Рішення № 25790630, 27.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2012 р.Справа № 5017/1920/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА";

До відповідача: Військової частини А 0666

про стягнення 21548,84 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Узунов С.О.- по довіреності №б/н від 06.06.2012 року;

Від відповідача: Земляр Р.М. по довіреності №769 від 11.04.2012року;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини А 0666 про стягнення заборгованості в сумі 21548,84грн., з яких 18615,06грн. основного боргу, індекс інфляції в сумі 1377,51грн., 3% річних в сумі 255,51грн. та пеня в сумі 1300,76грн..

22.08.2012р. представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 20188,15грн., з яких 18615,06грн. основного боргу, індекс інфляції в сумі 241,99грн., 3% річних в сумі 221,85грн. та пеня в сумі 1109,25грн..

Відповідач, надав відзив на позов в порядку ст. 59 ГПК України в якому позовні вимоги визнав частково в сумі основного боргу в розмірі 18615,06грн. та просить відмовити в задоволені індексу інфляції, 3% річних та пені з підстав викладених у відзиві..

По справі була оголошена перерва до 27.08.2012р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

Відповідно до Договору на перевезення вантажів від 20.12.2011р. № 31/2 (далі- договір) ТОВ «Мітрідат Одеса»(далі «Перевізник», «Виконавець»або «позивач») зобов'язалось виконати доручення Військової частини А0666 (далі «Відправник», «Замовник»або відповідач») по перевезенню вантажів (далі - «Послуга»), а Відправник зобов'язувався .сплатити за перевезення вантажу встановлену плату на умовах, передбачених договором від 20.12.2011р.

Відповідно до розділу 5 договору вартість послуги визнається виходячи з ціни за 1 км пробігу автомобіля з вантажем і без вантажу в прямому та зворотному напрямках та довжини маршруту, які затверджені в протоколах ціни та маршрутів.

На виконання договору від 20.12.2011р. у грудні 2011 року ТОВ «Мітрідат Одеса»було надано послуги Військовій частині А0666 по перевезенню вантажів на загальну суму 18615,06 грн. а останнім ці Послуги прийнято що підтверджується актом наданих послуг № 31/2 від 23.12.2011р. та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2011р. по 01.05.2012р.

В свою чергу, Відправник зобов'язаний сплатити за Послугу в порядку та у строк,

встановлений розділом 6 договору від 20.12.2011р.

Так, відповідно до п.6.1 договору від 20.12.2011р. сплата за Послугу здійснюється Віправником на підставі Акту наданих послуг, тобто 23.12.2011р.

Однак, свої зобов'язання за договором від 20.12.2011р. по сплаті за Послугу Військова частина А0666 не виконало в повному обсязі.

Таким чином, розмір основного боргу відповідача за одержану ним Послугу складає 18615,06 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 241,99грн., 3% річних в сумі 221,85грн. та пеня в сумі 1109,25грн.

За захистом своїх прав та інтересу позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на підставі слідуючього:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одерження вантажу (одержувачеві), а відправник зобов"язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Абзац 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору перевезення з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №31/2 від 20.12.11р. у розмірі 18615,06грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції.

Згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 221,86грн. та індекс інфляції складає 241,99грн.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних в сумі 221,86грн. та індексу інфляції в сумі 241,99грн. вважає його обґрунтований та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 11109,25грн. за період з 10.04.12р. по 22.08.12р..

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в укладеному між сторонами Договорі від 20.12.2011р. не було зазначено строк виконання Замовником свого обов'язку щодо оплати послуг, наданих Перевізником на підставі укладеного Договору від 20.12.2011 року. Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Так, 02.04.2012р. Військовою частиною А0666 було отримано Претензію-вимогу ТОВ «Мітрідат Одеса»про сплату заборгованості вих.№ 05/03 від 05.03.2012р., але до цього часу Військовою частиною А0666 своїх зобов'язань виконано не було.

Також позивач вказує на те, що відповідно до п.6.3 договору від 20.12.2011р. порушення строків сплати за Послугу тягне за собою сплату на користь Перевізника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог стосовно стягнення суми пені в розмірі 1109,25грн. з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 договору яким чітко встановлено, що за прострочення оплати рахунку Виконавця, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожний день прострочення.

Отже, стягнення пені здійснюється з урахуванням прострочення рахунку який повинен бути наданий відповідачу, але в матеріалах справи відсутній рахунок Виконавця.

Позивач же стверджує, що пеня повинна стягуватись відповідно пред'явлення вимоги, що суперечить вимогам договору № 31/2 від 20.12.11р. та діючого законодавства України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 19078,9грн., з яких 18615,06грн. основного боргу, індекс інфляції в сумі 241,99грн., 3% річних в сумі 221,85грн..

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А0666 код 07805221 ( Одеська область, Комінтернівський р-н, смт. Чорноморське) на користь товариства з обмеженою відповідальністю " МІТРІДАТ ОДЕСА " код 36110921(65029, м. Одеса, вул. Дюківська, 8, кв. 123) 18615,06грн. - основного боргу, індекс інфляції в сумі 241,99грн., 221,85грн. - 3% річних та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 30.08.2012р.

Суддя Літвінов С.В.