Ухвала суду № 25794447, 28.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/8199/11 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будівельна компанія - 2005" до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року позивач -Приватне підприємство «Будівельна -компанія -2005» звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив скасувати податкові повідомлення -рішення від 19.07.2011 року № 000002682301, № 000002672301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Приватному підприємству «Будівельна компанія -2005»в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з виконання цегляних робіт, сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні виконаних робіт, наявність належним чином оформлених податкових накладних, актів прийому -передачі виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, виданих зареєстрованим на час їх виписки суб'єктом господарської діяльності - платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Приватне підприємство «Будівельна компанія - 2005»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 13.05.2005 року, ідентифікаційний код 33536305 та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва від 28.07.2005 року №100323134.

За результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Будівельна компанія -2005»(акт № 1767/23-2/33536305 від 12.07.2011 року) відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000002682301 від 19.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 176728 грн., у тому числі 153561 грн. основного платежу та 23167 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення № 000002672301 від 19.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 133867 грн., у тому числі 126937 грн. основного платежу та 6930 грн. штрафних санкцій.

Проведеною перевіркою встановлено взаємовідносини з ТОВ «ГРОСС» відповідно до укладеного договору від 26.07.2010 року № 12 на виконання цегляних робіт на загальну суму 150000 грн., у тому числі ПДВ 25000 грн. та додаткової угоди №1 до договору №12 від 27.07.2010 року на виконання цегляних робіт по будівництву пташників в кількості 10 шт. вартістю 240000 грн. за 1 пташник, в тому числі ПДВ 40000 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що відповідачем отримано від ДПІ у Вишгородському районі Київської області акт від 28.03.2011 року № 742/15-2/30729660 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ГРОСС»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання ТОВ «ГРОСС»за грудень 2010 року та січень 2011 року, в якому задокументовано порушення ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, встановлено відсутність необхідних умов для ведення фінансово-господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому угоди є нікчемними.

Як наслідок ПП «Будівельна компанія -2005» завищено валових витрат зі сплати податку з прибутку підприємств на суму 747750 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року 443250 грн. та за 1 квартал 2011 року 304500 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року на суму 240000 грн. та податку на прибуток на суму 126937 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на 27716 грн. та за 1 квартал 2011 року на 99221 грн.

Позивачем подано уточнюючий розрахунок, яким самостійно виправлено помилки в декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік на суму 304411 грн. та 27972 грн. Згідно акту перевірки, дане уточнення не призвело до нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до висновку акту, відповідачем виявлено порушення:

- п.п 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 153561 грн. в т.ч. травень 2010 р. -4011 грн., грудень 2010 р -88650 грн., січень 2011 р. -60900 грн.

- п. 5.1 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 1 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 року №1957-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011р. на суму 240000 грн. та податок на прибуток всього на суму 126 937 грн. в т.ч. за 4 квартал 2010 року на 27716 грн. та за 1 квартал 2011 року на 99221 грн.

На підставі акту перевірки від 12.07.2011 р. відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 000002682301 від 19.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 176728 грн., у тому числі 153561 грн. основного платежу та 23167 грн. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення № 000002672301 від 19.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 133867 грн., у тому числі 126937 грн. основного платежу та 6930 грн. штрафних санкцій.

Щодо нікчемності правочинів, вчинених Приватним підприємством «Будівельна компанія - 2005»та його контрагентом та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів та фактичних обставин справи позивачем підтверджено реальне здійснення господарської операції між останнім та його контрагентом -ТОВ «ГРОСС».

Так, відповідно до п.1 договору № 12 від 26.07.2010 року підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати власними чи залученими силами цегляні роботу на об'єктах замовниках, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити роботу по перевезенню грунту на будівництво бригади з вирощування курчат бройлерів № 10 на території Гордіївської сільської ради.

З метою виконання вищевказаного договору, між контрагентами було укладено додаткову угоду №1 до договору №12 про виконання цегляних робіт, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року від 31 грудня 2010 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2011 року від 31 січня 2011 року, акт виконаних робіт за грудень 2010 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року тощо.

Матеріали справи також містять належним чином засвідчені копії податкових накладних № 2212011 від 22.12.2010 року, № 3112004 від 31.12.2010 року, № 57 від 31.01.2011 року.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо виконання цегляних робіт. Достовірність відомостей у цих документах не спростована податковим органом.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено тих фактів, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договорів купівлі зерна соняшника, пшениці та кукурудзи з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не можє розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як було встановлено в суді першої інстанції, на момент вчинення відповідної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії АЕ № 619725, довідкою ЄДРПОУ АБ № 247793, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100269706, ліцензією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (зерна сої) та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення -рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

Окрім того, матеріали справи містять довідку щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Будівельна компанія -2005», складену ДПІ у Вишгородському районі, згідно висновку якої встановлено, що звіркою з ТОВ «ГРОСС»документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Будівельна компанія -2005», їх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПП «Будівельна компанія -2005».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.