Рішення № 25789971, 29.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/9320-2012 29.08.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»Простягнення 1 277 849,07 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:Чайковський Я.В. -представник за довіреністюВід відповідача: Случак О.О. -представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»до Фірми «Т.М.М.»Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення з відповідача на користь позивача 1 277 849,07 грн., з яких 1 232 305,94 грн. -основного боргу, 37 744,52 грн. -пені, 493,21 грн. -збитків від інфляції, 7 305,40 грн. -3 % річних - заборгованості за Договором фінансового лізингу № 1006/09/2007 від 18.09.2007.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № 1006/09/2007 від 18.09.2007, а тому позивач просить суд стягнути цю заборгованість.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.07.2012 порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 27.07.2012.

У судовому засіданні 27.07.2012 оголошувалась перерва до 29.08.2012.

28.08.2012 через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 1 702 703,72 грн., неустойку в розмірі 79 163,47 грн., 3% річних у розмірі 15 729,18 грн. та витрати по оплаті судового збору.

Відповідно до ст.22 ГПК України суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог. Відтак має місце нова ціна позову, в межах якої розглядається спір.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(Лізингодавець) та Фірмою «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 1006/09/2007 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а відповідач - прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно -Вертикальна бетонозмішувальна установка Stetter V 2,25/2,25 (одна одиниця) (далі -предмет лізингу), а також відповідач зобов'язався здійснювати лізингові платежі.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу предмет лізингу, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000392 від 29.08.2008 та довіреністю серії ЯПД № 419882 від 27.07.2008.

Між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1006/09/2007-ДС/1 до Договору фінансового лізингу № 1006/09/2007 від 18.09.2007, якою були внесені зміни до Додатку № 1 - Графік внесення платежів.

Відповідно до п. 6.3. Договору, загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати Відповідачем становить 1 739 922,31 умовних одиниці. Умовна одиниця, відповідно до п. 6.1. Договору, розуміється як сума, що виражена в гривнях України та є рівною одному Євро по курсу НБУ.

Згідно п. 6.5 Договору, відповідач зобов'язаний був вносити на розрахунковий рахунок позивача платежі, розмір яких встановлювався на кожний період в Графіку внесення платежів, що є Додатком № 1 до Договору.

В Графіку внесення платежів визначено, що за 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49 періоди, тобто відповідно по 07.02.2012, 07.03.2012, 07.04.2012, 07.05.2012, 07.06.2012, 07.07.2012, 07.08.2012 відповідач повинен був сплатити по 23 773,25 умовних одиниць.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не виконав належним чином умови Договору в частині сплати лізингових платежів, а саме: за 43, 44, 45, 46, 47, 48 та 49 періоди не здійснив оплати взагалі, наслідок чого у останнього за вказаний вище період утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 1 702 703,72 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Лізингоодержувач у повному обсязі не виконав умов Договору, та за 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49 періоди згідно Графіку платежів не здійснив оплати лізингових платежів, в зв'язку з чим заборгованість Фірми "Т.М.М." Товариство з обмеженою відповідальністю перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" становить 1 702 703,72 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача на незаконне встановлення в Договорі сплати лізингових платежів в іноземній валюті судом відхиляються з огляду на ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, а також постанову Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №12/149 за позовом ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до ТОВ "Спецгортехніка" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, яка в частині застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для суду.

Стосовно посилання відповідача на недійсність Договору, то суд відзначає, що з урахуванням положень ст.ст. 6, 204, 533 Цивільного кодексу України та відсутністю рішення суду про визнання Договору недійсним, у суду відсутні підстави для висновку про недійсність Договору.

Твердження позивача про недосягнення істотних умов Договору в частині непогодження ціни Договору, судом відхиляються, оскільки на виконання умов Договору відповідач отримав об'єкт лізингу, його використовує, сплатив лізингові платежі за 42 періоди із 60 періодів.

Посилання відповідача на ту обставину, що розрахунок позовних вимог є невірним, оскільки в ньому не визначено правильного курсу НБУ для Євро, який при розрахунку лізингового платежу повинен бути 6,81 грн. за один Євро (курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату 28.02.2008) відповідно до п.6.1.1 договору суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до п.6.1.2 договору поточний платіж, що підлягає сплаті в гривнях розраховується як добуток суми лізингового платежу, вираженого в умовних одиницях згідно Графи 3 Додатку №1 до Договору на відповідну дату здійснення платежу та «Курса 2»; а відповідно до п.6.1.1 договору «Курс 2»- курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" в частині стягнення з Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю 1 702 703,72 грн. -суми основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних в розмірі 15 729,18 грн.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 729,18 грн. -3 % річних, що відповідає розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі п. 8.5 Договору просить суд стягнути з відповідача 79 163,47 грн. - неустойки.

Згідно п. 9.5 Договору, сторонами погоджено, що відповідач повинен сплатити позивачу неустойку в розмірі в розмірі 0,25 % протягом перших п'яти днів та 0,5 % протягом наступних днів від суми платежу лізингоотримувача за кожний день прострочення платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в розмірі 79 163,47 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.»Товариство з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул.. Чаадаєва, буд. 2-Б, ЄДРПОУ 14073657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150. м. Київ, вул.. Димитрова, 5, корп.. 2, Бізнес-Центр «Реноме», ЄДРПОУ 33104543, р/р 26008301013536 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904) суму заборгованості у розмірі 1 702 703 (один мільйон сімсот дві тисячі сімсот три) грн. 72 коп., неустойку у розмірі 79 163 (сімдесят дев'ять тисяч сто шістдесят три) грн.. 47 коп., 3% річних у розмірі 15 729 (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 35 951 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) 94 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 30.08.2012