Рішення № 25790974, 20.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2012 р.Справа № 5023/478/12 вх. № 478/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Компанія "Надежда", смт. Машівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив - Оіл", м. Харків

про стягнення 1029638,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Компанія "Надежда", смт Машівка, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив - Оіл", м. Харків, 682859,41 грн. основного боргу, 170714,85 грн. штрафу, 42583,36 грн. пені, 133480,83 грн. 26% річних, 20592,80 грн. судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 59/Г від 01.01.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28 лютого 2012 року.

27 лютого 2012 року відповідач надав до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

28 лютого 2012 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 лютого 2012 року було відкладено розгляд справи на 12 березня 2012 року.

12 березня 2012 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 березня 2012 року було відкладено розгляд справи на 26 березня 2012 року.

23 березня 2012 року представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 682859,41 грн. основного боргу, 170714,85 грн. штрафу, 42129,16 грн. пені, 133480,83 грн. 26% річних, 20592,80 грн. судового збору.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

23 березня 2012 року позивач надав суду клопотання, в якому просив продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд справи на інший день.

23 березня 2012 року відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд розглянути клопотання в судовому засіданні без участі його представника та зобов"язати позивача надати до суду для огляду і дослідження в судовому засіданні оригінали документів: додаткову угоду № 415 від 19.01.2011 року та видаткову накладну № 415 від 19.01.2011 року; додаткову угоду № 529 від 24.01.2011 року та видаткову накладну № 529 від 24.01.2011 року; додаткову угоду № 648 від 28.01.2011 року та видаткову накладну № 648 від 28.01.2011 року; додаткову угоду № 593 від 26.01.2011 року та видаткову накладну № 593 від 26.01.2011 року; додаткову угоду № 1172 від 04.02.2011 року та видаткову накладну № 1172 від 04.02.2011 року; додаткову угоду № 1160 від 02.02.2011 року та видаткову накладну № 1160 від 02.02.2011 року; додаткову угоду № 4415 від 15.03.2011 року та видаткову накладну № 4415 від 15.03.2011 року; додаткову угоду № 4 від 10.03.2011 року та видаткову накладну № 4 від 10.03.2011 року; додаткову угоду № 3180 від 01.03.2011 року та видаткову накладну № 3180 від 01.03.2011 року; додаткову угоду № 2741 від 25.02.2011 року та видаткову накладну № 2745 від 25.02.2011 року; додаткову угоду № 2493 від 22.02.2011 року та видаткову накладну № 2493 від 22.02.2011 року; додаткову угоду № 2400 від 19.02.2011 року та видаткову накладну № 2400 від 19.02.2011 року; додаткову угоду № 2398 від 18.02.2011 року та видаткову накладну № 2398 від 18.02.2011 року; додаткову угоду № 1756 від 15.02.2011 року та видаткову накладну № 1756 від 15.02.2011 року; додаткову угоду № 1264 від 07.02.2011 року та видаткову накладну № 1264 від 07.02.2011 року; додаткову угоду № 1448 від 11.02.2011 року та видаткову накладну № 1448 від 11.02.2011 року; додаткову угоду № 1163 від 03.02.2011 року та видаткову накладну № 1163 від 03.02.2011 року; додаткову угоду № 732 від 01.02.2011 року та видаткову накладну № 732 від 01.02.2011 року; додаткову угоду № 731 від 31.01.2011 року та видаткову накладну № 731 від 19.01.2011 року; додаткову угоду № 525 від 21.01.2011 року та видаткову накладну № 525 від 21.01.2011 року; додаткову угоду № 10068 від 16.06.2011 року та видаткову накладну № 10068 від 16.06.2011 року; претензію від 01.11.2011 року за № 2641, докази направлення претензії та отримання її відповідачем; вимогу про сплату заборгованості за № 2640 від 01.11.2011 року, докази направлення вимоги та отримання її відповідачем; повідомлення щодо прийняття рішення позивачем про реорганізацію та про зміну банківських реквізитів, поштової, юридичної адреси тощо, докази направлення повідомлення та отримання його відповідачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 березня 2012 року було відкладено розгляд справи на 02 квітня 2012 року.

В судовому засіданні 02 квітня 2012 року було оголошено перерву до 09 квітня 2012 року.

09 квітня 2012 року позивач надав пояснення, в яких зазначив, що посилання відповідача на додаткову угоду № 10068 від 16.06.2011 р. є безпідставними, оскільки позовні вимоги за вказаною додатковою угодою не пред"являлись.

11 квітня 2012 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд призначити по справі судову експертизу документів та надав коло питань, які вважає за необхідне покласти на вирішення експерта.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 квітня 2012 року по справі № 5023/478/12 було зупинено провадження у справі та призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Н. С. Бокаріуса.

15 травня 2012 р. з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. Бокаріуса надійшов лист № 2/1213 від 08.05.2012 р., в якому зазначено про те, що матеріали справи оформлені з порушенням п. 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і судових досліджень", а саме відсутні: ухвала від 12.04.2012 р.; відомості про документи, які підлягають дослідженню (оригінали); відомості про порівняльний матеріал (оригінали), що виключає можливість проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 травня 2012 р. було поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 травня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 травня 2012 р. було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. Н. С. Бокаріуса.

18 липня 2012 р. та 15 серпня 2012 року від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. Н. С. Бокаріуса надійшли листи № 4842 від 12.07.2012 р. та № 4841/6121, в яких зазначено про те, що ухвала суду в частині оплати вартості експертизи відповідачем не виконана, до теперішнього часу гроші не надійшли, у зв"язку з чим судова почеркознавча експертиза № 4842 та судово - технічна експертиза зняті з провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2012 р. було поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 серпня 2012 року.

20 серпня 2012 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 90%, враховуючи такі обставини: даний випадок є винятковим, застосування штрафних санкцій у розмірах, нарахованих позивачем, у позовній заяві є надмірно великими, порушення договірного зобов"язання не завдало збитків позивачу та позивачем не надано доказів настання негативних наслідків від прострочення виконання відповідачем зобов"язання, що свідчить про невідповідність розміру пені та штрафу ......

Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01 січня 2010 року між Приватним підприємством "Компанія "Надежда", смт Машівка, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив - Оіл", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 59/Г, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався у відповідності з замовленнями передавати партіями у власність відповідачу скраплений вуглеводневий газ марки СПБТ ДСТУ 4047-2001, а відповідач, в свою чергу, приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього. Пунктом 1.2 договору передбачено, що кількість, асортимент, умови постачання, ціна товару та умови оплати вказуються в додаткових угодах, які є невід"ємними частинами договору. Пунктом 2.7 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється на підставі рахунку не пізніше 2-х банківських днів після отримання товару. Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за договором. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Пунктом 8.2 договору передбачено, якщо за 5 днів до закінчення строку дії договору, жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати даний договір, то він вважається пролонгованим на тих же умовах до 01.06.2011 р.

Також сторони уклали до вказаного договору додаткові угоди № № 415 від 19.01.2011 року, 529 від 24.01.2011 року, 648 від 28.01.2011 року, 593 від 26.01.2011 року, 1172 від 04.02.2011 року, 1160 від 02.02.2011 року, 4415 від 15.03.2011 року , 4 від 10.03.2011 року , 3180 від 01.03.2011 року , 2741 від 25.02.2011 року , 2493 від 22.02.2011 року , 2400 від 19.02.2011 року , 2398 від 18.02.2011 року , 1756 від 15.02.2011 року , 1264 від 07.02.2011 року, 1448 від 11.02.2011 року, 1163 від 03.02.2011 року, 732 від 01.02.2011 року, 731 від 31.01.2011 року, 525 від 21.01.2011 року.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 841946,41 грн., що підтверджується видатковими накладними № 415 від 19.01.2011 року; № 529 від 24.01.2011 року; № 648 від 28.01.2011 року; № 593 від 26.01.2011 року; № 1172 від 04.02.2011 року; № 1160 від 02.02.2011 року; № 4415 від 15.03.2011 року; № 4 від 10.03.2011 року; 3180 від 01.03.2011 року; № 2745 від 25.02.2011 року; 2493 від 22.02.2011 року; № 2400 від 19.02.2011 року; № 2398 від 18.02.2011 року; № 1756 від 15.02.2011 року; № 1264 від 07.02.2011 року; № 1448 від 11.02.2011 року; № 1163 від 03.02.2011 року; № 732 від 01.02.2011 року; № 731 від 19.01.2011 року; № 525 від 21.01.2011 року; № 10068 від 16.06.2011 року, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей № 3 від 01.03.2011 р., від 01.02.2011 р., від 01.01.2011 р., які видані на отримання цінностей від Приватного підприємства "Компанія "Надежда", смт. Машівка.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте розрахувався за нього частково на суму 159087 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 2641 від 01.11.2011 р. та з вимогою № 2640 від 01.11.2011 р. про погашення заборгованості у сумі 682859,41 грн. основного боргу та 170714,85 грн. штрафу, що підтверджується поштовим повідомленням.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Також сторони уклали між собою акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 11.02.2012 р. перед позивачем складає 682859,41 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 682859,41 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 682859,41 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору, позивач має право стягнути з відповідача 26 % річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 26 % річних у сумі 133480,83 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 170714,85 грн. штрафу та 42583,36 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов"язання.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись те, що даний випадок є винятковим, застосування штрафних санкцій у розмірах, нарахованих позивачем, у позовній заяві є надмірно великими, порушення договірного зобов"язання не завдало збитків позивачу, та позивачем не надано доказів настання негативних наслідків від прострочення виконання відповідачем зобов"язання, що свідчить про невідповідність розміру пені та штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи те, що матеріали справи підтверджують часткову оплату відповідачем вартості товару до подання позову до суду у розмірі 159087 грн., враховуючи те, що даний випадок є винятковим та застосування штрафних санкцій у розмірах, нарахованих позивачем у позовній заяві, є надмірно великими, а також те, що порушення договірного зобов"язання не завдало збитків позивачу і позивачем не надано доказів настання негативних наслідків від прострочення виконання відповідачем зобов"язання, суд об"єктивно оцінивши платоспроможність відповідача дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача, зменшення суми штрафу та пені до 10% від вказаних сум та стягнути їх з відповідача у розмірі - 4212,91 грн. пені та 17071,48 грн. штрафу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають частковому задоволенню у сумі 4212,91 грн. пені та 17071,48 грн. штрафу, в решті заявлених вимог у сумі 37916,25 грн. пені та 153643,37 грн. штрафу - відмовити.

Позивачем сплачено за подання вказаного позову 20592,80 грн. судового збору, проте під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 1029184,25 грн. заборгованості з урахуванням основного боргу, пені та штрафу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що судовий збір у розмірі 9,12 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 1452 від 27.01.2012 року до державного бюджету України, підлягає поверненню Приватному підприємству "Компанія "Надежда", смт. Машівка (22519085).

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив - Оіл" (61123, м. Харків, вул. Сумська, 126, літ. "5-А", код ЄДРПОУ 31436558, р/р № 2600782907 в Райффайзен Банк "Аваль", м. Київ, МФО 380805) на користь Приватного підприємства "Компанія "Надежда" (39400, Полтавська область, смт. Машівка, вул. Леніна, 130, р/р № 2600530397102 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро" у м. Дніпропетровськ, МФО 305749, код ЄДРПОУ 22519085) 682859,41 грн. основного боргу, 17071,48 грн. штрафу, 4212,91 грн. пені, 133480,83 грн. 26% річних, 20583,68 грн. судового збору.

В стягненні 37916,25 грн. пені та 153643,37 грн. штрафу відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути судовий збір у розмірі 9,12 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 1452 від 27.01.2012 року до державного бюджету України, Приватному підприємству "Компанія "Надежда", смт. Машівка (22519085).

Повне рішення складено 27.08.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.