Ухвала суду № 25792856, 28.08.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2847/12

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Кулік Сергій Степанович, Письменська Ірина Іванівни,

Вдовиченко Марія Іванівна

відповідач (апелянт) : Лучинський Павло Васильович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гайтер" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайтер" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000832310 від 07.06.2012 року, № 0000842310 від 07.06.2012 року, № 0001202340 від 07.06.2012 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гайтер" задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000832310 від 07.06.2012 року, № 0000842310 від 07.06.2012 року, № 0001202340 від 07.06.2012 року

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 23.04.2012 року по 16.05 2012 року працівниками Вінницької ОДПІ Вінницької обласної ДПС (надалі - Вінницька ОДПІ) було проведено планову виїзну перевірку TOB "Гайтер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2011року.

За результатами цієї перевірки було складено акт перевірки від 23.05.2012 року № 883/2201/13310386 (надалі - Акт перевірки). 07.06.2012 року Вінницькою ОДПІ на підставі акту перевірки від 23.05.2012 року № 883/2201/13310386 винесені податкові повідомлення - рішення за №0000832310, №0000842310 та №0001202340.

Податкове повідомлення - рішення №0000832310 від 07.06.2012 року, форма "Р", яким Вінницькою ОДПІ встановлено порушення товариством п.1.32 ст.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) та збільшено суму грошового зобов'язання TOB «Гайтер»за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 254814,00 грн. в т.ч. за основним платежем -203851,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -50963,00 грн.

Податкове повідомлення - рішення №0000842310 від 07.06.2012 року, форма "Р", яким Вінницькою ОДПІ встановлено порушення товариством п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість" і збільшено суму грошового зобов'язання TOB "Гайтер" за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на 203851,00 грн. в т.ч. за основним платежем -163080,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -40771,00 грн.

Податкове повідомлення - рішення №0001202340 від 07.06.2012 року, форма "С", яким Вінницькою ОДПІ встановлено порушення товариством п. 2.6, п. 2.8, п.2.9, п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 44946,50 грн.

Задовольняючи вищевказаний адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході розгляду справи відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а обставини, що були підставою для їх прийняття спростовані матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Здійснення господарських операцій між TOB "Гайтер" з контрагентами ПП "Сторакс" та TOB "Ітел-Ком" підтверджується видатковими накладними на передачу товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця, податковими накладними, платіжними дорученнями TOB "Гайтер" на оплату постачальникам отриманих товарно-матеріальних цінностей. Перевіркою не встановлено порушень щодо оприбуткування на склад TOB "Гайтер" та реалізації покупцям товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП "Сторакс" та TOB "Ітел-Ком" в 3,4 кварталах 2010 року за договором поставки № 01/06-2-Т і накладною № 32 від 11.10.2010 року відповідно. Отже, подальша реалізація товарів придбаних у ПП "Компанія Сторакс" та TOB "Ітел-Ком" податковим органом не заперечується.

Що стосується транспортування, яке здійснювалось власним транспортним засобом позивача (замовника), та зазначення податковим органом про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та неналежно заповнених подорожніх листів суд зважає на наступне. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить лише про відсутність права віднесення на валові витрати, вартість витрат які пов'язані з доставкою товару.

Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Відсутність документів або неналежне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Закон України "Про податок на додану вартість" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Стосовно висновків податкового органу щодо нікчемності господарських операцій колегія суддів вважає за потрібне вказати на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року №7319, яким роз'яснено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011р., в якому зазначено, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0001202340 від 07.06.2012 року, колегія суддів вважає за потрібне відмітити наступне.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 (далі - Положення № 637) встановлено, що оприбуткування готівки це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (надалі РРО) або використанням розрахункових книжок (надалі PK) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних PK).

З викладених норм вбачається, що у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки буде вважатися її відображення у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО. Під час проведення перевірки виявлено відсутність у КОРО записів за 30.06.2009 року про отримання 5800,00 грн. та за 08.12.2009 року про отримання 372,00 грн.

Перевіркою встановлено, що виручка за 30.06.2009 року в сумі 5800,00 грн. та за 08.12.2009 року в сумі 372,00 грн. була проведена TOB "Гайтер" через РРО, зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку, відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (надалі - Закон № 265/95-ВР), що підтверджується фіскальними звітними чеками № 1191 від 30.06.2009.року (т.1 а.с.217) та № 1350 від 08.12.2009 року на відповідні суми, які додані до матеріалів перевірки та зазначаються в висновках Акту перевірки.

Вилучена на вказану суму виручка із РРО 30.06.2009 року та 08.12.2009 року оприбуткована в касі TOB "Гайтер" на підставі прибуткових касових ордерів №1024 від 30.06.2009 року та №1658 за 08.12.2009 року і своєчасно включена до бази оподаткування за відповідні періоди.

Таким чином, виручка за 30.06.2009р. в сумі 5800,00 грн. та за 08.12.2009р. в сумі 372,00 грн. 02.08.2010р. була внесена TOB "Гайтер" до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення її в фіскальній пам'яті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків. Відсутність запису про готівкові надходження за 30.06.2009р. в сумі 5800,00 грн. та за 08.12.2009р. в сумі 372,00 грн. у КОРО, при фактичному оприбуткуванні зазначеної суми, свідчить про порушення порядку ведення КОРО, а не про неналежний облік надходження коштів за вказаний день.

Разом з тим, відповідно ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зазначена норма статті 250 Господарського кодексу України була чинна на час вчинення порушення касової дисципліни TOB "Гайтер", тобто застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання було обмежене у часі.

Зміст такого обмеження полягав у неможливості застосування санкцій у будь-якому разі до суб'єкта господарювання по спливу річного строку з дня вчинення ним порушення.

Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" внесено зміни до ст. 250 ГК України, шляхом доповнення ч.2, відповідно до якої дія статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких передбачені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Таким чином, частина 2 ст. 250 Господарського Кодексу України може застосовуватися лише до тих порушень, які вчинені суб'єктом господарювання саме з 01.01.2011 року.

Отже, суб'єкт владних повноважень при застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення, які були вчинені до 01.01.2011 та були виявлені після цього терміну, повинен застосовувати адміністративно-господарські санкції з урахуванням положень ст.250 ГК України в редакції станом до 01.01.2011 року, а саме застосовувати санкції не пізніше року з дня їх вчинення. Оскільки порушення касової дисципліни за наслідком оформлення видаткового касового ордеру № 54 було 02.02.2010 р., то граничний термін застосування санкцій за таке порушення , згідно законодавства, закінчився 02.02.2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000832310 від 07.06.2012 року, № 0000842310 від 07.06.2012 року, № 0001202340 від 07.06.2012 року, є такими, що суперечить законодавству, тому їх необхідно визнати неправомірними та скасувати

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.