Ухвала суду № 25776445, 16.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6427/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Маджар О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011р. в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови та ухвалити в цій частині нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковий орган порушив вимоги законодавства, здійснюючи перевірку позивача, дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції, що стали підставою для визначення податкових зобовязань, мали реальний характер, їх здійснення підтверджується первинними документами.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_2 має статус фізичної особи - підприємця, зареєстрований 08.04.2003р. Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 18.04.2003р., зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У квітні 2009 року посадовими особами Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. (акт перевірки від 21.04.2009 № 1303/17-1-15/61/№ 1303/17-1-15/61/НОМЕР_1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилось у заниженні чистого (оподатковуваного) доходу на загальну суму 21876371,60 грн., у тому числі по періодах: за 2007 рік - на 21161563,65 грн. (за 3 квартал 2007 року 20947176,55 грн., за 4 квартал 2007року 214387,10 грн.); за 2008 рік на 714807,95 грн. (за 1 квартал 2008 року 204178,35грн., за 2 квартал 2008 року 268462,85 грн., за 3 квартал 2008 року - 175000,10грн., за 4 квартал 2008 року67166,65 грн.).

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.3 ст. 1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.4 п. 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 , п.10.1 ст. 10 ЗУ "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4375 274,32 грн.

Перевіркою правильності визначення валового доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. встановлено, що валовий дохід позивача сформовано за рахунок відображення операцій зі здійснення оптової торгівлі запасними частинами сільськогосподарського призначення, продуктами харчування та будівельними матеріалами, фактична сума валового доходу становить 22097245,00 грн. Порушень з приводу формування валового доходу перевіркою не встановлено.

Перевіркою правильності формування валових витрат встановлено, що за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. загальна сума валових витрат, задекларованих позивачем, становить 22080560,00 грн.

Вказану суму валових витрат позивач сформував за рахунок віднесення до їх складу витрат по операціям з придбання товарів у наступних постачальників: ТОВ "ТК "Геніус", ТОВ "ВПФ Метапродакшн", ТОВ "НВП Інфо Трейд", ТОВ "Доменсбіз", ТОВ "Блізард-ком", ПП "Івенто-2005", ПП "Іділія Плюс V", ТОВ "Атмарком".

Як вбачається з акта перевірки, інформацію, що стосується укладення договорів з вказаними юридичними особами податковому органу під час перевірки не надав. Під час перевірки документів складського та матеріального обліку не виявлено, товарно-транспортні накладні та інші документи, які б свідчили про транспортування придбаної продукції та відвантаженої ОСОБА_2, також виявились відсутніми.

Крім того, колегія суддів зазначає, що заходами, що вживалися податковим органом з метою перевірки господарських операцій позивача з вказаними юридичними особами, фактів перерахування ОСОБА_2 коштів та відвантаження товарів на його користь не встановлено. Юридичні особи контрагенти виявились відсутніми за місцезнаходженням, частина з них є припиненими або перебувають у стані припинення, згідно з даними податкової служби усі ці підприємства включені до переліку підприємств, що мають ознаки фіктивності.

Разом з тим, перевіркою правомірності включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. встановлено, що позивачем до податкового кредиту включались суми податку на додану вартість за придбання товару у тих самих постачальників, а саме: ТОВ "ТК "Геніус", ТОВ "ВПФ Метапродакшн", ТОВ "НВП Інфо Трейд", ТОВ "Доменсбіз", ТОВ "Блізард-ком", ПП "Івенто-2005", ПП "Іділія Плюс V", ТОВ "Атмарком".

Крім того, колегія суддів зазначає, що факти перерахування коштів та поставки товарів так само документально не підтверджуються.

За таких обставин за результатами перевірки податковим органом прийнято такі податкові повідомлення-рішення: від 30.04.2009р. № 1534/0000420171/0/260/НОМЕР_1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб суб"єктів підприємницької діяльності в сумі 3281455,74 грн., з яких 3281455,74грн. за основним платежем; від 30.04.2009р. № 1535/0000430171/0/261/НОМЕР_1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 8750548,64 грн., з яких 4375274,32 грн. за основним платежем; 4375274,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області в адміністративному порядку, однак, за результатами розгляду скарг позивача, скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

У зв"язку із зміною строків сплати та строків оскарження податкових повідомлень рішень Білоцерківською об"єднаною державною податковою інспекцією Київської області з тих самих підстав прийнято нові податкові повідомлення-рішення: від 06.07.2009 № 2305/0000420171/1/373/НОМЕР_1 та від 06.07.2009 №2306/0000430171/1/374/НОМЕР_1. При цьому, суми визначених податкових зобов"язань з податку з доходів фізичних осіб суб"єктів підприємницької діяльності та з податку на додану вартість залишились незмінними.

Крім того, слід звернути увагу, що згідно з вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.06.2010р., залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Київської області від 02.03.2011р., ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах), ч.5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах), частинами першою та другою ст. 366 (службове підроблення), частинами першою та другою ст. 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) Кримінального кодексу України, у тому числі й за фактами, щодо яких визначено податкові зобов"язання, які оспорюються позивачем в даній справі.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., ЗУ "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.,ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990р.

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змінё а вказані законодавчі акти втратили чинність.

У звязку з цим дана справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Стосовно визначення податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб суб"єктів підприємницької діяльності колегія суддів зазначає наступне.

Порядок нарахування і сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб визначається ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003р. та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до підпункту 3.1.3 п. 3.1. ст. 3 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" об"єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Платниками податку, в силу положень п. 2.1 ст. 2 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" №, 889-IV є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003р. оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

В силу п. 22.10 ст. 22 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003р. визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно із ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п. 5.1 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, якщо платник податку не може підтвердити факт понесення валових витрат розрахунковими, платіжними та іншими документами, він не має права відносити суми таких витрат до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на доходи фізичних осіб суб"єктів підприємницької діяльності.

Щодо визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 2.1 ст. 2 ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. платником податку є будь - яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обовязковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Об"єкти оподаткування і база оподаткування визначаються ст.ст. 3, 4 цього Закону.

Порядок оподаткування юридичних осіб податком на додану вартість визначається положеннями ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р.

Згідно з підпунктом 6.1 ст. 6 ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. обєкти оподаткування, визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п.7.4. ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, якщо платник податку не може підтвердити факт сплати податку на додану вартість у складі ціни товару розрахунковими, платіжними та іншими документами, він не має права включати такі суми до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 ЗУ "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. платник податку - особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету, податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до ст. 7.1 ЗУ "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР від 03.04.1997р. ).

Вимоги до податкової накладної визначені у підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ № 168/97 ВР від 03.04.1997р. відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної, б) дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця), д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ж) ціну поставки без врахування податку, з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР від 03.04.1997р. право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги), при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право включити сплачені суми податку до складу податкового кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про відмову в задоволенні позову є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.