Ухвала суду № 25774878, 07.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8853/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс, ЛТД»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006392305 від 19 серпня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс, ЛТД»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006392305 від 19 серпня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо порушення Позивачем п.п. 1, 2, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -Закон про РРО) спростовуються наявними у матеріалах справи документами і матеріалами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що суд допустив невірне тлумачення поняття «господарська одиниця», що призвело до прийняття неправильного рішення.

В судовому засіданні представник Відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник Позивача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2010 року посадовими особами ДПІ в Оболонському районі м. Києва було проведено перевірку господарської одиниці -магазину та СТО спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс, ЛТД» з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. У ході перевірки податковим органом виявлено порушення Позивачем: п. 1, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме -за період з 10.08.2010 року по 12.08.2010 року проведено розрахункових операцій без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів на загальну суму 4 646грн., а саме касові чеки не містять одного з обов'язкових реквізитів «назву господарської одиниці». Згідно з актом державної комісії про приймання об'єкту будівництва в експлуатацію, та договору оренди «назва господарської одиниці» - «павільйон», в касових чеках «назва господарської одиниці» зазначено - «магазин»; пп. 3.2 п. 3, пп. 2.1 п. 2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01 грудня 2000 року в частині того, що підприємством не забезпечується щоденне друкування фіскальних звітних чеків, а саме: 22.06.2011 року не роздруковано на РРО фіскальний звітний чек. Результати перевірки зафіксовані в акті від 12 серпня 2010 року №0755/26/54/23/20050460. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»від 19 серпня 2010 року №0006392305 (далі -оскаржуване рішення).

Оцінюючи висновок податкового органу щодо невірного зазначення Позивачем одного з обов'язкових реквізитів фіскального чеку -назву господарської одиниці, суд першої інстанції вірно встановив, що структурною одиницею Позивача роздруковувалися касові чеки, в яких була зазначена назва господарської одиниці -«магазин». При цьому, суд, з огляду на приписи ст. ст. 3, 8 Закону про РРО, розділу 1, пп. 2.1, 3.2 розділу 2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01 грудня 2000 року, вірно зауважив, що назвою господарської одиниці є назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договору оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).

Як вірно було встановлено судом першої інстанції з аналізу змісту наявних у матеріалах справи копій торгових патентів від 31 березня 2010 року №29120 та від 31 березня 2011 року №31442 на право здійснення торгівельної діяльності Позивачем, господарська одиниця, що перевірялася, мала назву -магазин. А тому, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що наявність у розрахункових документах Позивача за період з 10.08.2010 року по 12.08.2010 року назви господарської одиниці «магазин»відповідає вимогам чинного законодавства і не може свідчити про порушення останнім норм п.п. 1, 2 ст. 3 Закону про РРО.

Оцінюючи твердження Відповідача про порушення господарською одиницею суб'єкта господарювання п. 9 ст. 3 Закону про РРО, що виявилося у не роздрукуванні на РРО фіскального звітного чеку 22 червня 2011 року, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на той факт, що у цей день згідно довідки АЕК АК «Київенерго» від 13.08.2010 року №116 була відключена електроенергія у зв'язку з пошкодженням повітряної лінії 110 кВ. При цьому, суд вірно зауважив, згідно ст. 5 Закону про РРО на період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту, або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО.

Однак, як вірно підкреслив суд першої інстанції , із відновленням електропостачання Z-звіт було роздруковано Позивачем 23 червня 2011 року о 08 год. 29 хв., тобто до початку робочого дня та Z-звіт за 22 червня 2011 року за №161 було внесено до розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»Книги обліку розрахункових операцій №26541174003/1.

Враховуючи викладене, колегія суддів повністю погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування Відповідачем до Позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 340 грн., передбачену п. 4 ст. 17 Закону про РРО.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс, ЛТД»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006392305 від 19 серпня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.