Рішення № 25790347, 19.06.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2012 Справа № 18/3735/11

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва, 04053, м. Київ, вул. Герцена, 9 в інтересах держави в особі Аграрного фонду, вул. Б.Грінченка, 1, м. Київ, 01001

до Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод", пров. Пирятинський, 52, м. Гребінка, Полтавська обл., 37400

про : (1) стягнення 7 216 077,77 грн.,

(2) зобов'язання провести заходи щодо недопущення зменшення якісних та сортових показників зерна ДІФ, яке залишилося на зберіганні, а саме : пшениці 4 класу у кількості 310 т., пшениці 5 класу у кількості 217 т. та жито 2 класу у кількості 560 т.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Хоменко С.М., довіреність № 31 від 12.07.2011 р.;

від відповідача: не з'явилися;

від прокуратури: Лисенко Н.М., посвідчення № 284 від 01.07.2011 р.;

19.06.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва, м. Київ в інтересах держави в особі Аграрного фонду, м. Київ про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод", м. Гребінка 7 216 077,77 грн. вартості переданого на зберігання відповідачу зерна державного інтервенційного фонду врожаю 2008 року, а саме : пшениці 4 класу у кількості 1 614,47 т., пшениці 5 класу у кількості 500,122 т. та жита 2 класу у кількості 2 007,815 т., та зобов'язання останнього провести заходи щодо недопущення зменшення якісних та сортових показників зерна державного інтервенційного фонду врожаю 2008 року, а саме : пшениці 4 класу у кількості 310 т., пшениці 5 класу у кількості 217 т. та жита 2 класу у кількості 560 т.

Прокуратура Шевченківського району міста Києва подала суду заяву № 221вих-11 від 10.02.2012 р. (вх. № 2366д від 16.02.2012 р.) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 7 482 653,23 грн., з яких 4 924 856,00 грн. збитки, завдані внаслідок нестачі переданого на зберігання відповідачу зерна, 1 760 700,99 грн. збитки, завдані неякісним зберіганням зерна, 797 096,24 грн. збитки по оплаті відшкодування втрат за зберігання зерна. Представник позивача - Аграрного фонду - підтримав вказану заяву.

Дана заява судом прийнята, про що винесено ухвалу від 23.02.2012 р.. Спір розглядається в межах предмету спору з урахуванням наведеної заяви Прокуратури Шевченківського району міста Києва № 221вих-11 від 10.02.2012 р. (вх. № 2366д від 16.02.2012 р.) про збільшення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.03.2012 р. призначено комплексну судову економічно-бухгалтерську та товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса, та зупинено провадження у даній справі на час проведення відповідної експертизи до надання висновків за її результатами.

Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса (завідувачем відділення В.В.Возненко) супровідним листом № 348 від 28.05.2012 р. (вх. № 7198д від 29.05.2012 р.) надіслано суду повідомлення про неможливість надання висновку по даній справі та про повернення матеріалів справи до суду, з огляду на що ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.05.2012 р. провадження у справі поновлено.

Представники прокуратури та позивача на позовних вимогах наполягають.

Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення вх. № 2733д від 23.02.2012 р..

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 23.02.2012 р. у даній справі було залучено до участі у справі в порядку ст. 30 ГПК України посадових осіб (інших працівників) Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області (правонаступника Полтавської обласної державної хлібної інспекції відповідно до п. 2 Постанови Кабінету міністрів України від 12.12.2011 р. № 1300 "Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства). Представник Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області, викликаний судом для дачі пояснень в порядку ст. 30 ГПК України -Степенко В.М., довіреність № 01-10/100 від 07.03.2012 р. - надала письмові пояснення № 01-10/95 від 13.03.2012 р. (вх. № 3653д від 13.03.2012 р.), до яких додано матеріали перевірок наявності зерна, закупленого до державного інвентаризаційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам, що проводилися на зерновому складі Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод".

Прокуратура Шевченківського району міста Києва подала суду заяву 05-1071вих 12 від 24.05.2012 р. (вх. № 7028д від 28.05.2012 р.) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а також заяву № 2674вих-12 від 08.06.2012 р. (вх. № 7878д від 12.06.2012 р.) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача та шляхом накладення арешту на кошти межах на загальну суму 7 482 653,23 грн..

Суд не вбачає підстав для задоволення даних заяв за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури (відповідача у минулому судовому засіданні), оцінивши надані докази,

встановив :

07.11.2008 р. між Аграрним фондом (поклажедавець) та Відкритим акціонерним товариством "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод" (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна № 442 (т.с. 1, а.с. 14-16, далі - Договір складського зберігання зерна № 442), за умовами якого Аграрний фонд (поклажедавець) зобов'язувалося передати, а Відкрите акціонерне товариство "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод" (зерновий склад) зобов'язувалося прийняти на зберігання жито (зерно) державного інтервенційного фонду врожаю 2008 року та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, в стані передбаченому цим договором (п.1.1 Договір складського зберігання зерна № 442).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- зерновий склад зобов'язаний : прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Нестача в межах покращення якості від вологості - не більше 0,5%, смітній домішці - не більше 0,2%, а також природних втрат в залежності від терміну зберігання списується за рахунок поклажодавця; прийняти зерно а заліковою вагою та провести перевірку його якості; повідомити поклажодавця про умови зберігання; зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі; у разі виявлення пошкодження зерна повідомити поклажодавця протягом одного дня; забезпечити доступ поклажодавця до зерна для проведення огляду та інвентаризації протягом строку його зберігання; повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання зерна не закінчився (п. 3.1.1 -3.1.9 Договору складського зберігання зерна № 442);

- розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з урахуванням ПДВ. Оплата послуг зернового складу здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів. Граничний розмір плати (тариф) за зберігання зерна, придбані за кошти державного бюджету встановлюються відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України (п. 4.1 та п. 4.2 Договору складського зберігання зерна № 442);

- поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна з моменту передачі поклажодаваця на зберігання зерновому складу на підставі актів виконаних робіт та розрахунків обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання (п. 4.4 Договору складського зберігання зерна № 442);

- зерновий склад не має права розпоряджатися зерном поклажодавця (п. 5.1 Договору складського зберігання зерна № 442);

- строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги поклажодавця (п. 7.1 Договору складського зберігання зерна № 442);

- договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по договору (п. 8.1 Договору складського зберігання зерна № 442).

До Договору складського зберігання зерна № 442 між сторонами було укладено додаткові угоди та договори, а саме :

- додаткову угоду № б/н від 24.04.2009 р., відповідно до якої сторони внесли зміни до п. 1.1 Договору складського зберігання зерна № 442, виклавши його в наступній редакції :" поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно жито 1,2,3 класів (об'єкт державного цінового регулювання), якість якого відповідає ДСТУ 4522:2006; пшениці 4 класу (об'єкт державного цінового регулювання), якість якого відповідає ДСТУ 3768:2004 (далі зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно на зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані передбаченому цим договором та законодавством України (п. 1 додаткової угоди). Крім того, у даній додатковій угоді було внесено зміни до п. 4.3 Договору складського зберігання зерна № 442, щодо розміру плати (тарифів) за надання послуг зберігання (п. 2 додаткової угоди);

- додатковий договір № б/н від 06.06.2009 р., відповідно до якого сторони внесли зміни до п. 4.3 Договору складського зберігання зерна № 442, щодо розміру плати (тарифів) за надання послуг зберігання (п. 1 додаткового договору);

- додатковий договір № б/н від 24.11.2009 р., відповідно до якого сторони внесли зміни до п. 4.3 Договору складського зберігання зерна № 442, щодо розміру плати (тарифів) за надання послуг зберігання (п. 1 додаткового договору);

- додатковий договір № б/н від 06.03.2010 р., відповідно до якого сторони внесли зміни до п. 1.1 Договору складського зберігання зерна № 442, виклавши його в наступній редакції : "поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, якість яких відповідає діючим ДСТУ (об'єкт державного цінового регулювання) (далі зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно на зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані передбаченому цим договором та законодавством України (п. 1 додаткового договору). Крім того, у даній додатковій угоді було внесено зміни до п. 4.3 Договору складського зберігання зерна № 442, щодо розміру плати (тарифів) за надання послуг зберігання (п. 2 додаткового договору);

- додатковий договір № б/н від 25.08.2010 р., відповідно до якого сторони дійшли згоди доповнити Договір складського зберігання зерна № 442 п. 3.1.9, п. 3.4.5 та п. 6.6 в наступній редакції : "Зерновий склад зобов'язаний забезпечити доступ поклажодавця та представників територіальних органів держконтрольсільгосппрроду для проведення щомісячних перевірок кількісного та якісного стану зберігання зерна" (п.3.1.9. Договору); "Поклажодавець має право проводити разом з працівниками територіальних органів держконтрольсільгосппрроду щомісячні спільні перевірки кількісного та якісного стану зберігання зерна" (п.3.4.5 Договору); "У разі невиконання підпункту 3.1.9, та п. 3.1.10 зерновий склад сплачує штраф в розмірі 20% від вартості зерна, яке знаходиться на зберіганні (п. 6.6 Договору);

- додаткова угода № б/н від 10.09.2010 р., відповідно до якого сторони внесли зміни до п. 4.3 Договору складського зберігання зерна № 442, щодо розміру плати (тарифів) за надання послуг зберігання (п. 1 додаткової угоди).

Факт передачі позивачем відповідачу та факт прийняття останнім на зберігання жита 2 класу 2008 року врожаю у кількості 324459 кг., 1331232 кг., 352124 кг., а також пшениці м'якої 5 класу 2008 року врожаю у кількості 500122 кг. підтверджується складськими квитанціями № 595 від 24.04.2009 р., (бланк АС № 882503) № 577 від 07.04.2009 р. (бланк АС № 882446), № 515 від 07.11.2008 р. (бланк АС № 882385) та № 596 від 14.04.2009 р. (бланк АС № 882504) (т.с. 1, а.с. 22-25). Крім того, факт передачі позивачем відповідачу на зберігання жита 2 класу 2008 року врожаю у кількості 324459 кг., 1331232 кг., 352124 кг., пшениці м'якої 5 класу 2008 року врожаю у кількості 500122 кг. а також пшениці 4 класу урожаю 2008 року в кількості 1700000 кг. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями витягів з реєстру складських документів на зерно а саме : № 5105 від 02.02.2012 р., № 5106 від 02.02.2012 р., № 5107 від 02.02.2012 р., № 5108 від 02.02.2012 р. та № 5109 від 02.02.2012 р. (т. 2, а.с. 69-73).

За даними позивача складська квитанція № 566 від 27.03.2009 р. бланк АС № 882435 (на пшеницю 4 класу урожаю 2008 року в кількості 1700000 кг.) на підставі дозволів № 41-09/6029 та № 41-09/6026 від 22.09.2010 р. на відвантаження зерна та на переміщення останнього, а також довіреності виданої ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський КХП" серії ЯПМ № 525689 від 22.09.2010 р. на ім'я Баклицького В.М. була направлена на переоформлення відповідачу.

З огляду на ту обставину, що запланована до переміщення кількість пшениці 4 класу не відповідала належній якості та вимогам ДСТУ, ДП ДАК "Хліб України" "Пирятинський КХП" було здійснено переміщення пшениці 4 класу урожаю 2008 року у обсязі 85530 кг.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією звіту щодо здійснення переміщення зерна державного інтервенційного фонду з ВАТ "Гребінківський МКЗ" на ДП ДАК Хліб України "Пирятинський КХП" та копіями товарно-транспортних накладних бланк серії 01ААТ №718865 від 08.12.2010 р., бланк серії 01ААТ № 718864 від 27.12.2010 р., бланк серії 01ААТ № 718863 від 19.10.2010 р., бланк серії 01ААТ № 718862 від 15.10.2010 р. (т. 2, а.с. 74-78) та відповідачем не спростовується.

На зберіганні у відповідача залишилось жито 2 класу 2008 року врожаю у кількості 324459 кг., 1331232 кг., 352124 кг., пшениця м'яка 5 класу 2008 року врожаю у кількості 500122 кг. а також пшениця 4 класу урожаю 2008 року в кількості 1614470 кг..

На підтвердження факту зберігання, пшениці 4 класу урожаю 2008 року в кількості 1614470 кг. сторони підписали та скріпили печатками акт передавання-приймання зерна № б/н від 08.12.2010 р. (т. 1, а.с. 29).

Рішенням Полтавської обласної державної хлібної інспекції № 3 від 19.05.2009 р. (т. 3, а.с. 79) анульовано сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки № 2135 від 29.08.2008 р. виданий на ВАТ "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод" з огляду на виявлені під час перевірки порушення та невідповідність вимогам Технічного регламенту зернового складу.

Факт надання відповідачем послуг зберігання переданого йому позивачем зерна, та факт їх прийняття останнім, протягом періоду з 23.03.2009 р. по 30.09.2010 р. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів виконаних робіт та копіями розрахунків обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання, що підписані сторонами та скріплені їх печатками. (т. 1 а.с. 33-149, т. 2 а.с. 1-7).

Позивачем на виконання умов Договору складського зберігання зерна № 442 були проведені оплати за отримані результати робіт (послуг) на загальну суму 797 096,24 грн.. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (т. 2 а.с. 10-28).

Відповідно до матеріалів справи проводились неодноразові перевірки наявності зерна наявності зерна закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам на ВАТ "Гребінківський МКЗ", за результатами перевірок були складені акти № б/н від 25.10.2010 р., № б/н від 26.11.2010 р., № б/н від 20.01.2011 р., № 24.02.2011 р., в яких зафіксовано нестачу зерна та невідповідну якість останнього.

Зокрема, Полтавською обласною державною хлібною інспекцією у складі комісії держінспектора Троїцької Т.Г., представників Полтавського регіонального відділення Аграрного фонду в.о. директора Хоменко С.М. та головного спеціаліста Мостової Н.Ф. та в присутності охоронника ОСОБА_9 була проведена перевірка наявності та умов зберігання зерна державного інтервенційного фонду на ВАТ "Гребінківський МКЗ" станом на 22.11.2011 р.. За результатами перевірки складено акт (т. 2 а.с. 29) в якому зафіксовано наступне :

- на момент перевірки наявна нестача зерна у кількості 3035 тонни (в т. ч. : пшениці 4 класу -1304т., пшениці 5 класу -283т та жита 2 класу -1448т.);

- умови зберігання : зерно зберігається в складах напільного зберігання. Температура зерна становить від +20 до +35 градусів. В партії жита 2 класу урожаю 2008 року в кількості 500 тонн, яка зберігається в складі № 3 виявлено очаги самозігрівання, затхлий запах, зараженість довгоносиком 3 ступеню. В складі № 4 зберігається пшениця 5 класу урожаю 2008 року в кількості 217 тонн заражена довгоносиком 3 ступеню має плісняво-затхлий запах, очаги самозігрівання. В складі № 1 зберігається близько 60 тонн жита 2 класу урожаю 2008 року, де виявлено очаг самозігрівання, затхлий запах, зараженість довгоносиком 3 ступеню. В складі № 1 зберігається близько 200 тонн пшениці 4 класу урожаю 2008 року, яка заражена довгоносиком 3 ступеню та має плісняво-затхлий запах.

Проби зерна, на підставі яких були зроблені вищезазначені висновки, були відібрані 18.11.2011 р. та складені відповідні протоколи випробовувань, а саме : № 0778/802т від 21.11.2011 р., № 0779/803т від 21.11.2011 р., № 0780/804т від 21.11.2011 р., № 0781/805т від 21.11.2011 р., № 0782/806т від 21.11.2011 р. ( т. 2 а.с. 30-37).

Під час розгляду даної справи, а саме : 07.02.2012 року була проведена перевірка наявності зерна закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам на ВАТ "Гребінківський МКЗ". За результатами перевірки складено акт в якому зафіксовано нестачу зерна у кількості 3035 тонни (в т. ч. : пшениці 4 класу -1304 т., пшениці 5 класу -283 т та жита 2 класу -1448 т.) та те, що якість зерна яке зберігається у відповідача не відповідає ДСТУ (жито 2 класу урожаю 2008 року в кількості 48 тонн має прілий запах, колір потемнілий, смітна домішка 7,6% при нормі не більше 2%, натура 630 г/л при нормі не більше 680 г/л, заражене довгоносиком 3 ступеню, вологість 15% при нормі не більше 14%; жито 2 класу урожаю 2008 року в кількості 560 тонн має прілий запах, колір потемнілий, смітна домішка 3,8% при нормі не більше 2%, зернова домішка 21,5%, натура 630 г/л при нормі не більше 680 г/л, заражене довгоносиком 3 ступеню, вологість 15% при нормі не більше 14%; пшениця 4 класу урожаю 2008 року в кількості 200 тонн має плісняво-затхлий запах, колір потемнілий, смітна домішка 9,6% при, зернова домішка 21,5%, поїдених зерен 14,2%, клейковина не відмиваюча, заражене довгоносиком 3 ступеню; пшениця 4 класу урожаю 2008 року в кількості 615 тонн має плісняво-затхлий запах, колір потемнілий, зернова домішка 11,4%, поїдених зерен 6,2%, натура 673 г/л, заражене довгоносиком 3 ступеню; пшениця 5 класу урожаю 2008 року в кількості 317 тонн має плісняво-затхлий запах, колір потемнілий, зернова домішка 23,9%, поїдених зерен 20,5%, натура 593 г/л, заражене довгоносиком 3 ступеню).

Вважаючи інтереси держави порушеними Прокуратура Шевченківського району міста Києва звернулась до суду з позовом (з урахуванням заяви № 221вих-11 від 10.02.2012 р., вх. № 2366д від 16.02.2012 р. про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача збитків в сумі 7 482 653,23 грн., з яких 4 924 856,00 грн. збитки, завдані внаслідок нестачі переданого на зберігання відповідачу зерна, 1 760 700,99 грн. збитки, завдані неякісним зберіганням зерна, 797 096,24 грн. збитки по оплаті відшкодування втрат за зберігання зерна, та зобов'язання останнього провести заходи щодо недопущення зменшення якісних та сортових показників зерна державного інтервенційного фонду врожаю 2008 року, а саме : пшениці 4 класу у кількості 310 т., пшениці 5 класу у кількості 217 т. та жита 2 класу у кількості 560 т.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Пунктом 2 частини 1 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року по справі № 1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В позовній заяві прокурор обґрунтував порушення інтересів держави тим, що Аграрний фонд є державною спеціалізованою установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України провадити цінову політику в агропромисловій галузі економіки України, порушення майнових прав Аграрного фонду, порушує економічні та соціальні інтереси держави.

З огляду на вищевикладене, звернення Прокуратура Шевченківського району міста Києва з даним позовом в інтересах держави, які в даному спорі співпадають з інтересами Аграрного фонду, є правомірним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини зі складського зберігання.

Згідно зі ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (ст. 961 Цивільного кодексу України).

При цьому згідно зі ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Правовідносини, пов'язані з оформленням, видачею, погашенням простих і подвійних складських свідоцтв, визначає порядок їх реєстрації та спрямований на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів під час зберігання товарів на товарних складах згідно з преамбулою регулює Закон України від 23.12.2004 р. № 2286-IV "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва". Так, відповідно до цього Закону сертифікований склад згідно із цим Законом має право видавати складські свідоцтва виключно після одержання сертифіката про відповідність надання послуг із зберігання товарів і тільки на ті групи товарів, які зазначені в сертифікаті. У разі позбавлення в установленому законодавством порядку сертифікованого складу сертифіката про відповідність надання послуг із зберігання товарів видані раніше складські свідоцтва залишаються дійсними до закінчення строку зберігання, на який прийнято товар, і зазначений склад зобов'язаний виконати всі умови, передбачені договором зберігання, до закінчення строку дії відповідного договору. У разі ліквідації сертифікованого складу або товарного складу, позбавленого сертифіката, передача відповідних зобов'язань іншому сертифікованому складу здійснюється в порядку, встановленому уповноваженим органом (ст. 9); за договором складського зберігання сертифікований склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Зобов'язання сторін за договором складського зберігання припиняються з погашенням відповідних складських свідоцтв, крім випадків, передбачених законом (ст. 10); строк, на який прийнято товар на зберігання, визначається за домовленістю сторін та вказується у складському свідоцтві. Строк такого зберігання, зазначений у складському свідоцтві, не може перевищувати строк, на який укладено договір складського зберігання (ст. 11); сертифікований склад зобов'язаний повернути товар на першу вимогу володільця складського свідоцтва, навіть якщо строк його зберігання не закінчився, за умови пред'явлення та наступної передачі сертифікованому складу з метою погашення простого складського свідоцтва або обох частин подвійного складського свідоцтва. У реєстрі складських свідоцтв робиться запис про їх погашення (ст. 16); володілець складського свідоцтва пред'являє сертифікованому складу свідоцтво з письмовою вимогою про видачу товару. Сертифікований склад зобов'язаний письмово повідомити власника подвійного складського свідоцтва або особу, з якою було укладено відповідний договір складського зберігання, про необхідність забрати товар із зберігання протягом п'яти календарних днів після закінчення строку зберігання, зазначеного у складському свідоцтві (ст. 18); сертифікований склад зобов'язаний повернути володільцю складського свідоцтва товар у стані, передбаченому договором складського зберігання (ст. 19).

Статтею 950 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, зокрема, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Відповідно до приписів ст. 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вказаних норм права та умов Договору складського зберігання зерна № 442 відповідач позивачу прийняте на зберігання зерно не повернув. Дана обставина відповідачем не спростована.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. При цьому боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 Цивільного кодексу України).

У пункті 3.1.1 Договору визначено, що зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Нестача в межах покращення якості від вологості -не більше 0,5%, смітній домішці - не більше 0,2%, а також природних втрат в залежності від терміну зберігання списується за рахунок поклажодавця.

Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, в актах перевірок кількості та якості зерна державного інтервенційного фонду, що було передане поклажедавцем (позивачем) на зберігання відповідачу за умовами Договору складського зберігання зерна № 442, зафіксована нестача зерна та зміна якості зерна, що залишилося, внаслідок чого зерно не може бути використане за первісним призначенням (продовольче використання) відповідно до ДСТУ 3768:2044 "Пшениця. Технічні умови" та ДСТУ 4522:2006 "Жито. Технічні умови".

Посилання відповідача на передчасність пред'явлення позову з огляду на відсутність вимоги поклажедавця про повернення речі відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України судом як правомірне не оцінюється. При цьому судом враховано висновки Верховного суду України за постановою від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10 (вимога має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги поклажодавця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом : як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову), а також те, що з даним позовом прокурор звернувся 16.12.2011 р., справа розглядалася протягом тривалого часу з урахуванням зупинення провадження у справі.

Посилання відповідача на недоведеність позовних вимог щодо визначення розміру збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем, судом як правомірні не оцінюються, оскільки :

- як під час розгляду справи та і на момент прийняття даного рішення відповідач не надав контррозрахунок ціни позову;

- жодного допустимого доказу на підтвердження іншої кількості наявного зерна відповідач суду не надав, на наявність таких не посилався, в той час як за приписами п. 1.4 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах (затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 р. № 661 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за № 1111/15802) обов'язок ведення кількісно-якісного обліку зерна ведеться покладено на відповідача;

- комплексна судова економічно-бухгалтерська та товарознавча експертиза, що була призначена ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.03.2012 р., не була проведена

Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса в зв'язку з ненаданням відповідачем первинних документів.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку (з урахуванням нестачі в межах покращення якості від вологості -не більше 0,5%, смітній домішці -не більше 0,2%, а також природних втрат зерна при зберіганні на підприємствах системи Міністерства хлібопродуктів СРСР, затверджених постановою Держпостача СРСР від 07.11.1986 р. № 4, списання яких за рахунок поклажедавця передбачено п. 3.1.1 Договору складського зберігання зерна № 442) в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 6 685 556,99 грн. суд приходить до висновку щодо його часткової правомірності, а саме : в частині стягнення з відповідача 6 684 788,17 грн. збитків.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків, понесених позивачем по оплаті втрат за зберігання зерна в сумі 797 096,24 грн., суд приходить до висновку, що останні задоволенню не підлягають за наступного мотивування.

Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Як вже зазначалося у описовій частині даного рішення, факт надання відповідачем послуг із зберігання переданого йому позивачем зерна та факт їх прийняття останнім протягом періоду з 23.03.2009 р. по 30.09.2010 р. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів виконаних робіт та копіями розрахунків обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання, що підписані сторонами та скріплені їх печатками. (т. 1 а.с. 33-149, т. 2 а.с. 1-7). Відповідно до наявних у матеріалах актів перевірок, нестача зерна та втрата його якісних показників зафіксована позивачем вперше 25.10.2010 р.. Отже, позивачем не доведено наявності усіх елементів цивільного правопорушення, зокрема наявності протиправної поведінки відповідача у період, за який оплачувалися послуги зі зберігання (підписані сторонами вказані акти свідчать про належне надання послуг), а також існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачу збитками.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести заходи щодо недопущення зменшення якісних та сортових показників зерна державного інтервенційного фонду врожаю 2008 року, а саме : пшениці 4 класу у кількості 310 т., пшениці 5 класу у кількості 217 т. та жита 2 класу у кількості 560 т. суд дійшов висновку про їх неправомірність.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Виходячи з аналізу норм ст. 950, ст. 951 Цивільного кодексу України, порушене право поклажодавця при втраті (нестачі) або пошкодженні переданої на зберігання речі підлягає захисту шляхом стягнення збитків, за наведеним вище мотивуванням суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6 684 788,17 грн. збитків, завданих нестачею та втратою якості переданого на зберігання відповідачу зерна, а тому порушене право позивача є таким, що захищене судом.

Отже, заявлена позивачем вищезазначена вимога про зобов'язання відповідача провести заходи щодо недопущення зменшення якісних та сортових показників зерна державного інтервенційного фонду врожаю 2008 року задоволенню не підлягає.

Прокуратура Шевченківського району міста Києва звернулась до суду з заявами про вжиття заходів забезпечення позову, а саме :

- з заявою 05-1071вих 12 від 24.05.2012 р. (вх. № 7028д від 28.05.2012 р. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача;

- з заявою № 2674вих-12 від 08.06.2012 р. (вх. № 7878д від 12.06.2012 р.) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача та шляхом накладення арешту на кошти межах на загальну суму 7 482 653,23 грн..

В обґрунтування даних заяв прокурор посилається на наявність виконавчого напису нотаріуса Харківського нотаріального округу ОСОБА_10 від 19.04.2012 р. про звернення стягнення на нерухоме майно відповідача, що перебуває в іпотеці ПАТ "Укрсоцбанк".

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Зі змісту вищенаведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

При вирішенні цих заяв суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, дійшов висновку, що заяви про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягають.

При цьому суд, враховуючи приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" виходив з того, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача не є співрозмірним та адекватним позовній вимозі, на забезпечення якої він вживається, та вартості майна, заяви є необґрунтованими з огляду на недоведеність ймовірності припущення утруднення або неможливості виконання даного рішення суду в майбутньому.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 684 788,17 грн. збитків відповідають нормам матеріального права та підтверджуються поданими доказами, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 797 096,24 грн. збитків по оплаті відшкодування втрат за зберігання зерна та зобов'язання останнього провести заходи щодо недопущення зменшення якісних та сортових показників зерна державного інтервенційного фонду врожаю 2008 року позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод" (пров. Пирятинський, 52, м. Гребінка, Полтавська обл., 37400), код ЄДРПОУ 00687244, р/р 26007725000098 в ХОФАКБ СР :

- на користь Аграрного фонду (вул. Б.Грінченка, 1, м. Київ, 01001), код ЄДРПОУ 33642855, р/р 37116004004099 в ДКУ м. Києва, код банку 820172 - 6 684 788,17 грн. збитків;

- до Державного бюджету України, р/р 31219206700002, одержувач коштів УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області (м. Полтава), код одержувача 38019510, Банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, Код банку 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПО Господарського суду Полтавської області 03500004 - 59 639,97 грн. судового збору.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 25.06.2012 р.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.