Ухвала суду № 25774864, 14.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3875/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б.та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Ліквідатора ПП "Юнісеф" Востокіна Ігоря Сергійовича до Відділу Державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції, Головного управління державного казначейства України в Рівненській області, треті особи - Білоцерківська ОДПІ Київської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій та бездіяльності неправомірними,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпня 2011 року позивач -Приватне підприємство «Юнісеф»від імені якого діяв Ліквідатор Востокін Ігор Сергійович звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції, Головного управління державного казначейства України в Рівненській області, треті особи - Білоцерківська ОДПІ Київської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій та бездіяльності неправомірними, в якому просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівенського МУЮ щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження стосовно ПП «Юнісеф»по справі № 1-127/10 у зв'язку з визнанням боржника банкрутом, визнати протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівенського МУЮ щодо накладення арешту на грошові кошти ПП «Юнісеф»відповідно до постанови від 26.01.2011 року по справі № 1-127/10, визнати протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівенського МУЮ щодо стягнення з рахунку ПП «Юнісеф»коштів у сумі 17 137,20 грн., стягнути з Державного бюджету України збитки у сумі 17 137,20 грн. на користь ПП «Юнісеф».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року та винести нове рішення, яким повністю відмовити Ліквідатору ПП "Юнісеф" Востокіну Ігорю Сергійовичу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 23 та 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»після визнання божника банкрутом, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. До того ж, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах. Проте посадовими особами відповідача постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника позивачу направлено не було, до того ж відповідно до постанови державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ВП № 23442284 від 26.01.2011 року з банківського рахунку позивача було списано кошти в сумі 17 137,20 грн.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, 05.07.2010 року Господарським судом Київської області було порушено справу за заявою Білоцерківської ОДПІ про банкрутство ПП «Юнісеф».

Постановою Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року було визнано банкрутом ПП «Юнісеф»та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ПП «Юнісеф»призначено арбітражного керуючого Востокіна Ігоря Сергійовича.

Позивачем направлено до Львівської філії ПАТ «Брокбізнесбанк»запит від 08.11.2010 року щодо залишків коштів на рахунку ПП «Юнісеф».

Листом від 02.12.2010 року Львівська філія ПАТ повідомила, що на рахунку ПП «Юнісеф» № 26005614125170 обліковуються кошти у сумі 17 257,20 грн., також банком було повідомлено, що на виконанні банку знаходяться Постанови про арешт коштів на рахунках, видані Рівненським МУЮ та Білоцерківським МУЮ.

Позивач листом від 02 грудня 2010 року повідомив Відділ державної виконавчої служби Рівненського МУЮ про наявність провадження у справі про банкрутство приватного підприємства «Юнісеф», додавши відповідні документи: копію постанови Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року по справі №БЗ/148-10, завірену судом, копію оголошення в газеті «Голос України»про відкриття ліквідаційної процедури.

У зв'язку з виявленням коштів банкрута, 25.01.2011 року Господарським судом було припинено процедуру ліквідації та введено процедуру розпорядження майном.

Постановою Господарського суду Київської області від 26.04.2011 року було затверджено реєстр вимог кредиторів. До складу кредиторів увійшли Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області та Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне.

Постановою Господарського суду Київської області від 06.07.2011 року ПП «Юнісеф»було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На письмовий запит позивача про залишок коштів на рахунку ПП «Юнісеф»Львівська філія АТ «Брокбізнесбанк» своїм листом від 19.08.2011 року № 1303, повідомила, що станом на 19.08.2011 року залишок коштів на рахунку №26005614125170 становить 120,00 грн.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Рівненського МУЮ від 26.01.2011 року ВП № 23442284 на підставі рішення Рівненського міського суду було накладено арешт на кошти позивача у межах суми 17 137, 20 грн.

14 квітня 2011 року зазначені вище кошти були списані з рахунку позивача № 26005614125170 відповідно до платіжної вимоги № 286 від 05.04.2011 року, отримувач коштів -ВДВС Рівненського МУЮ, рах. № 37313001002802, МФО 833017 ГУ ДКУ у Рівненській області. Платіжна вимога оформлена на підставі виконавчого листа від 02.11.2010 року №1-127/10, виданого Рівненським міським судом по кримінальній справі по обвинуваченню засновників ПП «Юнісеф».

Відповідно до ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»після визнання божника банкрутом, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Згідно з п.7 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у випадку передачі виконавчого документу ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Відповідно до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», у випадку ліквідації боржника, внаслідок визнання його банкрутом, виконавчий документ передається до арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. У разі направлення виконавчого документу до арбітражного керуючого, арешт з майна боржника знімається постановою державного виконавця. При направленні виконавчого документу до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого, виконавче провадження підлягає закінченню.

Згідно ч.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника»одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Аналогічна норма міститься в п. 4.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, відповідно до якого виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, уведеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Відповідно до п. 6.2. Інструкції у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження за зверненням стягнення на заставлене майно. Копія постанови надсилається стягувачу з роз'ясненням йому права звернутися до відповідного господарського суду з заявою про визначення його кредитором.

Як було зазначено вище, постановою Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року ПП «Юнісеф»було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що його не було повідомлено належним чином про наявність постанови про банкрутство позивача, оскільки матеріали справи містять лист Арбітражного керуючого І.С. Востокіна Вих.№ 99 від 29.11.2010 року, у якому державну виконавчу службу Рівенського МУЮ повідомлялося про визнання ПП «Юнісеф»банкрутом з додаванням до листа відповідної копії постанови Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року та оголошення в газеті «Урядовий кур'єр»про відкриття ліквідаційної процедури (а.с.18).

З наведених вище норм законодавства вбачається, що у разі визнання боржника банкрутом обов'язком державного виконавця є винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, окрім того, відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»- після визнання божника банкрутом, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Враховуючи вищезазначене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій та бездіяльності державного виконавця, що полягала у не винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, накладення арешту на грошові кошти ПП «Юнісеф»26.01.2011 року та стягнення відповідних коштів з рахунку позивача.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року -без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.