Ухвала суду № 25783722, 27.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" серпня 2012 р. м. Київ К-54067/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.

Борисенко І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009

у справі № 2-а-3933/09/0570

за позовом Державного підприємства "Сніжнеантрацит"

до Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сніжнеантрацит" (далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000731540/0 від 24.02.2009, №0000741540/0 від 24.02.2009, №0000751540/0 від 24.02.2009, №0000721540/0 від 24.02.2009.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009, позов Державного підприємства "Сніжнеантрацит" задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Сніжнеантрацит»з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованих за період з 01.09.2008 та сплачених за період з 19.12.2008 по 24.12.2008, по платі за землю за період з 03.03.2008 по 28.01.2009, про що складений акт № 127/15-31906124 від 18.02.2009.

На підставі висновків акту, встановлене порушення вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, що платником несвоєчасно сплачено узгоджені суми зобов'язань з ПДВ у сумі 18226,65 грн., по платі за землю у сумі 1900,00 грн.

На підставі підпункту 17.17 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку, податковим повідомленням-рішенням №0000731540/0 від 24.02.2009 визначений штраф на суму 9113,25 грн., податковим повідомленням рішенням №0000741540/0 від 24.02.2009 -на суму 81,31 грн., податковим повідомленням-рішенням №0000751540/0 від 24.02.2009 -на суму 217,38 грн., податковим повідомленням-рішенням №0000721540/0 від 24.02.2009 -на суму 71307,58 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачає узгодження податкового зобов'язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому, зазначено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Однак, платник податків самостійно не проводив погашення податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на землю за період, що зазначений у акті перевірки, а платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи, здійснив наступні сплати:

- № 343/1 від 19.12.2008 на суму 41666,67 грн., № 997 від 19.12.2008 на суму 24802,78 грн. сплатив чергові платежі по погашенню податкового боргу, що був розстрочений рішенням відповідача № 68/24-113 від 25.04.2008 (зазначені суми скеровані відповідачем на погашення податкового боргу з податку на додану вартість, узгодженого декларацією № 11707 від 20.08.2008 з датою нарахування 01.09.2008)

- № 1015 від 22.12.2008 на суму 30500,00 грн., № 344/1 від 22.12.2008 на суму 52500,00 грн., № 345/1 від 24.12.2008 на суму 4500,00 грн. сплатив чергові платежі по погашенню податкового боргу, що був розстрочений рішенням відповідача № 121/24-113 від 25.04.2008 (зазначені суми скеровані відповідачем на погашення податкового боргу з податку на додану вартість, узгодженого декларацією № 11707 від 20.08.2008 з датою нарахування 01.09.2008);

- № 103 від 19.01.2009 на суму 10000,00 грн., № 157 від 28.01.2009 на суму 10000,00 грн., № 158 від 26.12.2008 на суму 1900,00 грн. сплатив поточні зобов'язання з плати за землю за січень 2009 (зазначені суми скеровані відповідачем на погашення податкового боргу з плати за землю узгодженого розрахунком №826 від 30.01.2008 з датою нарахування 03.03.2008, 31.03.2008, 30.04.2008 року та розрахунком №16529 від 12.11.2008 з датою нарахування 01.12.2008, 30.12.2008).

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства, оскільки відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

В підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону зазначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

У податкового органу не було правових підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки платник податків не сплачував, зазначені в акті від 18.02.2009, суми узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість та по платі за землю, а проводив інші платежі, призначення яких зазначив у платіжному дорученні.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача відсутні правові підстави поширювати дію Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині застосування штрафних санкцій за порушення строків, передбачених Законом України «Про плату за землю»на підставі того, що статтею 14 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідальність платника податку у вигляді штрафу згідно п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначена за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання, передбаченого саме цим Законом, а не строків, встановлених іншими законами, зокрема, Законом України «Про плату за землю».

За наведених обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжне Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.А. Моторний

Судді В.В. Кошіль І.В. Борисенко