Постанова № 25767095, 27.08.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2012 р. Справа № 5019/856/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" на рішення господарського суду Рівненської області від 25.07.2012 р. у справі № 5019/856/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів"

про стягнення 446 673 грн. 33 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Смоленської А.В.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" про стягнення 446673,33 грн. заборгованості за договором поставки від 15.09.2010 року № 2613/007353.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.07.2012 року (суддя Гудзенко Я.О. ) позов задоволено повністю.

У обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав, що 15.09.2010 року між ТОВ «Амако»та (правонаступник ТОВ «Лендком Симонів») було укладено договір поставки № 2613/007353. Соронами було підписано додаток № 1 до договору - специфікацію від 15 вересня 2010 року, згідно умов якого відповідач зобов'язався повністю оплатити вартість товару в строк до 05.10.2010 року, а також додаток № 2, згідно якого відповідач зобов'язався повністю оплатити вартість товару протягом п'ятнадцяти банківських днів з дати укладання додатку, тобто до 06.10.2010 року. Суд прийшов до висновку про те, що у виконання зобов'язань за договором, позивач здійснив поставку загальною вартістю 409472,10 грн., однак прийнятих за договором зобов'язань відповідач не виконав, розрахунків за отриманий товар не провів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в зазначеній сумі, яку на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 692, 655, ч. 1 ст. 691 , ч. 1 ст. 712 ЦК України, й ч. 7 ст. 193, ч. 1 ст. 265 ГК України було стягнуто з останнього, як правонаступника ПП «Моріон - Агро»на користь позивача. На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, судом також стягнуто з відповідача 20821,28 грн. інфляційних нарахувань та 16379,95 грн. 3% річних.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням позивачем вимог п.7 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та ст. 9 Закону України «Про пестициди і агрохімікати»щодо здійснення виду діяльності, що підлягає ліцензуванню без наявності ліцензій. Окрім того, апелянт зазначає, що лише частина товару була поставлена в рамках специфікації, що визначена у додатку №2 до договору з вказівкою на строк оплати до 05.10.2010 року. Весь інший товар поставлявся за накладними, за якими строку оплати сторонами визначено не було.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 25.07.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 15.09.2010 року між ТОВ «Амако»(продавець) та ПП «Моріон-Агро», правонаступником якого є ТОВ «Лендком Симонів»(покупець) було укладено договір поставки № 2613/007353 (договір), згідно з п. 1.1. якого, продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити товар (насіння та/або засоби захисту рослин), в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатках до договору.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили умови постачання товару - продавець проводить поставку товару на умовах, що зазначаються в додатках, а при настанні обставин, що унеможливлюють постачання товару в терміни, зазначені в додатку, продавець повідомляє покупця про це в письмовій формі, що відсуває терміни постачання ще на 10 робочих днів, а у разі порушення терміна оплати покупцем, визначених в додатках до договору, то термін поставки товару автоматично пролонгується на строки затримки оплати, але не менше ніж на 10 робочих днів.

Як вбачається з п. п. 5.1., 5.2 договору ціна товару та умови його оплати зазначаються в додатках до договору, розрахунки за отриманий товар здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання договору і діє до 31 грудня 2010 року, а в частині фінансових розрахунків до повного виконання сторонами умов договору.

Згідно з п. 1.2 договору, асортимент, кількість та одиниця виміру, умови постачання, оплати товару та його вартість узгоджуються сторонами в відповідних додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.

Сторонами було укладено додаток № 1 до договору - специфікацію від 15.09.2010 року, згідно із умовами якої позивач зобов'язався поставити для відповідача пестициди в загальній кількості 2000 літрів та 50 кг., загальною вартістю 195310,40 грн.. Зазначена специфікація, відповідно до п. 1.2. договору містить вказівку на вид та асортимент товару, його кількість та одиниці виміру, вартість, умови поставки та оплати. Згідно з п. 6 специфікації. відповідач зобов'язався повністю оплатити вартість товару в строк до 05.10.2010 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції й не спростовано відповідачем, позивач свої зобов'язання за договором щодо поставки товару виконав повністю, що підтверджується накладними № Т-001404/007353 від 21.09.10 р., № Т-001466/007353 від 01.10.10 р., № Т-001679/007353, № Т-001683/007353 від 29.10.10 р. які підписані повноважними представниками сторін та виданими на отримання зазначених у видаткових накладних товарно-матеріальних цінностей довіреностями № 16 від 21.09.10 р., № 18 від 01.10.10 р., № 37 від 29.10.10 р..

15.09.2010 року між сторонами також був укладений додаток № 2 до договору - специфікація, відповідно до умов якої позивач зобов'язався поставити відповідачу насіння озимої пшениці в кількості 84 тонн, загальною вартістю 243156 грн., а відповідач зобов'язався повністю оплатити вартість товару протягом п'ятнадцяти банківських днів з дати укладання додатку, тобто до 06.10.2010 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт поставки позивачем для відповідача насіння озимої пшениці в кількості 61 тонни, що підтверджується накладними № Т-001403/007353 від 23.09.10 р., № Т-001675/007353 від 29.10.10 р., які підписані повноважними представниками сторін та виданими довіреностями № 16 від 21.09.10 р. та № 37 від 29.10.10 р..

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу також на те, що зазначений у видаткових накладних та довіреностях товар, за видами, кількістю, вартістю, а також за строком поставки відповідає товару, зазначеному в обох специфікаціях від 15.09.2010 року, тобто дії позивача з поставки товару знаходяться в межах вірно встановлених судом першої інстанції договірних правовідносин сторін.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу, а останнім прийнято насіння озимої пшениці в кількості 26 тонн вартістю 77220 грн. на підставі накладної № Т-001704/07353 від 04.11.10 р., яка підписана повноважними представниками сторін, та на підставі виданої довіреності № 42 від 04.11.10 р.. Окрім того, згідно накладної від 29.10.2010 року № Т-001679/007353 позивач поставив для відповідача протруювач у кількості 10 літрів вартістю 1755,60 грн..

Поряд з тим, апеляційний господарський суд не може погодитись із висновком суду першої інстанції зробленим на підставі вказівки у видаткових накладних № Т-001704/07353 від 04.11.10 р. та № Т-001679/007353 від 29.10.2010 року про поставку товару з посиланням на договір в період його дії, що зазначена поставка була здійснена саме в межах правовідносин сторін, врегульованих договором № 2613/007353.

При цьому, апеляційна судова інстанції вважає, що зазначена поставка не узгоджується з положеннями п.1.2. та п.4.1. договору, оскільки зміст жодної з укладених сторонами специфікацій до договору не містить вказівки на узгодження між сторонами поставки насіння озимої пшениці «Золотоколоса», протруювача «Максим Стар»- взагалі, а насіння озимої пшениці «Подолянка»- в кількості, більшій, а ніж 34 тонни, зобов'язання по поставці якої станом на 04.11.2010 року вже було виконане повністю.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 181 ГК України, ч. 1, ч.2 ст. 205 ЦК України, в силу поставки на підставі видаткових накладних № Т-001704/07353 від 04.11.10 р. та № Т-001679/007353 від 29.10.2010 року позивачем для відповідача зазначеного товару, прийняття його останнім, колегія суддів вважає, що між сторонами в даному разі було укладено договір поставки у спрощений спосіб, зрештою не вплинуло на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Враховуючи те, що сторонами не встановлено строк оплати поставленого на підставі видаткових накладних № Т-001704/07353 від 04.11.10 р. та № Т-001679/007353 від 29.10.2010 року товару, суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України вірно врахував факт надіслання 17.04.2012 року позивачем для відповідача претензії з вимогою про сплату заборгованості за додатково поставлений товар в сумі 78975,60 грн., яка відповідачем була залишена без відповіді.

Колегія суддів погоджується із застосуванням місцевим господарським судом при розгляді спору норм ст. 193 ГК України, ст. 509, ст. 526, ст. 610 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 409472,10 грн., який в порушення вимог ч. 1 ст. 265 ГК України та ст. 655, ч. 1 ст. 691, ч. ч. 1, 2 ст. 692, ч. 1 ст. 712 ЦК України, п. п. 5.1., 5.2., 10.1 договору прийнятих на себе за договором зобов'язань не виконав, розрахунків за отриманий товар не провів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 409472, 10 грн..

Наведене спростовує доводи апелянта щодо поставки продукції поза межами специфікацій -додатку № 1 та додатку №2 до договору та без узгодження сторонами строку проведення розрахунку за поставлений товар.

Частина 2 статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зміст наведеної норми свідчить, що за своєю правовою природою інфляційні нарахування і річні відносяться до суми боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 16379,95 грн. за період з 07.10.2010 року по 31.05.2012 року та інфляційних втрат в сумі 20821,28 грн. за період з 01.11.2010 року по 30.04.2012 року, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції вірно задоволено позовні вимоги в указаному розмірі.

Доводи апелянта про порушення позивачем вимог п.7 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та ст. 9 Закону України «Про пестициди і агрохімікати»спростовуються наявною у матеріалах справи копією відповідної ліцензії на оптову торгівлю пестицидами та агрохімікатами зі строком дії з 16.11.2007 року по 16.11.2012 року.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм загалом правильну юридичну оцінку, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 25.07.2012 р. у справі № 5019/856/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.