Рішення № 25762575, 16.08.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/457/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Старова Н. А.,

при секретарі -Гетманчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою Джанкойської міської ради АР Крим до ОСОБА_1, комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання м. Джанкоя» про визнання недійсним договору найму житлового приміщення та виселення з житлового приміщення,- встановив:

Позивач звернувся до Джанкойського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1, комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання м. Джанкоя» про визнання недійсним договору найму житлового приміщення та виселення з житлового приміщення.

Свої вимоги мотивує наступним. Відповідно до рішення виконавчого комітету Джанкойської міської ради №105 від 28.05.1993 року «Про обмін квартир» за ОСОБА_1 закріплена квартира АДРЕСА_3, а за його батьком ОСОБА_2 закріплена квартира АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримав ордер №000021 від 01.06.1993 року на квартиру АДРЕСА_3, до якої й вселився та є зареєстрованим до цього часу, а ОСОБА_2 отримав ордер № 000020 від 01.06.1993 року на квартиру АДРЕСА_1, куди вселився та був зареєстрований.

Житловий будинок АДРЕСА_1 в м. Джанкой належить до житлового фонду територіальної громади м. Джанкой. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер, на час його смерті у зазначеній квартирі ніхто не проживав та не був зареєстрований.

27.03.2012 року Джанкойський міській раді стало відомо від КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання м. Джанкоя» з листа №351, що між вказаним комунальним підприємством та ОСОБА_1 укладений договір безстрокового найму квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір найму укладений з порушенням вимог ст. ст. 51, 58, 61 ЖК України, оскільки відповідачу був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_3, а договір найму житла в будинках державного та комунального житлового фонду укладений на квартиру АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_1 фактично вселився в квартиру АДРЕСА_1 після смерті свого батька ОСОБА_2

Посилаючись на ст.ст. 51, 58, 61, 116 ЖК України, ст. 48 ЦК Української РСР 1963 року, ст. 319, ч. 1 ст. 203, 215 ЦК України, просить визнати недійсним договір найму в будинках державного та комунального житлового фонду, укладений між Джанкойським житлово-експлуатаційним об'єднанням та ОСОБА_1 26.04.1999 року, виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.

В судове засідання представник позивача не з'явився, в письмовій заяві просить справу розглянути без участі представника, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, в разі неявки відповідачів розглянути справу в заочному порядку.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Позивач наполягає на заочному розгляді справи по суті позову без відповідача. Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.197 ЦПК України фіксація судового процесу не здійснювалася.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Джанкойської міської ради №105 від 28.05.1993 року «Про обмін квартир» за ОСОБА_1 закріплена квартира АДРЕСА_3, а за його батьком ОСОБА_2 закріплена квартира АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримав ордер №000021 від 01.06.1993 року на квартиру АДРЕСА_3, до якої й вселився та був зареєстрованим до часу смерті.

ОСОБА_2 отримав ордер № 000020 від 01.06.1993 року на квартиру АДРЕСА_1, куди вселився та був зареєстрований.

26.04.1999 року між балансоутримувачем КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання м. Джанкоя» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір найму житлового приміщення на квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги полягають у визнанні недійсним вказаного договору найму житлового приміщення, виселенні відповідача з житлового приміщення, що відноситься до комунального житлового фонду.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади

та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені. Стаття 321 ЦК України передбачає, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановлену цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.

Згідно ст. 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові від 12.04.1985 № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено судам, що в силу ст.61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення.

Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв'язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень. Однак у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі ст. 18 ЖК (наприклад, про визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого приміщення, визнання права на жиле приміщення крім випадків, коли в ньому проживають інші члени сім'ї наймача), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.

Згідно відомостей Джанкойської міської ради АР Крим № 02.3-24/455 від 16.08.2012 року будинок АДРЕСА_1, в м. Джанкой (зокрема кв. №56) є власністю територіальної громади м. Джанкой, перебуває на балансі КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання м. Джанкоя»

З огляду на викладене, суд вважає, що Джанкойська міська рада має право вимоги визнання недійсним найму житлового приміщення та виселення з житлового приміщення, що відноситься до комунальної власності.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання договору найму житлового приміщення, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 48 ЦК Української РСР, діючого на час укладення спірного договору найму житлового приміщення, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2004 року, визначене, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спірний договір найму укладений між сторонами безстроково та діє до цього часу, відповідно права та обов'язки сторін продовжують існувати, таким чином положення ЦК України в редакції 2004 року також підлягають застосуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення громадян в надане жиле приміщення є ордер, виданий виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду.

В силу ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і

громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору

найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем -громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Радою Міністрів Української РСР.

З огляду на викладене, договір найму приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду може бути укладений на підставі ордеру, а наймачем може бути особа, на ім'я якої виданий ордер.

Згідно змісту договору найму житлового приміщення підставою його укладення визначено ордер, однак судом встановлено, що ордер на ім'я відповідача ОСОБА_1 на вселення до квартири АДРЕСА_1 не видавався.

Згідно відомостей Джанкойської міської ради АР Крим № 02.3-24/455 від 16.08.2012 року на ім'я відповідача ОСОБА_1 ордер на вселення до квартири АДРЕСА_1 не видавався.

Ордер на вселення до зазначеної квартири видавався батьку відповідача -ОСОБА_2, що підтверджується корінцем ордеру №000021 від 01.06.1993 року (а.с.12).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується відомостями ВДРАЦС Джанкойського МРУЮ №3615/02/1/2-15 від 16.08.2012 року.

Відповідачу ОСОБА_1 був виданий ордер на вселення до квартири АДРЕСА_3, що підтверджується корінцем ордеру №000020 від 01.06.1993 року (а.с.11). Відповідач до цього часу значиться зареєстрованим за вказаною адресою, що підтверджується адресною довідкою Джанкойського МВ ГУ МВС України в АР Крим (а.с. 11).

Договір найму з ОСОБА_2 за життя не укладався, а 26.04.1999 року договір найму житлового приміщення у спірній квартирі укладений балансоутримувачем Джанкойським житлово-експлуатаційним об'єднанням, правонаступником якого є КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання м. Джанкоя» з відповідачем ОСОБА_1, що підтверджується відомостями КП

«Житлово-експлуатаційне об'єднання м. Джанкоя» №351 від 07.03.2011 року, договором найму житлового приміщення (а.с. 5,6).

Згідно ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Оскільки договір найму житлового приміщення визнається судом недійсним через його невідповідність вимогам закону, відповідач самоправно зайняв житлове приміщення, тому підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, якому за життя видався ордер на спірне приміщення та відповідно є членом його сім'ї, однак вважає, що відповідач не набув самостійного права проживання в цьому приміщенні з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом із ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом із ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як член сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ч. 1,2 ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Як роз'яснено в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Таким чином, вселення в займане наймачем та членами його сім'ї інших осіб на правах членів його сім'ї з усіма випливаючими з цього наслідками можливе лише за наявності певних умов, а саме дотримання встановленого чинним законодавством порядку: наявність волевиявлення наймача, відповідність розміру жилої площі приміщення нормі жилої площі, яка припадає на кожного мешканця, реєстрація особи в житловому приміщенні, а також письмова згода всіх членів сім'ї наймача на вселення в займане ними житло інших осіб.

Згідно особового рахунку НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 в м. Джанкой відповідач ОСОБА_1 наймачем зазначений ОСОБА_2, який знятий з реєстрації 07.12.2000 року у зв'язку зі смертю. Матеріали справи не містять відомостей про письмову згоду ОСОБА_2, про те, що відповідач був зареєстрований у вказаному приміщенні, взагалі про те, що відповідач за життя батька проживав в спірній квартирі.

Згідно акту виконавчого комітету Джанкойської міської ради АР Крим від 29.12.2011 року відповідач ОСОБА_1 вселився в спірну квартиру після смерті батька ОСОБА_2, де проживає до цього часу (а.с15).

Крім того, слід також зазначити, що за змістом статей 64, 65 ЖК України наймачу і членам його сім'ї належить право користування тільки одним жилим приміщенням, а тому за особою, яка вселилась до наймача як член сім'ї, не може бути визнано право користування займаним ним жилим приміщенням, якщо ця особа зберігає за собою право користування жилою площею в іншому жилому приміщенні.

Оскільки відповідач вже має право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_3, до цього часу значиться зареєстрованим в цій квартирі, в нього не може виникнути права користування спірним житловим приміщенням.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, стягненню з відповідачів підлягає по 53 грн. 65 коп. судового збору.

На підставі викладеного, ст. 48 ЦК Української РСР, ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 58, 61, 64,65, ч. 1,2 ст. 104, 116 ЖК України, керуючись ст.10, 57,60, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовну заяву Джанкойської міської ради АР Крим до ОСОБА_1, комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання м. Джанкоя» про визнання недійсним договору найму житлового приміщення та виселення з житлового приміщення - задовольнити.

Визнати недійсним договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 в м. Джанкой АР Крим, укладений 26.04.1999 року між Джанкойським житлово-експлуатаційним об'єднанням та ОСОБА_1.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 в м. Джанкой АР Крим без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання м. Джанкоя» на користь Джанкойської міської ради АР Крим 53 грн. 65 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Джанкойської міської ради АР Крим 53 грн. 65 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою в Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 (десяти днів) з дня отримання копії.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. А. Старова