Рішення № 25790918, 21.06.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2012 Справа № 18/580/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла", 38715, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Абазівка, вул. Гоголя, 15

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", 37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Будька, 47

про стягнення 668 641,28 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Дорошенко С.О., довіреність № б/н від 16.06.2010 р., Остраниця Н.М., довіреність № 1 від 19.01.2012 р.;

від відповідача: Савченко А.Г., довіреність № 9 від 25.05.2011 р..

Рішення приймається після оголошеної в порядку ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 19.06.2012 р. перерви до 21.06.2012 р. до 09 год. 30 хв. з метою надання можливості сторонам надати додаткові письмові докази та пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судовому засіданні.

21.06.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" 668 641,28 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.01.2012 р. Договору № Л-1/9 поставки молока натурального коров'ячого, з яких : 663 641,28 грн. основний борг, 433,91 грн. інфляційні нарахування за період з 15.02.2012 р. по 29.03.2012 р., 784,61 грн. 3% річних за період з 15.02.2012 р. по 29.03.2012 р., 4 022,00 грн. пеня за період з 15.02.2012 р. по 29.03.2012 р..

Позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог № 19/06-2 від 19.06.2012 р. (вх. № 8202д від 19.06.2012 р.), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 735 537,82 грн. основного боргу, 433,91 грн. інфляційних нарахувань за період з 15.02.2012 р. по 29.03.2012 р., 784,61 грн. 3% річних за період з 15.02.2012 р. по 29.03.2012 р., 4 022,00 грн. пені за період з 15.02.2012 р. по 29.03.2012 р..

Судом дана заява прийнята до розгляду як така, що не суперечить чинному процесуальному законодавству України.

Позивач надав суду заяву про часткове залишення позовних вимог без розгляду № 19/6-1 від 19.06.2012 р. (вх. № 8203д від 19.06.2012 р.) та вх. № 8323д від 21.06.2012 р., відповідно до яких просить суд в частині стягнення з відповідача 433,91 грн. інфляційних нарахувань, 784,61 грн. 3% річних та 4 022,00 грн. пені залишити без розгляду. В обґрунтування даної заяви позивач посилається на неможливість вірного визначення розміру штрафних санкцій.

Дана заява судом відхиляється як така, що суперечить чинному законодавству України за обґрунтуванням наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог вх. № 8323д від 21.06.2012 р., відповідно до якої зменшує заявлену до стягнення суму основного боргу та просить суд стягнути з відповідача 665 948,63 грн. основного боргу.

Суд приймає дану заяву до розгляду як таку, що не суперечить чинному процесуальному законодавству України. Спір розглядається в межах предмету позову в редакції прийнятої судом вищевказаної заяви про зменшення позовних вимог вх. № 8323д від 21.06.2012 р..

Відповідач надав суду клопотання № 973/3 від 28.05.2012 р. (вх. № 7144д від 29.05.2012 р.) про відкладення розгляду у даній справі з огляду на звернення останнього до Полтавської торгово-промислової палати з заявою про надання довідки про наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Суд відхиляє дане клопотання як неправомірне за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви (з урахуванням заяв про збільшення та про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву № 979/3 від 29.05.2012 р. (вх. № 7143д від 29.05.2012 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,

суд встановив:

01.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дукла" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (замовник) укладено Договір про постачання молока натурального коров'ячого № Л-1 (далі - договір поставки, а.с. 8-10), за умовами якого постачальник зобов'язувався систематично передавати у власність покупцю молочну сировину (молоко коров'яче, далі-товар), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити отриманий товар.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- предметом договору є натуральне коров'яче молоко. Якість та ціна товару вказується у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 та п. 1.3 Договору поставки);

- одиниця виміру кількості товару є кілограм. Поставка партії товару оформлюється спеціальною товарною накладною за формою 1-ТН (МС) (пп. 2.1.1 та пп. 2.1.2 Договору поставки);

- покупець зобов'язаний своєчасно здійснити оплату за поставлений товар. (п. 4.4 Договору поставки);

- ціна за товар може коригуватися за домовленістю сторін шляхом підписання додаткових угод (Додатку № 1 до цього Договору) в новій редакції. Ціни за Договором зазначені з урахуванням ПДВ , дотацій та інших виплат, як діючих так і тих, що можуть бути визначені новими Урядовими Постановами та Законами України. Оплата здійснюється у вигляді передплати на п'ять календарних днів до фактичної поставки товару в безготівковій формі (п. 5.2-5.4 Договору поставки);

- цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р. (п. 7.1 Договору поставки);

- за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки. Винятком є форс-мажорні обставини, щодо яких сторона, для якої вони настали, повідомила іншу сторону протягом 7 (семи) днів та надала довідки, видані Торгово-Промисловою палатою не пізніше 15 календарних днів від дати закінчення форс-мажорних обставин. В цьому випадку строк виконання зобов'язань відсувається відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини та їх наслідки (п. 8.1 Договору поставки).

17.01.2012 р. сторонами був підписаний та скріплений їх печатками Протокол погодження цін, який є Додатком № 1 до Договору поставки № Л-1 від 01.01.2012 р.. У даному протоколі сторони узгодили, зокрема, те, що з 17.01.2012 р. сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (вищий ґатунок) в перерахунку на базисний вміст жиру (3,4%) в розмірі 2, 75862 грн. (п. 1 Протоколу від 17.01.2012 р.).

01.02.2012 р. сторонами був підписаний та скріплений їх печатками Протокол погодження цін, який є Додатком № 1 до Договору поставки № Л-1 від 01.01.2012 р.. У даному протоколі сторони узгодили, зокрема, те, що з 01.02.2012 р. сторони встановлюють закупівельну ціну за 1 тону молока (вищий ґатунок) в перерахунку на базисний вміст жиру (3,4%) в розмірі 2857,14 грн. (п. 1 Протоколу від 01.02.2012 р.).

06.02.2012 р. сторонами був підписаний та скріплений їх печатками Протокол погодження цін, який є Додатком № 1 до Договору поставки № Л-1 від 01.01.2012 р.. У даному протоколі сторони узгодили, зокрема, те, що з 06.02.2012 р. сторони встановлюють закупівельну ціну за 1 тону молока (вищий ґатунок та перший ґатунок) в перерахунку на базисний вміст жиру (3,4%) в розмірі 2714,29 грн. (п. 1 Протоколу від 06.02.2012 р.).

08.02.2012 р. сторонами був підписаний та скріплений їх печатками Протокол погодження цін, який є Додатком № 1 до Договору поставки № Л-1 від 01.01.2012 р.. У даному протоколі сторони узгодили, зокрема, те, що з 08.02.2012 р. сторони встановлюють закупівельну ціну за 1 тону молока (вищий ґатунок та перший ґатунок) в перерахунку на базисний вміст жиру (3,4%) в розмірі 2 500,00 грн. (п. 1 Протоколу від 08.02.2012 р.).

14.02.2012 р. сторонами був підписаний та скріплений їх печатками Протокол погодження цін, який є Додатком № 1 до Договору поставки № Л-1 від 01.01.2012 р.. У даному протоколі сторони узгодили, зокрема, те, що з 14.02.2012 р. сторони встановлюють закупівельну ціну за 1 тону молока (вищий ґатунок та перший ґатунок) в перерахунку на базисний вміст жиру (3,4%) в розмірі 2 357,14 грн. (п. 1 Протоколу від 14.02.2012 р.).

Факт передачі постачальником та прийняття покупцем товару за період з 17.01.2012 по 31.03.2012 року включно в об'ємі 206 033 кг. (в перерахунку на молоко базисної жирності - 216 792 кг.) на загальну суму 785 980,00 грн. (з урахуванням ПДВ та дотації) підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформлених приймальних квитанцій № 125 від 31.01.2012 р., № 119 від 29.02.2012 р. та № 94 від 31.03.2012 р., а також належним чином оформленими спеціалізованими товарними (товарно-транспортними) накладними (оригінали вищезазначених накладних оглянуті судом у судовому засіданні та залучені до матеріалів справи).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленими довіреностями (типової форми № М-2) на отримання його представником (Архиповичем П.А.) від позивача товароматеріальних цінностей (молока коров'ячого).

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань по Договору поставки щодо проведення оплати за отриманий товар, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 176 від 29.03.2012 р. з вимогою протягом 3-х банківських днів оплати вартість отриманого товару у розмірі 735 537,82 грн.. Надсилання вищезазначеної претензії відповідачу підтверджується наявною у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист та копією чеку "Укрпошти" № 8362 від 30.03.2012 р..

За даними позивача в порушення умов Договору поставки відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманого ним товару в сумі 120 031,37 грн., заборгованість відповідача за отриманий товар складає 665 948,63 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 665 948,63 грн. основного боргу, що виник внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.01.2012 р. Договору № Л-1 поставки молока натурального коров'ячого, 433,91 грн. інфляційних нарахувань за період з 15.02.2012 р. по 29.03.2012 р., 784,61 грн. 3% річних за період з 15.02.2012 р. по 29.03.2012 р., 4 022,00 грн. пені за період з 15.02.2012 р. по 29.03.2012 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З аналізу умов Договору поставки вбачається, що сторони не узгодили строків поставки товару, що відповідно до п. 5.4 Договору поставки фактично унеможливлює визначення строку здійснення попередньої оплати за товар.

Посилання позивача на те, що 07.02.2012 р. ним було направлено відповідачу претензію з вимогою оплатити заборгованість за отриманий останнім товар, судом не приймається, оскільки останнє не підтверджується будь-якими доказами.

Як вже було зазначено у описовій частині даного рішення, 30.03.2012 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 176 від 29.03.2012 р. з вимогою протягом 3-х банківських днів оплати вартість отриманого товару у розмірі 735 537,82 грн.. Надсилання вищезазначеної претензії відповідачу підтверджується наявною у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист та копією чеку "Укрпошти" № 8362 від 30.03.2012 р.. Проте, вказаний позивачем у вищезазначеній претензії розмір заборгованості відповідача є невірним з огляду на період, у який відбувалась поставка товару на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки, та діючий розмір цін за вказаними вище підписаними між сторонами протоколами узгодження цін.

Проте, відповідно до висновків Верховного суду України за постановою від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10 вимога має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги постачальника, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом : як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. При цьому судом враховано також те, що з даним позовом позивач звернувся 02.04.2012 р., справа розглядалася протягом тривалого часу з урахуванням продовження строку розгляду даної справи в порядку п. 3 ст. 69 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за Договором поставки щодо здійснення ним поставки товару. Дана обставина відповідачем не спростовується. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар, заборгованість останнього складає 665 948,00 грн..

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 665 948,63 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 8.3 Договору поставки визначено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, період, за який позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні нарахування та 3% річних, становить з 15.02.2012 р. по 29.03.2012 р. та не відповідає моменту виникнення обов'язку відповідача з оплати отриманого від позивача товару. Отже, підстави для стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за вищезазначений період відсутні.

Позивач надав суду заяву про часткове залишення позовних вимог без розгляду № 19/6-1 від 19.06.2012 р. (вх. № 8203д від 19.06.2012 р.) та вх. № 8323д від 21.06.2012 р., відповідно до яких просить суд в частині стягнення з відповідача 433,91 грн. інфляційних нарахувань, 784,61 грн. 3% річних та 4 022,00 грн. пені залишити без розгляду. В обґрунтування даної заяви позивач посилається на неможливість вірного визначення розміру штрафних санкцій.

Статтею 81 ГПК України визначений вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду, а саме : позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Отже, відповідно до приписів ст. 81 ГПК України підстави для часткового залишення позову без розгляду у суду відсутні, а тому дана заява судом відхиляється як така, що суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до моменту вирішення питання щодо наявності обставин непереборної сили Полтавською торгово-промисловою палатою судом відхиляється з огляду на наступне :

- частиною 2 п. 3. ст. 14 Закону України № 671/97-ВР від 02.12.1997 р. "Про торгово-промислові палати в Україні" (із змінами та доповненнями) визначено, що Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся не до Торгово-промислової палати України, як того вимагає ч. 2 п. 3. ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а до Полтавської торгово-промислової палати;

- у п. 8.1 Договору поставки сторони узгодили, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки. Винятком є форс-мажорні обставини, щодо яких сторона, для якої вони настали, повідомила іншу сторону протягом 7 (семи) днів та надала довідки, видані Торгово-Промисловою палатою не пізніше 15 календарних днів від дати закінчення форс-мажорних обставин. В цьому випадку строк виконання зобов'язань відсувається відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини та їх наслідки (п. 8.1 Договору поставки). Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, останнім не було здійснено повідомлення позивача у семиденний термін про настання для нього форс-мажорних обставин та не було надано у п'ятнадцятиденний термін довідки Торгово-Промислової палати, на момент прийняття даного рішення така довідка відсутня;

- з заявою до Полтавської торгово-промислової палати відповідач звернувся 14.05.2012 р., посилаючись на виникнення форс-мажорних обставин 07.02.2012 р., в той час як провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.03.2012 р., яка отримана відповідачем 30.03.2012 р.. Тобто, протягом тривалого часу відповідачем не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на доведення наявності форс-мажорних обставин;

- строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України з урахуванням її ч. 3, закінчився, в той час як ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) встановлено право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються вищевикладеним.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 665 948,63 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому у цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 7 Закону України № 3674-VI від 8 липня 2011 року "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі зменшення позовних вимог.

Відповідно до заяви вх. № 8323д від 21.06.2012 р. позивачем було зменшено позовні вимоги. Таким чином, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 391,78 грн., що сплачені платіжним дорученням № СО331U7HQ4 від 30.03.2012 р. (оригінал вищезазначеного платіжного доручення в матеріалах справи) підлягають поверненню останньому із державного бюджету, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Будька, 47), код ЄДРПОУ 33460268, п/р 260003337580200 в АТ "Укрсиббанк" м. Полтава, МФО 351005 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" (38715, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Абазівка, вул. Гоголя, 15), р/р 26003139970001 в ПРУ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31614742 -665 948,63 грн. основного боргу та 13 234,83 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дукла" (38715, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Абазівка, вул. Гоголя, 15), р/р 26003139970001 в ПРУ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31614742 з Державного бюджету 1 391,78 грн. сплаченого судового збору платіжним дорученням № СО331U7HQ4 від 30.03.2012 р..

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 25.06.2012 р.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.