Рішення № 25750880, 21.08.2012, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 2/2219/5/12

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуюча -судді П'єнти І.В.,

суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,

при секретарі: Лапко Ю.В.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_2, представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк»Лисака В.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22ц-2290/935/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставне майно. В обґрунтування позову зазначало те, що 26.06.2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитно-заставний договір №HMEWAE000099953 від 26.06.2008 року, за яким останньому надано кредит в розмірі 86 966 грн. 33 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.06.2013 року. Взяті на себе зобов'язання, передбаченні договором, відповідач не виконував, в зв'язку з чим станом на 06.07.2011 року виникла заборгованість в сумі 45 405 грн. 05 коп., що складається з: 27 980 грн. 89 коп. - заборгованість за кредитом; 1 203 грн. 35 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 651 грн. 06 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 9 169 грн. 51 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за кредитом, 250 грн. - штраф (фіксована частина); 2 150 грн. 24 коп. - штраф (процентна складова). А тому, на думку позивача, у банку виникло право в рахунок заборгованості звернути стягнення на легковий автомобіль, який був наданий відповідачем в якості заставного майна як гарантія виконання зобов'язань за кредитно-заставним договором.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив: передати в заклад ПАТ КБ "Приватбанк" шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставне майно, а саме: автомобіль марки "MERSEDES", моделі "BENZ", рік випуску: 1996, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_4, а також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HMEWAE000099953 від 26.06.2008 року в сумі 45 405 грн. 05 коп. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки "MERSEDES", моделі "BENZ", рік випуску: 1996, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер:

_________________

Головуючий в першій інстанції: Назарчук Р.В. Справа №22ц- 2290/935/12

Доповідач: П'єнта І.В. Категорія №19, 27

НОМЕР_4, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "Приватбанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Ухвалою суду до участі в справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_1.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2012 року позов задоволено. Передано в заклад публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" шляхом вилучення у ОСОБА_1, жителя м. АДРЕСА_1 належне йому на праві власності заставне майно, а саме: автомобіль марки "MERSEDES", моделі "BENZ", рік випуску: 1995, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_4. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HMEWAE000099953 від 26.06.2008 року в сумі 45 405 грн. 05 коп. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки "MERSEDES", моделі "BENZ", рік випуску: 1995, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_4., що належить на праві власності ОСОБА_1, жителю АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також надання публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" по 227 грн. 02 к. сплаченого позивачем державного мита та по 60 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. При цьому зазначає, що судом першої інстанції не було з'ясовано усіх обставин, що мають суттєве значення для справи. Судом не враховано, що придбаваючи легковий автомобіль марки "MERSEDES", моделі "BENZ", рік випуску: 1995, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі: НОМЕР_5, ОСОБА_1 діяв у відповідності та у спосіб, передбачений Законом України «Про товарну біржу». У біржовій угоді, долученій до матеріалів справи зазначено, що біржова угода укладена між сторонами ОСОБА_6 через ОСОБА_7, та ОСОБА_1 Із зазначеного вбачається, що ОСОБА_4 не був стороною угоди договору-купівлі продажу автомобіля та безпосередньо не відчужував даний автомобіль. На підтвердження даного факту відповідачем заявлялось клопотання про допит даних осіб в якості свідків, проте суд дані клопотання залишив без розгляду. Судом не було з'ясовано обставин, за яких було придбано автомобіль, та не з'ясовано чи було відомо продавцю про наявність обтяжень по даному автомобілю. Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_1 являється законним власником даного автомобіля, добросовісним набувачем, та не являється стороною кредитних правовідносин. Апелянт зазначає, що лише попередній власник автомобіля -ОСОБА_4 у відповідності до ст. ст. 330, 388 ЦК України має право витребувати автомобіль у добросовісного набувача. Судом також не було з'ясовано чи знаходиться даний автомобіль у володінні апелянта на момент розгляду справи, а також те, чи не припинив даний автомобіль свого існування. Також апелянт вказує на те, що суд дійшов висновку про те, що автомобіль знаходиться у володінні апелянта лише на підставі довідки ДАІ та поданої позивачем ксерокопії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яка не завірена належним чином та ставить під сумнів правомірність використання даного документу в якості доказу. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що автомобіль, що знаходиться у власності апелянта -ОСОБА_1 не відповідає родовим та індивідуальним ознакам автомобіля, зазначеного у кредитно-заставному договорі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день і час слухання справи повідомлений згідно вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що між ЗАТ КБ „Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_4 був укладений кредитно-заставний договір №HMEWAE000099953 від 26.06.2008 року, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 86966 грн. 33 к. зі сплатою відсотків в розмірі 22,08% річних за користування кредитними коштами з терміном виплати 25.06.2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань в кредитно-заставному договорі передбачено заставу рухомого майна, належного відповідачу легкового автомобіля MERCEDES-BENZ 124, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_5, об'єм 2.2, державний номер НОМЕР_1.

Внаслідок несвоєчасного та неповного виконання відповідачем ОСОБА_4 зобов'язань по виплаті суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами станом на 06.07.2011 року виникла заборгованість в сумі 45 405 грн. 05 коп., що складається з : 27 980 грн. 89 коп. - заборгованість за кредитом; 1 203 грн. 35 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4 651 грн. 06 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 9 169 грн. 51 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за кредитом, 250 грн. - штраф (фіксована частина); 2 150 грн. 24 коп. - штраф (процентна складова).

Оскільки відповідачем ОСОБА_4 було порушено вимоги ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України щодо належного та своєчасного виконання зобов'язання, тому, на думку колегії суддів, у відповідності з вимогами ст. 9 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст.27 Закону України „Про заставу", та умов кредитно-заставного договору банк має право на звернення стягнення на автомобіль у зазначеному ним порядку.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Аналогічна норма передбачена і в ч. 3 ст. 9 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Пунктом 6.2.20 кредитно-заставного договору передбачено, що позичальник зобов'язується без попередньої письмової згоди банку не відчужувати і не допускати будь-якого відчуження чи іншої передачі предмета застави третій особі у власність, управління, зберігання, чи будь-яке використання, а також не укладати відносно предмета застави жодних правочинів.

Згідно ч.1 ст. 10 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього майна. Добросовісний набувач має право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.7 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатися опис предмета обтяження. Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.

Пунктом 1.6 Інструкції про проведення огляду транспортних засобів та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації і зняття з обліку, затвердженої наказом МВС України №987 від 10 листопада 2005 року, зокрема передбачено, що ідентифікація ТЗ це установлення відповідності характеристик, ознак певного ТЗ (тип, модель, рік виготовлення, об'єм двигуна, повна маса тощо) даним виробника; ідентифікаційний номер (позначення) ТЗ (VIN) структурне поєднання буквено цифрових символів, яке присвоюється виробником ТЗ з метою ідентифікації останнього та наноситься на деталі кузова, шасі. VIN код присвоюється один раз та є ідентифікатором транспортного засобу на весь період його використання. Номер державної реєстрації містить відомості про ТЗ саме щодо його власника, у звязку з чим не може бути самостійною ідентифікуючою ознакою транспортного засобу.

В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до якого 04.07.2008 року за №7504905 зареєстровано обтяження транспортного засобу MERCEDES BENZ, номер об'єкта НОМЕР_5, номер державної реєстрації НОМЕР_1, у вигляді заборони відчуження. Інших даних щодо спірного автомобіля в реєстрі не міститься.

З письмового повідомлення УДАІ УМВС України в Хмельницькій області від 21.05.2012 року, копії реєстраційної картки, транспортний засіб, який є предметом застави, 04.08.2009 року був знятий з реєстрації ОСОБА_4 для реалізації і 12.08.2009 року був зареєстрований як такий, що придбаний на аукціоні на товарній біржі за ОСОБА_6, при цьому було змінено реєстраційний номер НОМЕР_2, модель залишилась попередня - 124. Після цього 19.01.2010 року автомобіль знову був знятий з реєстраційного обліку з метою реалізації, при цьому було змінено модель з MERCEDES-BENZ 124 на MERCEDES-BENZ Е 220. 01.04.2010 року даний автомобіль придбаний на товарній біржі «Центральна українська біржа»ОСОБА_1. Відповідно, транспортний засіб зареєстрований за новим власником ОСОБА_1 зі зміною реєстраційного номера НОМЕР_4. При цьому номер шасі/кузова автомобіля залишився незмінним НОМЕР_5.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані норми законодавчих актів та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не можна вважати в даному випадку добросовісним набувачем, оскільки дані щодо заборони відчуження спірного автомобіля вже були внесені до Державного реєстру обтяжень на момент придбання його апелянтом, а ідентифікуючі дані транспортного засобу, незважаючи на зміну реєстраційного номера та моделі, є достатніми для того, щоб ідентифікувати спірний автомобіль і прийти до висновку про те, що він перебуває під обтяженням.

Оскільки апелянтом не було вчинено таких дій, тому його твердження про добросовісність набування транспортного засобу є безпідставними і відповідно до 27 Закону України „Про заставу", ч. 3 ст. 9 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", права та обов'язки по заставі мають юридичну силу для нового власника в даному випадку відповідача ОСОБА_1

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України „Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою (а у випадках, передбачених законом чи договором неустойку), необхідні витрати по утриманню заставленого майна. Право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, згідно зі ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зазначаються в рішенні суду в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що оскільки право звернення на предмет застави законом повязується саме з фактом невиконання забезпеченого заставою зобовязання в момент настання терміну виконання, тому в даному випадку, з врахуванням положень кредитно-заставного договору від 26.06.2008 року, вимога позивача про звернення стягнення відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 25 вказаного Закону обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобовязаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У вищезазначеному витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 01.02.2012 року, інших обтяжень, крім даного обтяження за вказаним майном не значиться.

Статтею 25 цього ж закону також передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, зокрема зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

В порушення вказаних вимог закону суд в резолютивній частині рішення вказав лише загальну суму заборгованості за кредитним договором, не зазначивши її складової, не встановив початкової ціни автомобіля для його подальшої реалізації.

У відповідності з п.п. 17.10 кредитно-заставного договору вартість спірного автомобіля на дату укладення договору 26.06.2008 року ставить 75000 грн. Оскільки інших даних про вартість транспортного засобу в матеріалах справи не міститься, сторони такої інформації не надали, враховуючи вимоги ст.ст. 58, 60 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про можливість встановлення вищевказаної суми в якості початкової ціни для реалізації автомобіля.

Пунктом 12.2.2 позичальник зобов'язаний усунути подію дефолту негайно або передати предмет застави у володіння банку за актом приймання-передачі за адресою, що вказана у ст. 17.13 договору протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині передачі автомобіля в заклад не підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_1 не є стороною кредитно-заставного договору, та не несе зобов'язання за даним договором.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що за порушення позичальником строків виконання грошового зобов'язання за договором банком одночасно нараховано пеню - 9 169 грн. 51 коп. та штрафи: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 2 150 грн. 24 коп. - штраф (процентна складова)

Виходячи зі змісту ст.. 549 ЦК України, пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Таким чином банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить ч.1 ст.61 Конституції України, ч.3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобовязання має грунтуватится на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Також колегія суддів вважає, що з урахуванням обставин справи -порушення відповідачем ОСОБА_4 умов кредитно-заставного договору та положень ст. 88 ЦПК України, саме з відповідача ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати.

Оскільки допущені судом порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості по кредитно-заставному договору №HMEWAE000099953 від 26.06.2008 року в сумі 43004 грн. 81 к., з яких 27980 грн. 89 к. заборгованість за кредитом; 1203 грн. 35 к. заборгованість по сплаті процентів; 4651 грн. 06 к. заборгованість по комісії за користування кредитом, та 9169 грн. 51 к. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитом, звернути стягнення на предмет застави легковий автомобіль «MERCEDES-BENZ»модель Е220, 1995 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_5, номер двигуна НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_1, шляхом укладення публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк" (49094 м. Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) договору купівлі продажу з іншою особою покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ. Встановити початкову ціну реалізації автомобіля 75000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»судовий збір в сумі 430 грн. 05 к. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта