Ухвала суду № 25768472, 08.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2012 р.

Справа № 1570/40/2012

Категорія:8.2.3

Головуючий в 1 інстанції: Гусев О.Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Пеха Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артас" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

10.01.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Артас" (надалі –ТОВ "Артас" ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі –ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправними дій в частині складення висновків акту перевірки №9349/23-5/36920709 від 12.12.2011р., а саме не передання послуг транспортно-експедиційного обслуговування від приватного підприємства «Флімпекс»до ТОВ «Аркас»; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003022350 від 16.12.2011р. /т. 4 а.с.133/

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2012р. позов задоволений частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011р. №0003022350; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2011р. посадовою особою відповідача на підставі наказу начальника ДПІ в Приморському районі міста Одеси від 05 грудня 2011 року №3606, згідно із п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Артас»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податку ПП «Флімпекс за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011року, за результатами якої складено акт №9349/23-5/36920709 від 12.12.2011 року. /т.1 а.с.11-21/

Перевіркою встановлено порушення позивачем: - п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, не надано оформлених належним чином товарно-транспортних накладних; - п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, включено до податкового кредиту податкові накладні по постачальнику ПП «Флімпекс»; - ст.ст. 662,629,664 Цивільного Кодексу України, товар та послуги не було передано від постачальника (ПП Флімпекс») до покупця (ТОВ «Артас»); - п.198.6 ст.198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10, 201.11 ст.201 Податкового Кодексу України, ТОВ «Артас» завищено податковий кредит серпня 2011р. у розмірі 190283,33 грн. по господарським відносинам з ПП «Флімпекс», чим занижено сплату основного податку у звітному періоді серпня 2011року.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0003022350 від 16.12.2011р. про збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 237854грн. (190283,33грн. - за основним платежем, 47571грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) /т.1 а.с.22/

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997г. №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 12.05.2011р. між ТОВ «Артас»(довіритель) та ПП «Флімпекс»(повірений) було укладено договір - доручення за №120511, на підставі якого довіритель отримав від повіреного послуги транспортно-експедиційного обслуговування на суму 1141700грн., з яких ПДВ складає 190283,33грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, товарно-транспортними накладними, заявками, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, виписками із рахунків.

Отримані послуги транспортно-експедиційного обслуговування позивачем від контрагента ПП «Флімпекс»за договором №1205511 від 12.05.2011 року в подальшому було реалізовано контрагентам, а саме: - ТОВ „Автобудкомплекс-К" на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування №0111110 від 01.11.2010 року; - ТОВ „Інвестиційно-промислова група „Мастер" на підставі генерального договору №010111 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.01.2011 року; - ТОВ „Церсаніт Трейд Україна" на підставі договору №03Т про надання експедиційно-транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 01.04.2011 року; - ПАТ „Торгова компанія Барвінок" на підставі договору № 050101 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.01.2011 року; - ТОВ „Торгова компанія „Ельдорадо" (змінено найменування на ТОВ „Дієса") на підставі договору № 1 про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.04.11 року; - ТОВ „ТехноЮг" на підставі договору № 070111 на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, заявками, рахунками-фактурами, актами здачі прийняття робіт (надання послуг), ТТН, видатковими накладними, виписками із рахунку, реєстром виданих та отриманих накладних, податковою декларацією, додатком №5.

Судовим розглядом встановлено, що 19.09.2011 року, ТОВ «Артас»було надано до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року. В декларації за серпень 2011 року та додатку №5 підприємством включено до податкового кредиту суми податку по 11 податковим накладним, виданим ПП «Флімпекс»в тому числі за № 82002 від 20.08.11 р, за № 82205 від 22.08.11 р, за № 82310 від 23.08.11 р, за № 82401 від 24.08.11 р, за № 82510 від 25.08.11р, за № 82608 від 26.08.11 р, за № 82707 від 27.08.11 р, за № 82909 від 29.08.11р, за № 83022 від 30.08.11р, за № 83116 від 31.08.11р, за № 80207 від 02.08.11р.

Отже, суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від ПП «Флімпекс», включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

ТОВ «Артас»та ПП «Флімпекс»на час здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходились за зареєстрованим місцезнаходження, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби –залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року –залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: