Ухвала суду № 25792001, 21.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 р.Справа № 1570/790/2012

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріКапустинська А.М.

за участю сторін: ДПІ Трусов А.С. (довіреність)ТОВ „Агро-Трейд-Юг"Корміч С.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Трейд-Юг" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Трейд-Юг", звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 28.12.2011р. № 0000282334.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року та винести нову постанову, якою в задоволені позовних вимог позивачу відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, відповідач посилається, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 02.12.2011 р. на підставі рішення керівника ДПІ у Київському районі м. Одеси, оформленого наказом від 02.12.2011 року №1055-п, та відповідно п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.78.1, ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України посадовою особою ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агро-Трейд-Юг»з питань правових відносин з ТОВ «Холодильник»за період червень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №3515/23-34/32478599/72 від 02.12.2011р. «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Трейд-Юг», код за ЄДРПОУ 32478599 з питань правових відносин з ТОВ «Холодильник», код за ЄДРПОУ 36678564 за період червень 2011 року».

В висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 185, 188, 200 Податкового Кодексу України. Дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Холодильник»; та встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що привело до заниження ТОВ «Агро-Трейд-Юг», суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість, в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 352 692,54грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки ТОВ «Агро-Трейд-Юг»направило на адресу ДПІ у Київському районі м. Одеси заперечення на акт перевірки (вих. №203 від 21.12.2011р., вхід. №10489/10 від 21.12.2011р.), які листом вих. №32711/10/23-303 від 28.12.2011р. були залишені без розгляду у зв'язку з пропуском строку їх подання.

На підставі акту перевірки № 3515/23-34/32478599/72 від 02.12.2011р. ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011р. №0000282334 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 352693,54 грн. - за основним платежем, на 1 грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.79.1 тап.79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документарної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З пп.75.1.2 п.75.1 ст. ПК України вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про заниження податку на додану вартість в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 352692,54грн. за червень 2011р. слугувало наступне. Листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.11.2011 №46189/7/23-910 надіслано акт від 25.11.2011 р. за №1519/23-9/36678564 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Холодильник», код ЄДРПОУ 36678564 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.09.2009 року по 30.09.2011 року». У вказаному акті зазначено, що в ході проведених заходів по встановленню фактичного місцезнаходження директора, головного бухгалтера та засновника гр. ОСОБА_7 (Російська Федерація) отримано відповідь, що згідно інформації системи «Аркан»гр. ОСОБА_7 не перетинав державного кордону України з 01.01.2007р. по 10.09.2011р. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інформація про загальну чисельність працюючих на ТОВ «Холодильник». Згідно податкової звітності у ТОВ «Холодильник» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

З вказаного відповідачем зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Холодильник»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності цією юридичною особою, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Холодильник»та контрагентами постачальниками, покупцями є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами та не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Відповідачем в акті перевірки зазначається, що у ТОВ «Холодильник»відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.188 ПК України. Операції ТОВ «Холодильник»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Холодильник»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Холодильник»до підприємств-покупців.

В акті перевірки позивача зазначається, що операції з поставки товару на адресу ТОВ «Агро-Трейд-Юг»здійснювались ТОВ «Холодильник»з метою наданням податкової вигоди третіх осіб. Також в акті перевірки вказано, що товари не мають підтвердження використання у власній господарській діяльності при відсутності складських приміщень або угод відповідального зберігання. При ненаданні документів бухгалтерського обліку та інших документів які б підтверджували фактичне використання у власній господарській діяльності вказаних послуг, розрахункові документи (податкові накладні) не можуть бути доказами проведення господарських операцій, які в даному випадку є безтоварними.

На думку перевіряючого, ТОВ «Агро-Трейд-Юг»діяло без належної обачності і йому мало бути відомо як покупцю фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «Холодильник», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались.

З використаних у ході перевірки ТОВ «Агро-Трейд-Юг»даних перевірки ТОВ «Холодильник», вбачається, що останнє подало податкову декларацію з ПДВ за червень 2011р., в якій відображено податкові зобов'язання у сумі 3250грн.; в подальшому проведено коригування податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на суму 13714455,88грн.; при цьому згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України задекларовано податкові зобов'язання по сплаті ПДВ по покупцю ТОВ «Агро-Трейд-Юг»на суму 352692,54грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відносини між ТОВ «Агро-Трейд-Юг»та ТОВ «Холодильни껴рунтувались на укладеному договорі поставки №23/051 від 23.05.2011р., на поставку засобів захисту рослин на загальну суму 1766666,67грн., у т.ч. ПДВ -353333,33грн. Асортимент (номенклатура) товару визначається в накладних (або специфікаціях). Асортимент, кількість та ціна товару визначені у підписаних сторонами договору специфікаціях (додатки 1-7 до договору №23/051 від 23.05.2011р.).

Також на придбаний позивачем товар у матеріалах справи наявні відповідні сертифікати якості.

Відповідно до умов договору ТОВ «Холодильник»поставлено позивачу засоби захисту рослин згідно видаткових накладних: №150106 від 01.06.2011р., №40206 від 02.06.2011, №30206 від 02.06.2011р., №60906 від 09.06.2011р., №71006 від 10.06.2011р., №61406 14.06.2011р., №51706 від 17.06.2011р., №61706 від 17.06.2011р., №71706 від 17.06.2011р.

ТОВ «Холодильник»були виписані податкові накладні №150106 від 01.06.2011р.. №40206 від 02.06.2011р.. №30206 від 02.06.2011р.. №60906 від 09.06.2011р.. №71006 від 10.06.2011р.. №61406 від 14.06.2011р., №51706 від 17.06.2011р., №61706 від 17.06.2011р.. №71706 від 17.06.2011р. на загальну суму 2116155,22грн., у т.ч. ПДВ - 352692,54грн. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними було віднесено ТОВ «Агро-Трейд-Юг»до податкового кредиту за червень 2011р. На час виписки цих податкових накладних ТОВ «Холодильник»було зареєстроване у якості платника ПДВ.

Відповідно до ст.22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

Згідно ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається; дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ТОВ «Холодильник»згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної: б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг: є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 2, 5, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку. Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Будь-яких зауважень стосовно статусу ТОВ «Холодильник»як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься. Дані акту перевірки ТОВ «Холодильник»також свідчать, що зауважень стосовно права останнього у червні 2011р. виписувати податкові накладні ДПІ у Печерському районі м. Києва не зроблено.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не спростовано у встановленому законом порядку реальність спірних господарських операцій (їх товарність), не встановлено порушень в оформлення первинних документів, складених на виконання умов договорів з контрагентом, єдиною підставою встановлення їх фіктивності слугували дані акту перевірки контр позивача, оціночні судження та припущення стосовно можливості здійснення контрагентом господарських операцій у відповідних обсягах, тощо.

Тобто, негативні наслідки для ТОВ «Агро-Трейд-Юг»у вигляді донарахування податкових зобов'язань з ПДВ (зменшення податкового кредиту) мали місце як результат прийняття до уваги при перевірці виключно відомостей акту перевірки контрагента, а також необґрунтованого висновку про непідтвердженість факту передачі товару.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час укладення угоди між ТОВ «Агро-Трейд-Юг»та його контрагентом ТОВ «Холодильник»та її виконання були дотримані викладені вище вимоги чинного законодавства, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Вказуючи на непідтвердженість факту передачі товару від підприємства-постачальника, ДПІ в акті перевірки ТОВ «Агро-Трейд-Юг»не вказує, на якій підставі нею не визнані видаткові накладні, засвідчені підписами та печатками сторін договору, як докази передачі товару, за якими ознаками видаткові накладені не відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки договір №23/051 укладений в належній формі, сторонами досягнута згода щодо істотних умов, в матеріалах справи наявні докази його фактичного виконання, то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивним доки фіктивність угоди не буде встановлена в судовому порядку, позаяк фіктивна угода є оспорюваною, а не нікчемною. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договору, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Судом встановлено, що укладений між ТОВ «Агро-Трейд-Юг»та ТОВ «Холодильник»договір не є недійсним в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про його визнання недійсним, реальність господарських операцій за цим договором підтверджується первинними документами в матеріалах справи, зворотне відповідачем не доведено.

Поряд з цим, ТОВ «Агро-Трейд-Юг»надані належні та допустимі докази стосовно придбання товару у ТОВ «Холодильник»з метою його подальшого використання в оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності, а саме:

- видаткові накладні на передачу позивачем хімічних засобів захисту рослин ПП «Агросоюз-2000»;

- виписаними позивачем на адресу ПП «Агросоюз -2000»податковими накладними;

- довіреностями на одержання уповноваженими особами ПП «Агросоюз -2000»товар) від ТОВ «Агро-Трейд-Юг»;

- товарно-транспортними накладними на перевезення товару з договором №2802У на надання комплексу послуг з перевезення вантажу та актами виконаних робіт, тощо.

Таким чином, позивачем доведено правомірність включення сум ПДВ по господарським відносинам з ТОВ «Холодильник»до складу податкового кредиту у червні 2011р. у розумінні положень ст.ст.14,198 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на відсутність складських приміщень спростовуються наданим позивачем договором суборенди від 01.04.2011р. №01/04СО з актом приймання-передачі від 01.04.2011р. та суперечать безпосередньо змісту п.2.9 акту перевірки ТОВ «Агро-Трейд-Юг від 02.12.2011р.

Не є аргументом на користь ДПІ і твердження стосовно того, що директор ТОВ «Холодильник»протягом певного періоду часу не перетинав державний кордон України, тим більше, що джерело одержання цих відомостей та їх підставність відповідачем не обґрунтовані.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Трейд-Юг" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 28.12.2011р. № 0000282334, належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги один в один дублюють заперечення на адміністративний позов від 05.03.2021 року (а.с. 62), були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по справі № 1570/790/2012, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Трейд-Юг" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі -22 серпня 2012 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль