.п. 3 та 4, якими фактично звільнено його від відповідальності у вигляді сплати штрафу як за самостійні порушення законодавства про захист економічної конкуренції .

У зв'язку з цим, господарським судом враховуються приписи п. 3 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 15" Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" про те, що конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини в будь-якій формі.

Усунення суб'єктом господарювання наслідків відповідного порушення на час вирішення спору господарським судом саме по собі не є підставою для звільнення його судом від відповідальності (якщо провадження у справі про порушення названого законодавства не закрито Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням у встановленому законом порядку).

У зв'язку з цим, з врахуванням статті 19, частини першої статті 25 та частини другої статті 43 ГК України суб'єкт господарювання, який досяг монопольного (домінуючого) становища на певному ринку товару, має усвідомлювати можливість настання як певного обмеження його діяльності з точки зору дотримання конкурентного законодавства, так і відповідальності за його порушення у вигляді сплати штрафу у встановленому законом розмірі.

Так, оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штраф в розмірі 68 000,00 грн. Обгрунтованість розміру штрафу підтверджується приписами ч.ч. 2, 3 та ст. 52 Закону. Розмір штрафу не може бути зменшено судом в порядку п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України ( п.20.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Господарський судом у повному обсязі за недоведеністю відхиляються всі доводи позивача в частині встановлення цін (тарифів) на послуги, пов'язані з перебуванням автотранспортних засобів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у зоні митного контролю на підставі економічно обгрунтованих витрат та приймаються до уваги доводи відповідача в цій частині про те, що органи Антимонопольного комітету України не здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про ціни і ціноутворення, у сфері застосування вільних цін і тарифів в розумінні Закону України "Про ціни та ціноутворення" , однак здійснюють відповідний контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів ( п. 10 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11р. № 15).

Про вжиті відповідачем заходи в цій частині йдеться в оскаржуваному рішенні та не спростовано позивачем, тоді як господарський суд, керуючись принципом всебічності, повноти та об'єктивності встановлення всіх обставин спору, вжив необхідні процесуальні дії.

Так, на вимогу ухвали суду від 19.06.12р. позивач надав розрахунок вартості митних послуг на одиницю транспорту (ватажного автомобіля) на 2010рік , однак не підтвердив належними та допустимими доказами розмір кожної статті витрат ( до прикладу: кількість та вартість спожитих комунальних послуг та послуг зв'язку, понесених витрат на придбання пального та запчастин тощо за один конкретний місяць мала бути підтверджена договорами з постачальниками ( продавцями) цих послуг (товарів) та показниками лічильників чи рахунків на оплату, потім пропорційно розподілена до кількості одиниць автотранспорту за цей місяць у відповідному вартісному виразі - 2,07 грн. ( послуги освітлення), 1,13 грн. ( послуги зв'язку), 5,88 грн. ( послуги газопостачання та опалення).

Тим самим, позивач не спростував факту вчинення правопорушення , передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, за яке правомірно притягнутий відповідачем до відповідальності у вигляді сплати штрафу у розмірі 68 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2012 року в порядку ст. 67 ГПК України та відповідно до ч.4 ст. 60 Закону за заявою позивача було забезпечено позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення до винесення у цій справі рішення ( ухвали) господарського суду за наслідками вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Оскільки потреба у забезпеченні позову станом на дату винесення рішення у справі відпала, господарський суд ухвалює скасувати вжите ухвалою суду від 01.06.12року забезпечення позову згідно резолютивної частини рішення суду.

Підпунктом 3 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено також справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач судового збору у розмірі 1609,50 грн. не сплатив.

Оскільки ГПК України не передбачає наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі, заява про забезпечення позову була розглянута судом по суті та задоволена ухвалою суду від 01.06.12р. за відсутності таких доказів ( п.1 Інформаційного листа ВГСУ від 23.05.2012 року № 01-06/704/2012).

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача. Оскільки позивач такі витрати до дати порушення провадження у справі не поніс, судовий збір за заяву про забезпечення позову підлягає стягненню судом до Державного бюджету України згідно резолютивної частини рішення суду.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33,43, 49,68, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Скасувати забезпечення позову, вжите ухвалою суду від 05.06.2012 року шляхом зупинення дії Рішення Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2012р. №1.16/-19р. по справі 3.7.2-61/2011 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на час розгляду господарської справи № 3/5007/18/12 до винесення у ній рішення ( ухвали) господарського суду за наслідками вирішення спору по суті.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) - 1609,50 грн. судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову в дохід Державного бюджету України ( доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30 серпня 2012 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

у справу, 2-3 - сторонам на вимогу нарочним