Рішення № 25774802, 20.08.2012, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 2/2218/6114/2011

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого -судді Шершуна В.В.,

суддів: П'єнти І.В., Корніюк А.П.,

при секретарі: Лапко Ю.В.,

за участю: представника позивача Москалюк С.А., представника відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22ц-2290/1896/12 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 07 грудня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У серпні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначало, що 16.05.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір №НМІВАЕ00000035, згідно якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 16903, 34 доларів США на термін до 15.05.2013 року. В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково. У зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору станом на 12.04.2011 року утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 13455,90 доларів США, а тому позивач просив суд стягнути вказану суму боргу з ОСОБА_3

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 7 грудня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк"12072,89 доларів США боргу за договором кредиту № НМІВАЕ00000035 від 16.05.2008 року, 1000 грн. пені та 1091 грн. понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає прийняте судом рішення незаконним, необґрунтованим, оскільки суд вирішив спір необ'єктивно та упереджено, без врахування заперечень відповідача щодо позову. Зазначає, що судом не звернуто уваги на те, що заперечуючи проти позову, він посилався на те, що в рахунок погашення заборгованості він 05.01.2009 року за актом № 31/59SAP передав банку належний йому автомобіль «MERCEDES-BENZ 280", 1997 року випуску, який в подальшому був проданий і за рахунок отриманих коштів був частково погашений борг перед банком. Відповідно, банк,

________________

Головуючий в першій інстанції:Порозова І.Ю. Справа № 22ц-2290/1896/12

Доповідач: П'єнта І.В. Категорія №19, 27

маючи обов'язок обґрунтувати суму кредиторської заборгованості, не представив суду жодного доказу, яким чином банк отримав від продажу його автомобіля саме 11601,34 доларів США, і чи відповідало це ринковій вартості автомобіля на той час, оскільки в акті приймання автомобіля було зазначено про можливу реалізацію автомобіля лише за ринковими цінами. Апелянт вважає, що якби автомобіль був проданий за ринковими цінами, то це було достатньо для покриття боргу за кредитним договором. Апелянт посилається на те, що висновок суду про те, що сума коштів від реалізації автомобіля була недостатньою для погашення всієї заборгованості по кредиту будь-якими доказами не підтверджений.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ КБ «Приватбанк»подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши позов повністю. При цьому зазначає, що рішення суду в оскаржуваній частині постановлене з порушенням норм процесуального права - ст.ст. 5, 10, 11, 60, 179 ЦПК України, та норм матеріального права - ст.ст. 611, 549, 629 ЦК України. Суд безпідставно зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача посилаючись на те, що в діях ОСОБА_3 не вбачається умисного ухилення від сплати кредиту. Проте в рішенні суд сам зазначає, що сума від реалізації автомобіля може виявитися недостатньою для погашення всієї заборгованості по кредиту, ОСОБА_3 повинен був та міг це передбачити, але не вжив ніяких заходів для з'ясування дійсної суми боргу після реалізації автомобіля. Відповідач не довів факт відсутності умислу в його бездіяльності після реалізації автомобіля.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила відхилити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу, подану ОСОБА_3 підтримав, апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» просив відхилити.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У відповідності з пп. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 16.05.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_3 укладено кредитно-заставний договір №НМІВАЕ00000035, відповідно до умов якого останньому надано кредит в розмірі 16903,34 доларів США зі сплатою відсотків 17,04% річних та терміном погашення до 15.05.2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань в кредитно-заставному договорі передбачено заставу рухомого майна, належного відповідачу легкового автомобіля «MERCEDES-BENZ 280», 1997 року випуску, №кузова/шасіНОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Зазначений транспортний засіб згідно акту №31/59 SAP від 05.01.2009 року був переданий заставодавцем позивачу, якому доручено передати їх на реалізацію по ринковій вартості і виручені кошти направити на погашення заборгованості. При цьому, ОСОБА_3 надав довіреність працівникам банку на продаж автомобіля, який у серпні 2009 року був проданий. Згідно меморіальних ордерів від 20.08.2009 року на суму 5530,74 доларів США та 6070,60 доларів США, які були отримані від реалізації предмету застави, були направлені на погашення заборгованості за кредитно-заставним договором, але у повному обсязі заборгованість погашена не була.

В зв'язку з несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем зобов'язань по виплаті суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами станом на 12.04.2011 року утворилася заборгованість за кредитом в сумі 8236,75 доларів США; 2368,65 доларів США - проценти за користування кредитом, 796,82 долари США -комісія за користування кредитом; 1383,01 доларів США -пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 31,41 доларів США штраф (фіксована частина), 639,26 доларів США штраф (процентна складова).

Заперечуючи розмір заборгованості за кредитно-заставним договором, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України ОСОБА_3 не надав суду доказів на підтвердження своїх заперечень.

Дійшовши висновку про необхідність стягнення заборгованості за кредитним договором, суд обґрунтовано виходив з факту невиконання відповідачем зобов'язань за кредитно-заставним договором. При цьому правильно посилався на норми матеріального права ст. ст. 525, 526, ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, згідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом; позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом; за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, частково задовольняючи позов в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції виходив із того, що в діях ОСОБА_3 не вбачається умисного ухилення від сплати кредиту, а тому, з урахуванням обставин справи та положень ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір пені може бути зменшено до 1000 грн.

Однак з таким висновком суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Тобто розмір неустойки може бути зменшений за одночасної наявності обох умов, що вказані у згаданій нормі.

Крім того, згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач з такою заявою до суду не звертався.

А тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання підлягає до задоволення, та з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк»підлягає стягненню пеня в розмірі 11054 грн. 40 к.

За порушення позичальником строків виконання грошового зобов'язання за кредитно-заставним договором банком одночасно нараховано пеню та штрафи (31,41 доларів США фіксована частина та 639,26 доларів США процентна складова).

Разом з тим, пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Таким чином позивач просить застосувати до боржника подвійну цивільно правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобовязання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить ч.1 ст.61 Конституції України, ч.3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має грунтуватится на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Оскільки допущені судом порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі.

Відповідно до частини другої ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 07 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»заборгованість за кредитно-заставним договором №НМІВАЕ00000035 від 16.05.2008 року в розмірі 11402,21 доларів США, що еквівалентно (станом на 20.08.2012 року) 91137 грн. 86 к., з яких 8236,75 доларів США -заборгованість за кредитом, 2368,65 доларів США -заборгованість по процентах за користування кредитом, 796,82 долари США -заборгованість по комісії за користування кредитом, а також 11054 грн. 40 к. -пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, та судові витрати в сумі 1135 грн. 92 к.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта