Рішення № 25798445, 30.08.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

30 серпня 2012 р.

Справа 5/21/2012/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК - ВР Коммерс" (вул. Солом"янська, 11, м. Київ, 03110)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кредо" (вул. Максимовича, буд. 43-б, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 30 000,00 грн. штрафу

Головуючий суддя Бенівський В.І.

Cекретар судового засідання Грибська К.В.

Представники

позивача : ТОВ "ТНК - ВР Коммерс" - Стецюк О.О., довіреність № 151 від 22.08.2012 р.

відповідача : не з"явився (був 23.08.2012 р.)

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК - ВР Коммерс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кредо" про стягнення штрафних санкцій в сумі 30 000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5/21/2012/5003 за вказаним позовом.

В підтвердження заявлених вимог позивач посилається на наступне.

10.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» та ТОВ «ФІРМА«КРЕДО» було укладено Субліцензійний договір № 0028-08/СЛ. Відповідно до умов даного договору Позивач надав дозвіл на використання знаку для товарів та послуг «ТНК», що охороняється свідоцтвом №19697.

Відповідно до п. 3.1.9. Договору Відповідач зобов'язувався забезпечити (схоронність) якість нафтопродуктів у відповідності до вимог нормативно-правових документів, що діють на території України.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору Позивач наділений правом здійснювати контроль за виконанням та дотриманням Відповідачем зобов'язань, передбачених Договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку порушення п. 3.1.9., що підтверджується відповідним паспортом якості, виданим експертною організацією та/або п. 1.3.1. цього Договору, Відповідач зобов'язаний виплатити на користь Позивача наступні санкції: за перше порушенню - 5000 грн.; за друге порушення - 25 000 грн.; за третє порушення - Позивач має право розірвати Договір достроково.

В ході двох перевірок 11-13.10.2011 р. та 15-16.11.2011 р. дотримання Відповідачем вимог нормативно-правових документів, що діють на території України та регулюють вимоги, щодо якості нафтопродуктів, Позивачем були виявлені факти реалізації Відповідачем нафтопродуктів, що не відповідають вимогам ДСТУ (ГОСТ).

08.11.2011 року Позивач звернувся до Відповідача з письмовою вимогою про сплату штрафних санкцій за порушення умов Договору в сумі 5 000,00 грн.

13.12.2011 року Позивач звернувся до Відповідача з другою письмовою вимогою про сплату штрафних санкцій за порушення умов Договору в сумі 25 000,00 грн.

Відповідач зазначені вимоги Позивача залишив без задоволення.

Пунктом 3.1.13. Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги Позивача сплатити на його користь санкції, що передбачені цим Договором, а також компенсувати збитки (шкоду) завдані Позивачу.

Тому Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК - ВР Коммерс" просить стягнути з відповідача штраф за перше та повторне порушення п. 3.1.9. Субліцензійного договору № 0028-08/СЛ від 10.07.2008 року в сумі 30 000,00 грн.

30.07.2012 р. до господарського суду надійшла заява (вх.№ 08-46/8554/12 від 30.07.2012 р.) ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» про зміну підстав позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідча штрафних санкцій у сумі 30 000,00 грн. за порушення п. 3.1.9. та/або п. 1.3.1. Субліцензійного договору № 0028-08/СЛ від 10.07.2008 р.

Заява подана до розгляду справи по суті.

Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав.

ТОВ фірма „Кредо", як сторона - ліцензіат за субліцензійний договір № 0028- 08/СЛ про надання дозволу на використання знаку для товарів та послуг від 10 ли пня 2008 р. стверджує, що проведені перевірки якості ТММ мають усі ознаки не правомірності, оскільки про їх проведення Позивач дізнався лише з претензій, які надійшли на його адресу, оскільки його уповноважені представники, як це перед бачено пунктом 6.3 договору, у відборі проб участь не приймали, у зв'язку з чим останній не був своєчасно повідомлений про проведення іспитів якості товару та, відповідно, був позбавлений можливості оскаржити їх результати або перевірити дотримання Позивачем та представниками інспекторату умов договору та вимог чинного законодавства під час проведення перевірок.

Відповідачем зазначено, що з тексту поданих позивачем документів не вбачається за можливе ідентифікувати осіб, які були присутніми під час проведення відбору проб з боку ліцензіата, не за значено ані їх посад, ані прізвищ, як це передбачено пунктами 9 та 10 Регламенту проведення перевірок якості товарів. Тому не підтверджено, що під час проведення перевірок від імені Відповідача приймали участь працівники АЗС (заправники або інші), які, як він вважає, були досить упо вноважені на підписання актів відборів проб.

Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що заява про зміну під став позову, в якій міститься посилання на п. 1.3.1. субліцензійного договору № 0028-08/СЛ від 10.07.2008 р. мала б бути відхилена судом, оскільки 31 липня 2012 р. господарським судом Вінницької області шляхом за слуховування правової позиції представника Відповідача та змісту заперечень що до поданого позову був розпочатий розгляд даної судової справи по суті, що в свою чергу підтверджується змістом протоколу судового засідання.

Крім того, представник Відповідача стверджує, що Позивач невірно трактує, зміст вищенаведеного укладеного між сторонами субліцензійного договору про на дання дозволу на використання знаку для товарів і послуг № 0028-08/СЛ від 10 ли пня 2008 р., який в свою чергу жодним чином не встановлює для ТОВ фірми „Кре до" обов'язку придбавати ТММ виключно у ТОВ „ТНК-ВР Коммерс", а лише вста новлює право ліцензіара сприяти ліцензіату у продажах на АЗС різних видів палива щодо були у нього придбані.

В судовому засіданні від 23.08.2012 р. було оголошено перерву до 30.08.2012 р. з метою надання позивачем та відповідачем додаткових доказів по справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши позовну заяву, додатки до неї, заяву про зміну підстав позову, поданий відзив відповідача, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 23.08.2012 р., оцінивши докази, суд вбачає, що позовна заява подана обґрунтовано.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом прийшов до висновку про задовольнення позовних вимог виходячи з наступного.

Заява (вх.№ 08-46/8554/12 від 30.07.2012 р.) ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» про зміну підстав позову надійшла до господарського суду Вінницької області 30.07.2012 р., тобто до проведення судового засідання у справі № 5/21/2012/5003.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Відповідно до п. 1.3. Договору об'єм прав, що передається по цьому Договору від Позивача Відповідачу, складається з частини послуг 35 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг (МКТП), а саме: 1.3.1. сприяння продажам через АЗС бензинів (моторних) та/або палива (дизельного) та/або масел моторних, виключно отриманих (придбаних) від Позивача, тому твердження ТОВ фірми „Кре до" про відсутність обов'язків по придбаванню товару виключно у ТОВ „ТНК-ВР Коммерс" суд вважає помилковим.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є субліцензійним договором загальні положення про який встановлені положеннями глави 75 Цивільного кодексу України, зокрема статтею 1109.

Згідно зі статтею 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

10.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» та ТОВ «ФІРМА«КРЕДО» було укладено Субліцензійний договір № 0028-08/СЛ.

Відповідно до умов Субліцензійного договору № 0028-08/СЛ від 10.07.2008 р. Позивач надав дозвіл на використання знаку для товарів та послуг «ТНК», що охороняється свідоцтвом №19697 виданим 15.05.2001 р. Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, на строк до 01.05.2013 р.

Відповідно до п. 3.1.9. Договору Відповідач зобов'язувався забезпечити (схоронність) якість нафтопродуктів у відповідності до вимог нормативно-правових документів, що діють на території України.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору Позивач наділений правом здійснювати контроль за виконанням та дотриманням Відповідачем зобов'язань, передбачених Договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку порушення п. 3.1.9., що підтверджується відповідним паспортом якості, виданим експертною організацією та/або п. 1.3.1. цього Договору, Відповідач зобов'язаний виплатити на користь Позивача наступні санкції: за перше порушенню - 5000 грн.; за друге порушення - 25 000 грн.; за третє порушення - Позивач має право розірвати Договір достроково.

В ході двох перевірок дотримання Відповідачем вимог нормативно-правових документів, що діють на території України та регулюють вимоги, щодо якості нафтопродуктів, Позивачем були виявлені факти реалізації Відповідачем нафтопродуктів, що не відповідають вимогам ДСТУ (ГОСТ).

В ході першої перевірки, що була проведена 11-13.10.2011 року, на АЗС Відповідача, Позивачем було виявлено факт реалізації дизельного палива покращеної якості (Євро) марки С вид II та марки Е вид II яке не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 по показнику «Вміст сірки», а також факт реалізації Відповідачем бензину автомобільного А-95, який не відповідає вимогам ДСТУ 4063:2001 по показникам «Масова доля сірки» та «Масова доля бензолу».

Факт порушення Відповідачем умов Договору підтверджується паспортами якості: №171011/27, №171011/29, №181011/15, №181011/16, №181011/21 виданими ТОВ «Інспекторат Україна».

08.11.2011 року Позивач звернувся до Відповідача з письмовою вимогою № 9-3467 від 01.11.2011 р. про сплату штрафних санкцій за порушення умов Договору в сумі 5 000,00 грн. (направлення вимоги підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення).

Відповідач отримав зазначену вимогу Позивача 15.11.2011 р. та залишив її без відповіді, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

В ході другої перевірки, що була проведена 15-16.11.2011 року на АЗС Відповідача, Позивачем було виявлено факт реалізації Відповідачем бензину автомобільного А-95 який не відповідає вимогам ДСТУ 4063:2001 по показнику «Масова доля сірки» та «Масова доля бензолу».

Факт порушення Відповідачем умов Договору підтверджується паспортами якості: №25/13483ВИН/1111, №29/13487ВИН/1111, №31/13489ВИН/1111 виданими ТОВ «Інспекторат Україна».

13.12.2011 року Позивач звернувся до Відповідача з другою письмовою вимогою № 9-3748 від 05.12.2011 р. про сплату штрафних санкцій за порушення умов Договору в сумі 25 000,00 грн. (направлення вимоги підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення).

Відповідач отримав зазначену вимогу Позивача 22.12.2011 р. та залишив її без відповіді, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 3.1.13. Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги Позивача сплачує на його користь санкції, що передбачені цим Договором, а також компенсувати збитки (шкоду) завдані Позивачу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав суду та позивачу доказів здійснення з позивачем розрахунків по сплаті штрафу в сумі 30 000,00 грн.

Не заслуговує на увагу і посилання відповідача в засіданні від 23.08.2012 р., що позивач часто не поставляв необхідні марки бензину. Докази здійснення відповідачем заходів з цього питання відсутні.

Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідачем не були оскаржені акти відбору проб.

Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. штрафних санкцій за порушення п. 3.1.9. та/або п. 1.3.1. Субліцензійного договору № 0028-08/СЛ від 10.07.2008 року слід задоволити.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Судові витрати по справі, на підставі ст. 49 ГПК України, слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір до суду доведено з його вини.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 24, 28, 33, 43, 49, 69, 82-85 ГПК України, ст.ст. 509, 526, 549, 550, 551 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 218, 231 ГК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кредо" (код ЄДРПОУ 13330414, вул. Максимовича, буд. 43-б, м. Вінниця, 21036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК - ВР Коммерс" (код ЄДРПОУ 33500195, вул. Солом"янська, 11, м. Київ, 03110, п/р № 26007001306504 в ПАТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528) 30 000,00 грн. штрафних санкцій, 1 609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 30 серпня 2012 р.

Суддя Бенівський В.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Солом"янська, 11, м. Київ, 03110)

3 - відповідачу (вул. Максимовича, буд. 43-б, м. Вінниця, 21036)