Ухвала суду № 25794950, 22.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4178/12/2670 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2012 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РТЦ «Ірпінь»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «РТЦ «Ірпінь»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень від 07.10.2011 року № 0002922302/43546, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 57914755,00 грн. та № 00029202302/43544, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 266336,00 грн. (за основним платежем -266335,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.), від 27.12.2011 року № 0004012302/71262, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 54258196,01 грн., від 19.03.2012 року № 0000282220708, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 54258196,01 в повному обсязі, а також скасування податкового повідомлення -рішення від 07.10.2011 року № 0002932302/43545, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в розмірі 384840,00 грн. в частині зменшення від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 354840,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Крім того, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва подали клопотання про поновлення пропущеного строку, в якому зазначають, що причиною пропуску строків є отримання оскаржуваної постанови лише 08.05.2012 року, в зв'язку з чим вони були позбавлені можливості вчасно оскаржити відповідне рішення та просять поновити строк на подачу апеляційної скарги.

За ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

18.05.2012 року апелянтом подана апеляційна скарга, тому колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції від 25.04.2012 року апелянтом не пропущено. Отже, відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «РТЦ «Ірпінь»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2011 року, результати якої оформлені актом від 16.09.2011 року № 5592/2302/34475254.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 07 жовтня 2011 року прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 07.10.2011 року №0002902302/43544, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 266335,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 0004012302/71262, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 417665,00 грн., з чим повністю погоджується апеляційна інстанція, виходячи з наступного.

Податковий орган в акті первірки зазначив, що позивач неправомірно включив до складу валових доходів суми поворотної фінансової допомоги, надані юридичною особою нерезидентом, та до складу валових витрат нараховані відсотки за користування поворотною процентною позикою, отриманою від нерезидента юридичної особи. Крім того, відповідач дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік у сумі 11 556 827 гривень, оскільки останнім не включено в доход 373913 гривень, завищено валові витрати на суму 9117175 гривень та завищено валові витрати на суму 2 065 739 гривень - нараховані відсотки по позиці.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та компанією нерезидентом «VALSTROM LIMITED»(Республіка Кіпр) укладено договір поворотної процентної позики, який зареєстровано головним управлінням НБУ у м. Києві та Київській області (а.с. 129-131). Відповідно до умов данного договору позивачу надано у позику кошти в сумі 13040000,00 доларів США для поповнення оборотних засобів та фінансування основних видів діяльності позивача.

Відповідно до п. 2.2 договору за користування коштами позивач зобовязаний сплачувати проценти від отриманої суми позики до дня її фактичного погашення.

В ході перевірки податковою інспекцією зроблено висновок, що кошти, надані небанківським фінансовим установам, фінансовим кредитом не вважаються. На підставі цього відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон), оскільки останнім не включено до валових доходів суми надходження кредитних коштів як суми поворотної фінансової допомоги, наданої юридичною особою нерезидентом.

Апеляційна інстанція на спростування доводів податкового органу зазначає, що ст. 1046 ЦК України дано визначення терміну позика та зазначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не передбачено договором або законом. Розмір і порядок отримання процентів встановлюються договором.

Виходячи з положень пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону, під терміном «фінансовий кредит»слід розуміти кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування

нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Аналіз зазачених вище правових норм дає підстави судовій колегії прийти до висновку, що оскільки кредитор «VALSTROM LIMITED»(Республіка Кіпр) є нерезидентом, має статус небанківської установи, кошти за договором позики були надані позивачу на певний строк під процент для цільового призначення та використання у власній господарській діяльності, то кошти, отримані останнім за зазначеним договором, підпадають під визначення «фінансовий кредит», в звязку з чим виникають боргові зобовязання, операції за якими відносяться до операцій особливого виду, оподаткування яких регулюється п. 7.9 ст. 7 Закону.

За приписами п. 7.9 ст. 7 Закону, зокрема, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно залучені платником податку у звязку з отриманням фінансових кредитів від інших осіб кредиторів (пп. 7.9.1), а також не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у звязку з поверненням основної суми кредиту іншим особам-кредиторам (пп. 7.9.2).

Таким чином, позивач правомірно не включив до валових доходів суму фінансового кредиту отриманого за зазначеним договором позики.

Згідно акту перевірки в періоді, що перевірявся, позивачем збудовано та введено в експлуатацію торгівельно-регіональний комплекс «Модуль», розташований за адресою: Київська обл., м. Буча, Нове шосе, 48 (акт готовності об'єкта до експлуатації від 26.02.2010 року №97), сертифікат відповідності від 27.02.2010р. № 00000097 засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пуского комплексу). Комплекс введено в експлуатацію в 2 кварталі 2010 року, амортизаційні відрахування нараховуються з 3 кварталу 2010 року. Для будівництва даного комплексу були залучені інвестиційні кошти від нерезидентів.

Отже, отримані за зазначеним договором кошти були використані позивачем для будівництва торгового комплексу «Модуль», тобто використані у власній господарській діяльності.

За змістом п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати -витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговим зобовязанням (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі витрати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 5.11. ст. 5 Закону визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що для віднесення до складу валових витрат сум сплачених платником податку коштів (здійснених витрат), платнику податку необхідно підтвердити здійснення ним таких витрат відповідними розрахунковими документами та не віднесення таких витрат до переліку видів витрат, які не включаються до складу валових витрат, передбачений п. 5.3. ст. 5 Закону. Оскільки, кошти отримані за борговим зобовязанням позивачем були використані у власній господарський діяльності то і витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговим зобов'язанням правомірно віднесено до складу валових витрат на підставі пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону .

За результатами фінансово-господарської діяльності підприємства в 1 кварталі 2010 року в рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток позивачем було відображено відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 57398966,00 грн..

Зважаючи на те, що апеляційна інстанція прийшла до аналогічного з судом першої інстанції висновку про правомірність не включення позивачем до складу валового доходу суми отриманого фінансового кредиту та віднесення до складу валових витрат витрати, повязані з виплатою і нарахуванням процентів за борговим зобовязанням, відтак сума від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2009 році була сформована позивачем відповідно до положень законодавства, тому від'ємне значення об'єкта оподаткування наступних податкових періодів, сформоване з врахуванням від'ємного значення 2009 року також правомірно задекларовано позивачем.

Крім того, не можливо не відмітити, що позивач включив до валових витрат суму балансової вартості проданої іноземної валюти (9100580 гривень) та витрати, пов'язані з оплатою послуг банку, пов'язаних з продажем іноземної валюти (16595 гривень) на загальну суму 9117175 грн. у травні 2010 року, відповідно до уточнюючого розрахунку, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та пояснюючої записки до декларації з податку на прибуток за 2008 рік з врахуванням уточнюючого розрахунку, як того вимагає чинне податкове законодавство.

За пп. 7.3.5 ч. 7.3 ст. 7 Закону у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

До валових витрат платників податку - суб'єктів валютного ринку відносяться також будь-які витрати, пов'язані з оплатою послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників податку (п. 7.3.7 ч. 7.3 ст. 7 Закону.

Відповідно до п. 5.2.7 ч. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Виключення становлять будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що зазначено в пп. 5.3.9 п. 5.3

Наведене вище свідчить, що позивач правомірно включив до валових витрат суму балансової вартості проданої іноземної валюти (9100580 грн.).

На підтвердження суми балансової вартості проданої іноземної валюти та витрат, пов'язаних з оплатою послуг банку, пов'язаних з продажем іноземної валюти позивачем надано виписки з банку від 26.02.2008 року, 28.02.2008 року, 28.05.2008 року, 18.07.2008 року, 25.07.2008 року. Крім того, уточнюючий розрахунок було прийнято відповідачем як податкову звітність, а, отже, позивач правомірно включив суму 9117175 гривень до валових витрат шляхом подання уточнюючого розрахунку у травні 2010 року.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2011 року № 0002922302/43546, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 57914755,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 19.03.2012 року № 0000282220/708, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 54258196,01 грн., з чим колегія суддів повністю погоджується. При цьому апеляційна інстанція виходить з наступного.

Податковий орган встановив, що позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року порушено ст. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ ПК України, а саме: неправомірно визначено рядок 06.6 декларації (від'ємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року.

Дана позиція податкової інспекції спростовується наступним.

П. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон) встановлено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 зазначеного вище Закону, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абз. 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З 01.04.2011 року набрав чинності розділ ІІІ ПК України, яким врегульовуються питання оподаткування податком на прибуток підприємств (п. 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України).

Згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року повинен здійснюватися відповідно до зазначених вище вимог п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону, якими було прямо передбачено включення до валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, без обмежень.

Пунктом 150.1 ст. 150 ПК України передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У відповідності з п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011р.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, згідно наведених законодавчих положень розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 році, включеного до складу валових витрат в І кварталі 2011 року, у розмірі, що не був врахований у складі валових витрат 2010 року. У разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення в повному обсязі підлягає включенню платником до витрат ІІ кварталу 2011 року та враховується ним в результатах наступних податкових періодів 2011 року (ІІ, ІІ і ІІІ кв., ІІ-IV кв.) у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Доводи ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо включення до витрат ІІ кварталу 2011р. від'ємного значення об'єкта оподаткування виключно за результатами 2011 року без врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року, апеляційною інстанцією не приймаються, оскільки такі доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень п. 150.1 ст. 150 і п. 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК і суперечать останнім.

До того ж, жодних обмежень щодо врахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками І кварталу 2011 року і відображеного в декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, ПК України не встановлено.

Слід зауважити, що при перегляді оскаржуваної постанови апеляційна інстанція врахувала лист Комітету ВРУ з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики №04-39/10-1052 від 18.10.2011 року, де зазначено: «… пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України не містить заборони на врахування, починаючи з другого кварталу 2011 року, збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже такі збитки повинні враховуватися у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення».

Не можливо не відмітити, що відповідно до наказу Державної податкової служби України №575 від 05.07.2012 року «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток»враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке утворилося станом на 1 січня 2011 року, при визначенні від'ємного значення об'єкту оподаткування за II - IV квартал 2011 року.

На підставі викладеного, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що відображення позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року в рядку 06.6 (відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (відємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або відємне значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року) є правомірним та таким, що відповідає визначеним законодавчим вимогам, відтак підстав для зменшення відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.07.2012 року по справі № К/9991/32014/12.

Колегія суддів знаходить правильним скасування судом першої інстанції податкового повідомлення-рішення від 07.10.2011 року № 0002932302/43545, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми ПДВ в розмірі 384840,00 грн., з огляду на слідуюче.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено завищення позивачем сум податкового кредиту на загальну суму 384840,00 грн. внаслідок начебто не підтвердження сум ПДВ податковими накладними.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що податкову накладну від 23.11.2007 року № 288 видану ПП «Каскад і Ко»видано із затримкою та встановлено, що позивач не звернувся до ПП «Каскад і Ко»в порядку пп. 7.4.5 п, 7.4 ст. 7 Закону з вимогою в наданні зазначеної накладної, на підставі чого, відповідач дійшов висновку про віднесення позивачем податкового кредиту витрат не підтверджених податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що акт за результатами перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодааства за період з 11.07.2006 року по 30.09.2008 року був складений 16.01.2009 року № 98/2305/34475254.

В свою чергу, позивачем в квітні 2009 року задекларовано в декларації з податку на додану вартість, відображено в реєстрі податкових накладних та віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 238571,83 грн. по податковій накладній від 23.11.2007 року № 288, виданої ПП «Каскад і Ко» (а.с.133).

Таким чином, позивач подав податкову накладну від 23.11.2007 року № 288 в межах строку давності, встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в межах 1095 днів).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат, що не підтверджені податковими накладними.

В даному випадку,оскільки сума податкового кредиту задекларованого позивачем в квітні 2009 року, підтверджена належним чином оформленою податковою накладною від 23.11.2007 року № 288, що була включена в реєстр накладних в межах строку давності визначеного чинним на той час законодавством, висновок відповідача про завищення позивачем відємного значення суми ПДВ в розмірі 238571,83 грн. не знайшов правового обґрунтування в ході розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем задекларовано в декларації з податку на додану вартість в вересні 2009, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 52807,25 грн. по податковим накладним, отриманих від МПП «Вектра», а саме: № 270 від 01.08.2008 року, № 286 від 12.08.2008 року, № 286.1 від 12.08.2008 року, № 368 від 30.09.2008 року, (а.с. 134-137).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлює, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Наявність належним чином виписаної податкової накладної є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, оскільки зазначені податкові накладні МПП «Вектора»є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», висновок відповідача про завищення позивачем відємного значення суми податку на додану вартість в сумі 52807,25 грн., а також твердження відповідача, що зазначені накладні мають однакові номери спростовується матеріалами справи.

Крім того, позивачем у листопаді 2008 року подано уточнюючий розрахунок № 122036 від 14.11.2008 року, яким позивач самостійно зменшив суму задекларованого податкового кредиту на 19500 грн., яка утворилася в результаті помилково двічі зареєстрованої податкової накладної щодо контрагента ТОВ «БМК». У травні 2010 року ТОВ «РТЦ «Ірпінь»подано уточнюючий розрахунок від 28.05.2010 року, яким самостійно зменшено суму задекларованого податкового кредиту на 1638,46 гривень по операціях щодо контрагента ТОВ «Апіс Плюс».

Таким чином, оскільки позивачем відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» самостійно зменшено суму податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків, у відповідача не було жодних підстав для повторного зменшення суми податкового кредиту, яка вже була зменшена ТОВ «РТЦ «Ірпінь»у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 27.08.2012 року.