Постанова № 25766733, 27.08.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2012 р. Справа № 5019/503/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" на рішення господарського суду Рівненської області від 19.06.12 р.

у справі № 5019/503/12 (суддя Горплюк А.М. )

позивач Приватне акціонерне товариство "Банг і Бонсомер"

відповідач Публічне акціонерне товариство "Дубенський завод гумово-технічних виробів"

про стягнення в сумі 51 241 грн. 80 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.06.2012 року у справі №5019/503/12 позов Приватного акціонерного товариства "Банг і Бонсомер" до Публічного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" про стягнення 51241,80 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" на користь Приватного акціонерного товариства "Банг і Бонсомер" 51 241, 80 грн. заборгованості та 1 609, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" звернувся до Рівненського апеляційного господарнського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у справі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що даний спір був розглянутий судом раніше, а зміну позивачем підстави позову вважає повністю необгрунтованою.

Крім того, вказує, що видаткова накладна не може бути підставою для виконання зобов'язання щодо оплати товару, оскільки є документом, який фіксує факт передачі товару в процесі виконання сторонами конкретного правочину.

Позивач - ПрАТ "Банг і Бонсомер" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без щмін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому, колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем на підставі видаткової накладної №АО-0000755 від 26.05.2012 року (а.с.4) було поставлено відповідачу товар, а саме, етилен-пропілен-дієновий каучук марки Suprene S512F у кількості 2 050 кг на загальну суму 51 241, 80 грн.

Згідно зі ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятися в усній або письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

З огляду на це, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства є діями, що породжують цивільні права та обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки, оскільки сторони у видатковій накладній №АО-0000755 від 26.05.2012 року та довіреності від 26.05.2011 року за №145 (а.с.4-5) узгодили найменування товару та його вартість, що є істотними умовами зазначеного договору та відповідає нормам діючого законодавства, зокрема, ст.712 ЦК України.

Таким чином, сторони підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин, відповідно до яких позивач, як продавець, зобов'язувався поставити продукцію, а відповідач, як покупець, її прийняти та оплатити отриманий товар.

Як вже зазначалося вище, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, поставивши відповідачу товар на загальну суму 51 241, 80 грн.

Натомість, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, за отриманий товар не розрахувався.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 51 241, 80 грн.

На претензію від 21.02.2012 року з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив (а.с.6)

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги щодо стягнення цієї заборгованості в сумі 51 241, 80 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 205, 509, 525, 526, 530, 692 ЦК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, є рішення господарського суду або іншого органу, який в межх своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Слід зазначити, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, посилання скаржника на те, що даний спір був розглянутий судом і за результами його розгляду було прийнято рішення про відмову в позові, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки підставою позову у даній справі №5019/503/12 позивач визначив видаткову накладну №АО-0000755 від 26.05.2012 року на поставку каучуку марки Suprene S512F, тоді як, підставою позову у справі №5019/2385/11 є договір купівлі-продажу №242 від 12.05.2011 року.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необгрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області грунтується на матеріалах та обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові наслідки для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" залишити без задоволення

Рішення господарського суду Рівненської області від 19.06.2012 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.