Рішення № 25798452, 28.08.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

28 серпня 2012 р. Справа 11/13/2012/5003

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України», м. Київ

до Могилів-Подільського міського комунального підприємства

«Теплоенергетик», м. Могилів-Подільський Вінницької області

про стягнення 38 621,21 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача - Є. Вознюк за довіреністю № 14-310 від 07.02.2012р.;

від відповідача - В. Яхно за довіреністю № 163 від 03.04.2012р..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Теплоенергетик»на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»38 621,21 грн., з яких: 1 774,73 грн. -інфляційні втрати, 2257,74 грн. -3% річних, 11 692,26 грн. -пеня та 22 896,48 грн. -штраф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 14/2341/11 від 30.09.2011р. позивачем протягом жовтня 2011 року було імпортовано відповідачу природний газ на загальну суму 353 092,55 грн..

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ, здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення умов договору відповідач невчасно здійснював оплату за поставлений природний газ, що призвело до нарахування штрафних санкцій обумовлених договором.

Відповідач у відзиві заперечує проти позову посилаючись на ту обставину, що при укладені договору, позивач використовуючи своє монопольне становище на ринку постачання природного газу, не взяв до уваги протокол розбіжностей, що стосувалися штрафних санкцій передбачених розділом 7 даного договору, в яких відповідач просив не застосовувати штрафні санкції, враховуючи, що підприємство є комунальним та надає послуги з централізованого опалення населенню міста.

У зв'язку із великою дебіторською заборгованістю підприємство не в змозі було вчасно здійснити розрахунок за отриманий природний газ в жовтні 2011 року. Погашення існуючої заборгованості здійснювалось по мірі надходження коштів від споживачів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(позивач, за договором Продавець) та Могилів-Подільським міським комунальним підприємством «Теплоенергетик»(відповідач, за договором Покупець) укладено договір №14/2341/11 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1. договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IVкварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно п.2.1 договору Продавець передає Покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 6 727,292 тис. куб.м. (шість мільйонів сімсот двадцять сім тисяч двісті дев'яносто два куб. м.).

Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1 Договору).

Відповідно п. 3.1.2 Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписаною уповноваженою особою. Плановий обсяг поставка підтверджується Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді ОДУ ДК «Укртрансгаз» на відповідний місяць поставки.

Згідно п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства 3 примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1 091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -1309,20 грн..

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

До вказаного договору 11.10.2011 р. сторонами підписано додаткову угоду № 1 якою сторони внесли зміни в п. 5.2 договору від 30.09.2011 року № 14/2341/11 стосовно визначення ціни газу.

На виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивачем протягом жовтня 2011 року поставлено відповідачу природний газ обсягом 269,701 тис. куб. м на загальну суму 353 092,55 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 р..

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, відповідачем проводились розрахунки з порушенням строків визначених у договорі. Відповідно до платіжних доручень, наданих останнім, платежі проводились наступним чином:

28.11.2011р. -16 000 грн. (платіжне доручення № 12710);

01.12.2011р. -10 000 грн. (платіжне доручення № 12718);

28.12.2011р. -10 000 грн. (платіжне доручення № 12716);

12.01.2012р. -30 000 грн. (платіжне доручення № 24);

16.01.2012р. -40 000 грн. (платіжне доручення № 40);

27.01.2012р. -50 000 грн. (платіжне доручення № 74);

30.01.2012р. -30 000 грн. (платіжне доручення № 84);

01.02.2012р. -20 000 грн. (платіжне доручення № 95);

14.02.2012р. -20 000 грн. (платіжне доручення № 137);

07.02.2012р. -20 000 грн. (платіжне доручення № 120);

16.02.2012р. -8 116,30 грн. (платіжне доручення № 155);

21.02.2012р. -10 000 грн. (платіжне доручення № 164);

28.02.2012р. -10 000 грн. (платіжне доручення № 186);

29.02.2012р. -78 976,25 грн. (платіжне доручення № 189).

Наведене свідчить, що остаточний розрахунок за природний газ відповідачем проведено 29.02.2012р., тоді відповідно до умов договору, оплата вартості природного газу повинна бути проведена до 14.11.2011р..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору 30.09.2011 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України «Поставка».

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків, за поставлений газ, відповідачем виконувались не належним чином.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором та законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків, позивачем заявлено до стягнення 1 774,73 грн. -інфляційних втрат, 2257,74 грн. -3% річних, 11 692,26 грн. -пені та 22 896,48 грн. -штрафу.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за Договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат 3 % річних та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку який здійснено станом на 12.07.2012 року судом виявлено помилки в обрахунку пені та 3 % річних які полягають в наступному.

Як вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку позивачем проведено нарахування пені та річних на суму заборгованості з урахуванням днів часткових платежів, що потягло за собою, у кожному випадку проплати, один зайвий день.

Провівши перерахунок пені та 3 % річних за допомогою бази даних «Законодавство України»за період з 14.11.2011 року по 29.02.2012 року судом отримано 10 499,26 грн. грн. пені та 2030,47 грн. 3 % річних в зв'язку з чим в стягненні 1193 грн. пені та 227,27 грн. 3 % річних суд відмовляє як заявлених безпідставно.

Перевіркою розрахунку інфляційних втрат та штрафу судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

Дійшовши висновку про стягнення з відповідача пені та штрафу судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011в якій з поміж іншого зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а тому у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Посилання відповідача на протокол розбіжностей за договором, судом не беруться до уваги, оскільки наданий до суду примірник протоколу підписано лише зі сторони Покупця за договором. При цьому, представник позивача (Продавця за договором) заперечує проти даних тверджень відповідача.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу. Заперечення останнього наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Теплоенергетик»(24004, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, проспект Незалежності, 281, код 31943433) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 10 499 (десять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 26 коп. -пені; 2 030 (дві тисячі тридцять) грн. 47 коп. -3% річних; 1 774 (одну тисячу сімсот сімдесят чотири) грн. 73 коп. - інфляційних втрат; 22 896 (двадцять дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 48 коп. -штрафу; 1 550 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят) грн. 31 коп. -витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити в стягненні 1993,00 грн. -пені та 227,27 грн. - 3 % річних.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.08.2012р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи