Ухвала суду № 25776524, 08.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1494/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., Земляної Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ»до Державної податкової інспекції у Подільському районі

м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ»(далі позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі ДПІ у Подільському районі м. Києва або відповідач) про визнання протиправними рішення відповідача № 0000592330/0 від 25.06.2010 року, № 0000592330/1 від 03.09.2010 року, № 0000592330/2 від 16.11.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Данфосс ТОВ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 14.06.2010р. № 204/23-304/20074667 (далі -Акт перевірки).

Під час проведення перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Данфосс ТОВ»п 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 76368 грн., в наступних періодах: жовтень 2007 року в сумі 5186 грн., січень 2008 року в сумі 5113 грн., травень 2009 року в сумі 12608 грн., липень 2009 року в сумі 16298 грн., жовтень 2009 року в сумі 21590 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 1526 грн. в наступних періодах: серпень 2008 року в сумі 5153 грн., вересень 2008 року в сумі 6373 грн.

На підставі висновку акта перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.06.2010р. № 0000592330/0.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось Позивачем в адміністративному порядку.

Так, рішеннями ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01.09.2010 р. № 14710/10/25-007, Державної податкової адміністрації у м. Києві від 08.11.2010 р. № 6048/10/25-114 та Державної податкової адміністрації України від 17.01.2011 р. № 573/6/25-0115 податкове повідомлення-рішення 25.06.2010р. № 0000592330/0 залишене без змін, у зв'язку з чим були, також, винесені податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010р. 0000592330/1, від 16.11.2010р. №0000592330/2.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(станом на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Між позивачем та ТОВ «Епіцентр-К»були укладені додаткова угода № 2 від 02.10.2006 року до договору № 895/70 від 11.11.2005 року та договір про надання послуг № 1194/70 від 01.01.2008 року, відповідно до яких ТОВ «Епіцентр-К»зобов'язується надати послуги з просування товару в своїй торговельній мережі з метою збільшення обсягу продажу таких товарів.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди, покупець зобов'язується надати Постачальнику послуги по просуванню Товару, що постачає останній за договором поставки. Зазначені послуги надаються шляхом проведення заходів з популяризації товару в місцях його продажу (надання роз'яснень споживачам про особливі властивості та порядок використання Товару, розміщення друкованої інформації про Товар, організація обслуговування місця розміщення Товару з метою підтриманням найбільш прийнятого вигляду Товару).Інформація про Товар та виробника, що надається Покупцем споживачу в межах виконання свої обов'язків, визначених цією угодою, повинна обмежуватися відомостями, зазначеними Постачальником для опису властивостей Товару, викладеними в технічній документації на Товар та/або в додаткових інформаційних листах.

Відповідно до пункту 1 «Предмет договору»предметом даного договору є надання Виконавцем послуг щодо просування товару Замовника в регіонах України на умовах, передбачених даним Договором. Частиною 1.2 пункту 1 передбачено, що послуги щодо просування товару Замовника передбачають: розміщення товару Замовника на окремих стелажах та площадках Виконавця; формування Виконавцем споживчого кошику покупця поденно; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенційних; інформування щодо залишку товару Замовника на стелажах гіпермаркету; надання інформації Замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів Виконавця та інформування про зміну попиту на товар, що постачається Замовником; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків та рекомендацій.

Таким чином, такі послуги призначені для збільшення обсягів продажів товарів позивача, що підтверджуються обсягами відвантажень (продажів) через ТОВ «Епіцентр-К»за періоди з 4 кварталу 2007 року по 4 квартал 2009 року, а саме: 4.кв.2007 року -1388023,82 грн.; 1-4 кв. 2008 року -7471129, 09 грн.; 1-4 кв. 2009 року -9416249, 66 грн., тому являються такими, що призначені для використання в його господарській діяльності. Отже, вартість таких послуг може бути віднесена до складу валових витрат та податкового кредиту позивача відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

За змістом даної статті віднесення до складу валових витрат сум, сплачених у зв'язку із передпродажної підготовкою товарів, не залежить від наявності у платника податку права власності на товар, а має значення лише факт продажу платником податку товару, відносно якого здійснюється така передпродажна підготовка.

Таким чином колегія суддів зазначає, що витрати, пов'язані з оплатою передпродажної підготовки продукції позивача та дистриб'юторських послуг, спрямовані на забезпечення попиту на його продукцію, а отже спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів по її виробництву.

Також, відповідно до Положення «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат»затвердженого Наказом ДПС України від 15.02.2012 року № 123: «Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів і тд.) на користь третіх осіб. Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами у межах своєї основної діяльності. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут. Мотиваційні виплати можуть включати: премія за дострокову сплату дебіторської заборгованості, за виконання плану закупівель товарів постачальника, за точність закупівельних прогнозів, за дотримання певного асортименту товарів при закупівлі. Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції, такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.»

Враховуючи той факт, що природа операцій з просування товару не змінилася з прийняттям Податкового кодексу України, і, як і раніше, така операція спрямована на стимулювання збуту, можна дійти висновку, що витрати по оплаті послуг з просування товару відносилися і відносяться до складу податкових (раніше - валових) витрат.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що договірні відносини між позивачем та ТОВ «Епіцентр-К»були спрямовані на застосування маркетингових (рекламних) технологій для зростання попиту на товар, а отже спрямовані збільшення кількості поставок, та як наслідок, зростання рівня прибутковості позивача. Таким чином, витрати позивача по оплаті послуг на просування товару, відносяться до його господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не було порушено вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем правомірно був сформований податковий кредит, та, як наслідок, правомірно сформоване бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зв'язку з таким податковим кредитом.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що після реалізації товару позивачем та переходу права власності на цей товар до контрагента TOB «Епіцентр К»останнім надавались послуги по просуванню раніше проданого товару.

Для визначення товарів, щодо яких надавались послуги з просування, необхідно проаналізувати документи, на підставі яких надавались ці послуги, тобто додаткову угоду №2 від 02.10.2006 р. до договору поставки № 895/70 від 11.11.2005 р. (надалі в тексі - Додаткова угода № 2) та договір надання послуг по організації просування товарів № 1194/70 від 01.01.2008 р. (надалі в тексті - Договір з просування товарів).

Жодним з цих договорів не передбачено, що послуги з просування спрямовані на вже реалізований товар.

Предметом Додаткової угоди № 2 є надання послуг з просування товару, що постачає Позивач (а не уже поставив) за договором поставки. Під договором поставки відповідно до преамбули Додаткової угоди № 2 мається на увазі договір № 895/70 від 11.11.2005 р.

Предметом договору поставки № 895/70 від 11.11.2005 р. є передання Позивачем у власність TOB «Епіцентр К»за замовленням останнього будь-якого товару, що міститься у специфікаціях, які є додатком до договору. У специфікаціях до договору передбачений широкий асортимент товарів торгової марки », продаж яких є основним видом господарської діяльності Позивача.

Оскільки сторони договору поставки встановили такий порядок відносин між собою, за яким неможливо наперед визначити який товар буде поставлено (до моменту фактичного замовлення товару, який має ймовірний характер), то помилково вважати, що Додаткова угода № 2 була спрямована на уже реалізований товар, позаяк на момент її укладення сторони також не могли знати, які саме товари будуть реалізовуватись, а тому Додаткова угода № 2 була спрямована на просування всього спектру товарів, які передбачені специфікаціями до договору поставки без будь-якої прив'язки щодо права власності чи місця знаходження товарів.

Предмет Договору з просування товарів взагалі не прив'язується до жодного договору поставки, а регулює відносини з «просування товару Замовника в регіонах України». Таким чином, цим договором передбачене просування будь-якого товару, який продається позивачем, а не уже реалізованого, як стверджує відповідач.

Не відповідає дійсності твердження апелянта, що корисний ефект від наданих послуг з просування товарів отримав лише контрагент Позивача - TOB «Епіцентр К». Адже надані послуги призвели до зростання попиту на товари, що продаються Позивачем, а відтак і до збільшення кількості замовлення товарів у Позивача, їх поставок та як наслідок - зростання доходу Позивача, що є основним критерієм зв'язку витрат платника податків з його господарською діяльністю. Тому очевидно, що Позивач отримав корисний ефект від наданих послуг. Такий ефект наочно продемонстрований показниками збільшення доходу Позивача у зв'язку з зростанням реалізації товарів контрагенту TOB «Епіцентр К»в період надання послуг з просування (з такими показниками Відповідач ознайомився під час податкової перевірки).

Необґрунтованими є зауваження апелянта до змісту актів виконання робіт (надання послуг). Такі зауваження виражаються у тому, що: в актах не зазначається, які саме послуги по просуванню товару надавалися; в акті від 09.10.2007 р. № Ком/01-0001732 відсутні прізвища представників замовника та виконавця; в інших актах відсутні посилання на договори, на підставі яких надавались послуги.

Акти виконання робіт (надання послуг) є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції - надання послуг з просування товарів. Вимоги до первинних документів встановлені в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Серед цих вимог немає такої, як вказівка які саме послуги надавались; натомість є вимога щодо зазначення змісту, обсягу та одиниці виміру господарської операції. В усіх актах вказаний зміст операції - послуги по організації просування товарів, також зазначений їхній обсяг та одиницю виміру.

Щодо відсутності прізвища представників замовника та виконавця в акті від 09.10.2007 р. № Ком/01-0001732, то зазначаємо, що така вимога у законі відсутня, в первинних документах достатньою є наявність підпису особи, яка брала участь у господарській операції. В акті від 09.10.2007 р. № Ком/01-0001732 наявні підписи учасників операції.

Твердження апелянта щодо відсутності в актах посилання на договори безпідставні, адже, знову ж таки, наявність такого не вимагається ст. 9 згаданого вище закону.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що всі акти виконання робіт (наданих послуг) відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

А, оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Земляна Г.В.