Ухвала суду № 25792852, 28.08.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2364/12

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Миколенко Руслан Леонідович

відповідач (апелянт) : Бистрицька Діана Олексіївна, Федосьєв Віталій Володимирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Козятинської ОДПІ № 837 від 30.11.2011 року та направлення на проведення перевірки № 291 від 30.11.2011 року старшим державним податковим інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Козятинської ОДПІ згідно п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 N1238 відповідно до п.п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2254457,0 грн., у тому числі за вересень 2011 року у розмірі 1293889 грн.., за жовтень 2011року у розмірі 960568 грн., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок платника відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками перевірки було складено акт №126/23/30574526 від 27.12.2011 року, яким встановлено порушення позивачем п.п.14.1.18 ст.14, п.п. 200.1, 200.3, 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень жовтень 2011 року на суму 708 700 грн., в тому числі за вересень 2011 року - 244989 грн., за жовтень 2011 року - 463711 грн. Також даним актом встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 19 ст.2, ч. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України.

На підставі зазначених висновків, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0000052301 від 19.01.2012 року на суму 220885 грн. та №0000072301 від 19.01.2012 року на суму 463711 грн. та штрафні санкції на суму 345350 грн.

Задовольняючи вищевказаний адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган під час перевірки та визначення податкових зобов'язань ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" вийшов за межі повноважень та діяв не у спосіб, що передбачений законодавством України, а позовні вимоги є обґрунтованими, а тому суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В матеріалах справи міститься договір постачання природного газу № 07/10-23/03 від 26 серпня 2010 року, укладений між постачальником (ТОВ "Газторг УкраїнА") та покупцем (ТОВ "Глуховецький каоліновий завод"), відповідно до якого постачальник зобов'язаний протягом 2010 року поставляти покупцю природний газ, а покупець - приймати та оплачувати його в порядку, визначеному договором.

Факт поставки товару підтверджується, документами про його оплату та передачу, а саме:

- платіжне доручення №2972 від 13.10.2011 року на суму 25 000 грн.;

- платіжне доручення №3028 від 25.10.2011 року на суму 213956,80 грн.;

- платіжне доручення №3032 від 25.10.2011 року на суму 12500 грн.;

- платіжне доручення №3052 від 25.10.2011 року на суму 200 000 грн.;

- платіжне доручення №2631 від 16.09.2011 року на суму 592122,24 грн.;

- платіжне доручення №2609 від 14.09.2011 року на суму 20000 грн.;

- платіжне доручення №2374 від 23.08.2011 року на суму 484800,08 грн.;

- платіжне доручення №2376 від 23.08.2011 року на суму 16375 грн.;

- платіжне доручення №2391 від 26.08.2011 року на суму 296061,12 грн.;

- платіжне доручення №2393 від 26.08.2011 року на суму 10000 грн.;

- акт прийому передачі вартісних показників №0000000697 від 31.10.2011 року;

- акт прийому передачі вартісних показників №0000000696 від 31.10.2011 року;

- акт подачі-прийому та реалізації газу б/н від 31.10.2011 року;

- податкова накладна №11 від 11.10.2011 року;

- податкова накладна №30 від 31.10.2011 року.

Позивач відобразив операції з поставки товарів у бухгалтерському та податковому обліку. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справ деклараціями з ПДВ позивача.

Стосовно висновків податкового органу щодо нікчемності господарських операцій колегія суддів вважає за необхідне вказати на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року №7319, яким роз'яснено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011р., в якому зазначено, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Крім того, у Постанові Пленуму Верховного Суду України та Президії Ради суддів України№7 від 03.04.2009 року "Про стан здійснення судочинства адміністративними судами" звертається увага на те, що згідно з практикою Верховного суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності або іншої економічної діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкові повідомлення - рішення відповідача №0000052301 від 19.01.2012 року, №0000262301 від 23.03.2012 року, №0000302301 від 23.03.2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, є такими, що суперечать законодавству, тому їх необхідно визнати неправомірними та скасувати

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.